Віталій Пих: ми як ніколи потребуємо свіжої крові, що буде розбудовувати та змінювати нас

Share

— Як почався твій шлях у громадській сфері та активізмі?

— Мій шлях, як громадського активіста розпочався в грудні 2015 року після розмови з друзями, на якій мені запропонували долучитись до Let’s do it Ukraine, і вже за кілька місяців я був координатором міста, ще за місяць я вперше відкоординував проєкт – це було Всеукраїнське прибирання та екофест “Чистофест”. Після цього проєкту, я вирішив назавжди пов’язати своє життя з громадською діяльністю і продовжив його в місцевому молодіжному центрі, а пізніше заснував осередок ФРІ в своєму місті.

— Який був твій перший проєкт у ФРІ?

— Це був простий, але в той же час важливий проєкт – “Базова ФРІ-школа”, такий собі дводенний тренінг-інтенсив для людей, що взагалі не розуміють, як організувати проєкт і що робити зі своїми ідеями. На той момент в мене була молода команда і я розумів, що це буде корисно не тільки назовні, але й членству осередку всередині.  Пам’ятаю, як ми серйозно підійшли до цього, запрошували спікерів з інших міст, шукали їм житло, домовлялись за приміщення, апаратуру, канцелярію, і головне активно піарили його всюди де то тільки було можливим. І ось день перший – ми реєструємо учасників, зустрічаємо спікерів, сидимо слухаємо та боїмось, що щось може піти не так. День другий ми вже полегшено видихнули і просто чекаємо завершення. Ніщо певно не зрівняється з відчуттями координатора, що успішно завершив свій проєкт і нарешті може полегшено видихнути, за це я певно і люблю робити проєкти.

— Яку найбільш глобальну ціль ти прагнеш реалізувати під час каденції?

Найбільш глобальною ціллю до вересня, я бачу в літньому наборі до ФРІ, як ніколи ми потребуємо свіжої крові, що буде розбудовувати та змінювати нас. Цього року ми не мали змоги провести весняний набір до ФРІ, ми скасували таборовий сезон – через загрозу пандемії коронавірусу у світі, як і всюди карантин вніс свої зміни, тому було б нерозумно не передбачити можливий людський голод у ФРІ й цим треба зайнятись впритул.

— Які плани у команди HR служби на найближчі пів року?

— Насправді плани є, але їх не так багато, готуємось до стратегічної сесії діяльності нашої служби, на якій будемо прописувати діяльність та цілі на півтора-два роки діяльності. З головних напрямків, то покращення комунікація всередині ФРІ, гейміфікація певних процесів, централізація певних процесів, якісні набори до осередків, підготовка нової презентації, і чи не найголовніше – особистісний розвиток кожного члена чи членкині нашої організації.

— Як вдається координувати роботу твоєї команди на карантині?

— Насправді стало важче, до карантину люди мали трохи більше вільного часу і розуміли свій графік,  розуміли куди їм йти, що їм робити та багато-багато інших речей, сьогодні ж в багатьох людей починається перенасичення онлайн зустрічами, навчанням, лекціями, вебінарами і це дає свій відбиток на комунікації всередині команди. Проте хочу сказати, що карантин це більше про виклики та можливості, ніж про проблеми.

— Як вдається поєднувати роботу в Раді Старійшин та головування службою?

— Насправді це важко, бо Рада Старійшин займається стратегічною діяльністю організації, а  HR-служба ФРІ більше операційною і перемикатись з цих двох напрямків нелегко. З одного боку ти маєш комунікувати зі своїми підменторними осередками й говорити про їхнє майбутнє, розвиток та інші стратегічні речі, а з іншого ти комунікуєш з ними в напрямку ейчару і хочеш дізнатись їхні вузькопрофільні запити, проблеми й намагаєшся вирішувати їх тут і зараз. Якщо в Раді Старійшин ми приймаємо довгострокові рішення і багато обмірковуємо кожне рішення, то в роботі зі службою варто приймати рішення більш оперативно та швидко, бо ситуації бувають різні.

— Що тебе мотивує та надихає? Як ти святкуєш особисті перемоги?

— Фундаментом моєї мотивації у ФРІ є люди, це найбільш відкрите, прогресивне та притомне середовище української молоді, яке я зустрічав і зустрічаю. Це місце, де різне складається в спільне. Ніколи не знаєш кого ти зустрінеш на тому фрішному проєкті чи збірці, всі воістину прекрасні та близькі мені люди так чи інакше були чи є дотичними до ФРІ і я дякую організації за це. А перемоги ми святкуємо разом!

— Що ти вважаєш найбільшою перемогою та факапом у твоїй діяльності у ФРІ?

— Контраверсійне питання, вважаю своєю найбільшою перемогою – бути наймолодшим членом Ради Старійшин за всю історію ФРІ, а найбільшим факапом є розуміння того, що цього місяця мені виповнилось 19-ть років, а я побував вже майже на всіх керівних посадах, всіх рівнів ФРІ.