Олександра Білязе: треба починати великі задуми з малих кроків

Share

— Як почався твій шлях у сфері громадського активізму?

— Це був 2011 рік, Донецька ФРІ проводила тренінг з ораторського мистецтва. Мій одногрупник домовлявся за приміщення в нашому університеті ДонНТУ. Але в день події не був у місті, тому попросив мене взяти ключі та відкрити аудиторію. Тож я залишилася на два дні, познайомилася з чудовими людьми і навчилася різних прийомів публічних виступів.

— Яким був твій перший проєкт? Можливо, ти зробила для себе висновки, які використовуєш зараз, організовуючи масштабні проєкти?

— У мене було два перших проєкти. У 2012 році взялася проводити розмовний клуб англійської мови FRI-D Club. Я готувала теми, модерувала зустрічі, намагалася створити атмосферу для росту учасників. Це мене точно навчило small talk, як розговорити незнайомих людей і базовим навичкам модерації заходів.

Паралельно я взялася придумати ідею екологічного проєкту. Ми його назвали «Еко-Донецьк». Пара людей з ФРІ відгукнулися долучитися в команду. Ми придумали купу крутих екологічних ініціатив, але нас було мало. Ми не змогли б все це втілити самі, тому запустили набір волонтерів в допомогу. Протягом декількох місяців планували, обдумували, порівнювали, але врешті не зробили цей проект.

Головний урок з цієї ситуацій, напевно, в тому, що треба починати великі задуми з малих кроків, тоді по наростаючій ти втілюєш все як уявляєш. А коли берешся одразу за щось грандіозне, то дуже легко зупинитися і не знати яким чином це втілити, бо просто ще жодного разу не проходив цей шлях.

— Як ти стала головою ФРІ та який досвід уже мала на той момент?

— Це дуже широке питання. Мене обрали головою ФРІ у 2016 році. Перед цим я координувала два табори («Business Camp IT Edition» та «Крок до Лідерства») та втілила Всеукраїнський «Вуличний університет» — 18 міст провели подію одночасно. Я уже на той момент була вимушена жити в Києві, і була головою свого Донецького осередку. Також я майже два роки була дуже активна в міжнародній службі — займалася напрямком Erasmus+ та проводила навчання.

— Що ти вважаєш найбільшою перемогою та невдачею твоєї діяльності у ФРІ?

— У ФРІ перемоги — це завжди командне зусилля, тому я би не вписала щось тільки особисто на себе :) Я дуже пишаюсь проєктом «Business Camp», бо ми у 2015 році «перевезли» цей табір з Донецької області у Вінницьку. У Донецькій області ми вигадали формат навчання молоді підприємництву, навичкам як відкрити власну справу. Перший табір провели в 2012, потім у 2013, звісно, проведення заходу в 2014 було небезпечним. Я дуже вдячна Вінницькій ФРІ, які загорілися ідеєю цього табору та проводили його в усі наступні роки. Я дуже співаюся, що восьмий «Business Camp» відбудеться у 2021 році.

— Який був найважчий момент у роботі в організації, та чи виникало бажання вийти з неї/призупинитися в діяльності? Що тебе демотивує у ФРІ?

— Для мене найтяжчим в житті був 2014 рік, коли почалась війна. Після цього досвіду, я не дивлюся на світ як раніше. Є чітка межа «до» і «після». Багато членів мого Донецького осередку були вимушені переїхати з дому, ФРІшники були готові нас приймати в будь-якому місті.

Спільнота ФРІ — це взаємопідтримка. Були, напевно, різні складні ситуації в проєктах, але я ніколи не дозволяла собі опустити руки і піти. Як на мене, такого підходу дуже не вистачає великій кількості громадських ініціатив — щоб працювати для молоді потрібно вміти адаптуватися, креативити та бути наполегливим.

— Що тебе мотивує та надихає? Що є обов’язковим елементом святкування власних перемог Олександри Білязе?

— Знову ж, я не приписую якісь перемоги тільки собі, це завжди командне зусилля. У ФРІ чудовим є те, що будь-яку твою ідею підтримають однодумці, завжди можна знайти тих, хто так само горять.

Саме тому ФРІ проіснувала так багато років і буде існувати ще — нам не все одно, ми готові розвивати українську молодь.

— Які найвагоміші інсайти ти винесла для себе у ФРІ?

— Про ідеї можна говорити вічно, вони ніколи не будуть ідеальними. Тому важливо шукати однодумців, і починати ці ідеї втілювати.

Ми відповідаємо за себе і за вплив, який чинимо на світ навколо нас. ФРІ мене навчило не боятися шукати шляхи впливу на цей світ та відповідально продумувати, як саме я можу на щось впливати. Тобто важливий не тільки результат, але і як ми цього результату досягли.

Умовно «прічініть добро», а можна творити добро усвідомлено.

— Які цілі діяльності у ФРІ ти для себе вбачаєш зараз?

— Ніхто не може бути надто досвідченим, «задорослим», втомленим для громадської діяльності. У ФРІ є місце для всіх. Своє я бачу в допомозі керівництву налагоджувати і відшліфовувати внутрішні процеси та нарощувати потенціал проєктів.