«Обирай головою» з Марією Шляховою: ЗНО, професія та студентські роки

Share

— Розкажи про свої шкільні роки?

В шкільні роки я багато вчилася, була відмінницею, вірила, що гарні результати в навчанні допоможуть мені вступити в університет мрії та переїхати зі свого міста.

— Розкажи, які предмети здавала на ЗНО, про процес підготовки та результати?

У цей період мене дуже підтримували батьки, тому підготовка не була такою важкою. Я брала участь у багатьох обласних та всеукраїнських олімпіадах, тому мені було легше підготуватися, адже той досвід був дуже корисним. Процес підготовки тривав майже 2 роки. Готувалася без репетиторів, бо дала собі установку зробити все самостійно та не витрачати на це багато коштів. Склала ЗНО на 190+.

— Як ти вважаєш, краще поступати одразу чи скористатися практикою «GAP Year»?

Я думаю, що GAP Year це класна штука, але краще взяти її після завершення бакалавру. Хоча можна і після школи, якщо випускник не може визначитися куди він хоче йти. Можливо, саме це йому допоможе, але не факт (посміхається). Через рік не всі результати ЗНО будуть дійсні, доведеться готуватись ще раз. А після університету, якщо у людини немає стабільної роботи, результати іспитів вже точно не «згорять», бо є диплом, тому можна поїхати навіть за кордон. 

— На що звертала увагу, коли обирала університет та спеціальність?

Університет обирала після того, як склала ЗНО. Тоді могла вирахувати, які є варіанти та куди, швидше за все, вступлю на бюджет. Знала, що хочу в Київ, бо мені дуже подобається місто: атмосфера, ритм, можливості. Серед пріоритетів був КНУ ім. Шевченка та ІМВмала бажання вступити на економічну спеціальність, але з цікавинкою. Так і вийшло я вступила на Міжнародні економічні відносини, що поєднує економіку, математику, філософію, історію, географію та дві мови. Мій конкурсний бал був 197 (+10 балів за всеукраїнські олімпіади), а мінімальний – 192, тобто вступити на бюджет достатньо важко. 

Як організовувала процес переїзду та як минув період адаптації? 

Коли всі пакували валізи та готувалися до переїзду, я була стажеркою в таборі. Повернувшись, швидко зібрала речі та переїхала у квартиру, бо мене не поселили в гуртожиток. Тож перший місяць я жила сама й процес адаптації в новому місті був трохи м’якшим. В листопаді переїхала в гуртожиток, і стало дещо важче, але веселіше. Я не сумувала за родиною та старими знайомими. А підтримка нових друзів стимулювала мене до звикання та розуміння того, що я й надалі маю бажання жити в Києві.

Що ти вважаєш головними перевагами та недоліками своєї професії?

Перевага моєї професії багатогранність. Після здобуття освіти можна працювати не лише економістом, а й перекладачем двох мов: англійської та іспанської. Наш інститут готує спеціалістів. Тому, якщо я колись працюватиму не за спеціальністю, приводів перейматися немає, адже тут я отримую багато досвіду та роблю свій світогляд ширшим. 

Чи є в університеті для студентів додаткові можливості навчання: стажування, закордонні обміни тощо?

У моєму інституті дуже багато варіантів стажувань та міжнародних обмінів. Багато моїх знайомих не втрачали нагоди користуватися цими можливостями. Також існує канал, де партнери ІМВ публікують різні вакансії та чекають саме на нас. На мою думку, інститут міжнародних відносин  це певна планка, після якої легше беруть на роботу.

Як вдається поєднувати навчання та громадську діяльність? Чи замінила тобі неформальна освіта формальну? 

Коли я вступила в університет, вперше спробувала поєднати громадську діяльність та навчання. Вийшло. Тому й продовжую займатися цим зараз. Але я не замінила б формальну освіту на неформальну, бо у цій сфері я отримаю дуже багато. Навіть дистанційне навчання дає не той результат. Навчання в університеті, от що привчає тебе до сталого графіку, робочої норми, дрес-коду, вимог керівництва тощо. Тож потім, працюючи, людина з першого дня готова до того, що у керівництва можуть бути різні характери, а завдання матимуть різні дедлайни. 

Що тебе надихає в роботі?

В роботі мене надихає результат, мені дуже подобається працювати в проєктах. Взагалі, я більш креативна людина, тому беру на себе відповідальність за SMM чи PR, особливо коли це поєднується з моєю роботою репетиторства. Цей ритм не дозволяє мені застигати у мармуровому стовпі, сидячі в кімнаті гуртожитку. Завдяки цьому я навпаки маю нагоду щодня розвиватися, отримувати нові знання та досвід. 

Які поради ти дала б собі у 17 років?

Я б не розповідала, що на мене чекає в інституті, але спеціальність точно не змінювала б. Просто порадила б вірити в себе, бо все вдасться.