Обов’язково шукайте своїх «героїв» та надихайтесь їх подвигами — інтерв’ю з Олею Бойко

Share

Як з дитячої мрії про допомогу безпритульним тваринам стати Головою національної команди найбільшої молодіжної ГО? Про мотивацію та емоційне вигорання нам розповіла екс-голова медіа служби “ФРІ” Ольга Бойко. Її шлях у громадській діяльності розпочався зі студентства, але вже за декілька років діяльності в організації вона обіймала важливі посади та стала натхненницею для багатьох.



Чому у тебе виникло бажання долучатися до волонтерських та соціальних проєктів? Як ти дізналася про діяльність ФРІ та чому вирішила долучитися?

— Ще з дитинства у мене було бажання побудувати великий притулок для тварин, а коли я стала старшою, то змогла трансформувати ці думки і почала слідкувала за волонтерами всього світу. Для мене були прикладом Дін Шнайдер, який кинув свою роботу заради того, щоб рятувати диких тварин в Африці. Відомі зірки, що мають власні благодійні фонди, зокрема Анджеліна Джолі. На жаль, коли я лише починала вчитися в Кримському медичному університеті, волонтерство не було дуже популярним. Вже на старших курсах університету, у Львові, я дізналася що таке активна громадська позиція.

Моя одногрупниця розповіла мені про «ФРІ» та про табори. Дуже жалію, що не брала у них участь: не мала змоги поїхати через  літню практику. Підштовхнула до вступу в організацію сторінка Львівського осередку (ФРІ+) у соціальній мережі «Вконтакті», коли я почала ретельно її вивчати. На початку, звісно ж, дуже вагалася над вступом, бо думала, що не зможу поєднувати важке навчання в університеті та робити соціальні проєкти. А потім побачила, що хлопець, який також навчався в моєму ВНЗ є одним з адміністраторів сторінки «ФРІ+». Це стало для мене вирішальним моментом. Подумала собі, що і мені нічого не заважає спробувати.

Який був перший проєкт саме у ФРІ, і як минув кандидатський термін, які були стосунки з ментором?

— Мій перший проєкт у «ФРІ» був доволі успішний, на мою думку і дуже символічний. Це був «Благодійний музичний вечір» на якому ми зібрали приблизно півтори тисячі гривень для маленького хлопчика з лейкозом. Спершу був задум допомогти діткам хоча б одного дитячого будинку, але ретельно вивчивши це питання, ми побачили дуже багато нюансів. Тому ми вирішили почати з меншого та зібрати кошти хоча б для однієї дитинки.

Ми поділили обов’язки між собою. Було важко, бо доводилося координувати це дистанційно, але водночас це було незабутньо. Проєкт подарував мені щирі емоції та справжніх друзів, які стали опорою, протягом майже всього мого шляху самореалізації у «ФРІ». Познайомилася з крутими музичними гуртами. Один з них настільки запав мені у серденько, що вони через пару років спілкування, навіть, запросили до себе в колектив. Тож можу підбити підсумки однією фразою: кандидатський термін для мене – золотий час.

Моя менторка не була дуже комунікабельною людиною і бачилися ми лише два рази, але вона завжди мене підтримувала. Було дуже приємно бачити її на самому проєкті і приємно чути, що їй все сподобалося.

Що стало вирішальним кроком у прийнятті рішення про головування львівським осередком ФРІ?

— Для мене важливий мій осередок, бо у «ФРІ+», ми завжди кажемо, що ФРІ – сім’я. Тоді в мене була дилема між головуванням всеукраїнською командою та осередком. Напевно, мені просто хотілося бути в команді з керівництвом, яке на той час було. Для мене один з вагомих факторів у ФРІ – люди. Я  хотіла зібрати нове покоління «плюсиків» (членів та членкинь осередку – ред.), бо багато старших дійсних членів перевелося у ранг «постфрішників». Цей вибір був для мене переломним моментом, адже у майбутньому переді мною стояло ще дуже багато викликів, як в особистому плані так і в організації.

Як ти потрапила до національної команди?

— Це вийшло цілком неочікувано, на проєкті «ТК Івано-Франківськ» мені порекомендували вступити до команди Медіа ВМГО.

Після цього я написала Миколі Андрощуку, він тоді очолював службу, і ось так я потрапила в національну команду. 

Чому ти обрала саме медіа? Це якось пов’язано з твоєю спеціальністю?

— Коли вдома ламався комп’ютер, тато викликав програміста і завжди казав: сідай поруч, записуй і дивися. З того часу з технікою я на «ти». Так само й у «ФРІ+» зрозуміла, що я можу швидко набирати тексти, робити різні картиночки і подобалося вивчати різні програмки для обробки фото, типу «Adobe Photoshop». Хоча насправді, таємно мріяла очолити локальну міжнародну службу, подорожувати по світу. Оскільки подорожувати можливості не було, я робила те в чому я найкраще розбираюся.

Що було найбільшою перемогою та факапом протягом твоєї каденції?

— Найбільшою перемогою, звісно, ж став брендбук, який нарешті ми змогли реалізувати. З суб’єктивної точки зору, факапів було достатньо, але бажання працювати над ними перемогло. Хто не робив власних помилок – ніколи не навчиться робити щось правильно. Важливо – їх визнавати, працювати над ними та не сприймати все близько до серця.

Що ти вважаєш найважчим у проведенні медіа кампанії для таборів?

— Хм…Напевно, найважче це спільний лендінг і комунікація стосовно цього. Оскільки чим швидше почнеться таборова кампанія – тим кращий її успіх. Табори, які починаються пізніше, не завжди наперед роблять подію чи дають опис до табору.

Який був найважчий момент у роботі в організації та чи виникало бажання вийти з неї/призупинитися в діяльності? Що тебе демотивує у ФРІ?

 Момент, коли довелося поєднувати роботу та обіймати посаду. На тобі лежить  відповідальність не тільки за себе, але й за людей, які довіряють тобі й твоєму рішенню. І, звісно, ж вигорання, напевно, кожен фрішник колись це переживав чи переживає досі. Життя змушує розставляти пріоритети по-іншому, на жаль, не завжди на користь організації. Дуже важливо попередити людей про це і важливо, коли це сприймають без упереджень.

Демотивують люди. Якщо у вас немає спільних точок дотику, навряд ви їх знайдете, треба шукати компроміс для вашого раціонального співіснування. Важливий момент розділяти робоче й особисте. Це важко, але реально. 

Що тебе мотивує та надихає?

— І знову ж таки, на це питання хочеться відповісти «люди»! Вони багатогранні, як лого ФРІ. Шукайте сонечко в кожному, і тоді ви знайдете теплий куточок з промінчиками в цьому шестиграннику. Люблю відчуття завершеності. Ніколи не робіть щось без настрою або швидко собі його підіймайте, робіть іншим приємно.
Творчість, як частинка мене: працювати з музикою під настрій. Обов’язково шукайте своїх «героїв» та надихайтесь їх подвигами. Котики завжди в тренді!