«Обирай головою» з Поліною Титаренко: як все встигати, ЗНО та GAP YEAR

Share

Якою ти була у шкільні роки?

Допитливою, амбіційною й дуже вимогливою до себе. Я нудилася на уроках та ненавиділа домашки, зате просто обожнювала готуватися до олімпіад і різних конкурсів, читати та вивчати щось додатково. Мені важко було пройти повз будь-якої позакласної активності. Думаю, якщо продати мої грамоти як макулатуру, грошей вистачить на велику піцу з колою. 

Як вдалося пережити непростий період ЗНО: як тривав процес підготовки, які предмети складала, які результати отримала?

Я не надто переймалася ЗНО. Після олімпіад ті тести давалися мені за іграшку. Мене навіть бентежили мої однокласники зі своїми репетиторами, хвилюваннями, недосипаннями й ниттям. В мене всього цього не було. Єдиним предметом, який довелося вивчати з нуля, була історія, але навіть за неї я сіла уже в травні.

Я до останнього не знала, куди вступатиму, тому складала «набір стандартний»: математику, українську, історію та англійську.

Як ти вважаєш, краще вступати одразу чи варто скористатися практикою GAP YEAR?

В Америці, зазвичай беруть Gap Year, щоб працювати, волонтерити або подорожувати. Серед українських випускників такі види діяльності не поширені: нема або можливості, або потреби. Щодо пошуку себе, то, на мою думку, він полягає в тому, щоб пробувати багато нового й різного, а що, як не навчання в університеті (особливо у великому місті) дає можливість експериментувати, досліджувати, пізнавати? Думаю, Gap Year лише для тих, хто чітко знає, чим буде цей рік займатися і яку користь з цього отримає. Це може бути підготовка до вступу в закордонний виш, або участь в освітній програмі.

На які фактори звертала увагу, коли обирала університет та спеціальність?

Я точно знала, що хочу вчитися саме в Києві й саме в Шевченка, а от зі спеціальністю було важко. Не могла визначитися до останнього. Мене приваблювали комп’ютерні науки, як перспективна сфера, але не хотіла зраджувати лінгвістиці, який присвятила все шкільне життя.

У вересні я збиралася вступати на кібербезпеку, в грудні – на журналістику, в лютому – на китайську філологію, в березні – на інженерію програмного забезпечення. Я роздрукувала список всіх спеціальностей КНУ й обводила маркером ті, що мене цікавили. В тому списку я побачила Комп‘ютерну лінгвістику, трохи почитала про неї й зрозуміла, що то воно.

Розкажи про процес підготовки до вступу: як організовувала процес переїзду? як відбувся період адаптації?

Все літо я перебувала в стані приємного збудження. Розуміла, що ось-ось моє життя зміниться, передчувала нові знайомства, цікавий досвід, тому не могла дочекатися вересня. Збирати речі я почала з кухні, а закінчила ванною кімнатою. Просто з кожної шафи вигрібла все, чим користувалася в побуті, а потім ледве запхала все в машину.

З дитинства я багато їздила на змагання, табори, програми. Жила в готелях, гуртожитках, спортивних залах. Я не мала завищених очікувань від нового середовища, морально була готова до найгіршого. Врешті-решт, все склалося набагато краще, ніж очікувала. Впевнена, що найголовнішу роль в процесі адаптації відіграють люди. Якщо вдалося швидко подружитися з сусідами та одногрупниками, не страшні ні противні викладачі, ні таргани в твоєму чаї.

Що ти вважаєш головними перевагами та недоліками своєї професії?

Моя спеціальність завжди викликала цікавість: «Комп‘ютерна лінгвістика? Матінко, що це?» Все ж просто: спеціаліст з комп‘ютерної лінгвістики вчить комп‘ютер розуміти природню мову, аналізувати її та генерувати тексти. Google-перекладач, Siri, пошукові системи – це все справа мізків комп‘ютерних лінгвістів.

Серед переваг професії, звичайно, її перспективність. Комп‘ютерна лінгвістика швидко розвивається й потребує кваліфікованих спеціалістів, яких поки що дуже мало. Окрім того, ця галузь дуже захоплива, адже знаходиться на перетині лінгвістики, математики та комп‘ютерних наук. Тут тобі ціла купа цікавих задач та ідей для стартапів.

Значним недоліком є те, що в Україні мало спеціалістів, які готові викладати в університетах. Комп‘ютерна лінгвістика вважається advanced рівнем в комп‘ютерному світі.

Щоб бути хорошим спеціалістом, треба чудово знати структуру мови, добре програмувати, розуміти принципи машинного навчання, великих даних та штучного інтелекту. Це дуже цікаво, але треба бути готовим багато, дуже багато вчитися. Університет може дати лише основи основ.

Чи забезпечує університет студентів додатковими можливостями навчання: стажуваннями, закордонними обмінами тощо?

В КНУ багато різних програм, але, їх кількість і доступність залежить від спеціальності. Наприклад, університет має багато украдених партнерст зі східними університетами, тому студентам-японістам чи китаїстам дуже легко потрапити на програму обміну. З моєї спеціальністю набагато складніше, але хто шукає, той знайде.

Як вдається поєднувати навчання та громадську діяльність?

Я жахлива прокрастинаторка, все роблю в останню ніч. Не залежно від того, скільки в мене діяльностей, я все одно сплю по 4 години. Зараз я поєднюю навчання, роботу на full time та громадську діяльність. Чим більше в мене справ, тим більше я встигаю і тим щасливішою себе почуваю. Але в будь-якому разі, громадська діяльність – це те, на що варто виділити час, оскільки це просто неймовірний досвід, прекрасне оточення та шалений заряд енергією.

Чи замінила тобі неформальна освіта формальну?

Я дійсно велика прихильниця неформальної освіти. Ще на першому курсі зрозуміла, що університет не задовольнить усіх моїх потреб і почала шукати додаткові можливості для розвитку. Думаю, це правильно, що роботодавців більше цікавить не кількість і колір дипломів, а те, чим ти займався поза стінами університету.

Втім, я не можу сказати, що неформальна освіта замінила мені формальну. Саме завдяки останній я стала відповідальною та дициплінованою, навчилася вчитися та зрозуміла, чому хочу присвятити своє життя. Думаю, найкраще – це поєднувати обидва види освіти.

Що тебе надихає в роботі?

Мене надихають цікаві, успішні, неординарні люди. Я люблю спілкуватися з ними, читати їхні інтерв‘ю та біографії. Якщо хтось може досягати таких вершин, то можу і я.

Які поради ти дала б собі у 17 років?

Бути сміливішою та не боятися помилок, не зациклюватися на дрібницях та не надто зважати на думки інших. Студентські роки – це чудовий період, сповнений безліччю можливостей. Варто бути відкритою до них і брати від життя все.