Івано-Франківська фрішниця Яна Бублинська – про проєкт Erasmus+ у Болгарії
Про обміни Erasmus+ фрішники уже читали і чули не раз. Сьогодні презентуємо вам нове інтерв’ю з Яною Бублинською, членкинею Івано-Франківського осередку, яка поділилася з нами своїми інсайтами та враженнями з проєкту в Болгарії, співорганізатором якого була й наша ВМГО.
Чи була ти раніше на проєктах від Erasmus+? Якщо так, то чим особливий був цей?
Так, рік тому була на проєкті в Іспанії, також від ФРІ. Оскільки попередній мені дуже сподобався, подалася на цей.
Темою цього проєкту в Болгарії було працевлаштування та труднощі, пов’язані з ним, тому можу сказати, що вийшло законектитися з іншими учасниками. Ми знайшли спільний зв’язок, бо всі чудово підпадали під цільову авдиторію. Попри те, що ми всі були людьми з різними бекграундами, способом життя та з різних країн, спільну мову віднайшли легко. Атмосфера, яку забезпечили організатори, була чудовою (і за це їм окрема подяка!). Можу по суті сказати, що головним бенефітом цього проєкту були у першу чергу люди. Великою мірою тому, що це був другий досвід такого обміну, я розуміла, як поводитися, що робити, тому й сподобався більше.
Що варто знати КОЖНОМУ фрішнику перед проєктом?
Насамперед кожний фрішник має розуміти, що на обмін він/вона їде представляти Україну і по суті на час проєкту стає її обличчям. Ви повинні усвідомити, що люди будуть повертатися додому і розповідати про вас та про Україну, тому постійно варто нагадувати, що у нас в країні війна, і про інші важливі події. Не менш важливою є підготовка до обміну – варто зробити якісну презентацію країни, привезти національні продукти тощо. Отже, представлення, як на мене, займає вкрай важливу роль.
Ще одне – не потрібно боятися говорити англійською. Особисто я на своєму першому проєкті мала таку проблему. Зараз же розумію, що не варто лякатися того, що скажуть іноземці, бо всі ж ми люди. І до того ж, як ви отримаєте знання, якщо не спілкуватиметеся з людьми?
Розкажи, будь ласка, про типовий день на проєкті.
Тут зазначу, що наповнення програми відрізняється від проєктів в Україні, тобто немає такого, що ви з 9:00 до 18:00 навчаєтеся, а натомість виділяється більше часу на спілкування і відпочинок. Відповідно, учасники набагато менше втомлювалися.
Програма дня була приблизно такою: день починався о 8-9 ранку, після сніданку (з 10:00) була власне програма. Перший блок закінчувався о 13:00 і включав у себе також тімбілдинги, енерджайзери і кава-брейк.
О 14:00 був обід. Перерва тривала з 15:00 по 16:00, після цього – знову навчальний блок. Увечері ми мали вільний час і могли піти прогулятися з містом або до моря, а також ближче познайомитись з учасниками. Так, щовечора ми мали неформальні посиденьки, грали настільні ігри тощо.
Що дають Еразмуси такого, що не дасть жоден інший проєкт?
Однозначно вихід зі своєї бульбашки. Наведу приклад молодіжного середовища в Україні, коли вже всіх знаєш і налаштований на певний напрямок думок. У такому разі важко виходити за межі такого мислення. Коли ж їдеш знайомитися з іншими культурами на такі проєкти, в учасників є вже щось інше – думають “не по-нашому”, відбувається зміна твоєї парадигми і кругозору, на якому ти зациклений завжди. Так, Україні на всіх заходах і форумах звикаєш говорити про одні й ті самі речі, а за кордоном доводиться підбирати новий спосіб донесення інформації.
Друге, що точно помітила, – це можливість банально подивитися на іншу країну, побачити визначні місця та застосувати так званий спостерігацький ефект і порівняти з домом. Потім же приїжджаєш в Україну і розповідаєш своїм громадським активістам про те, що деякі речі можуть бути по-іншому (тут у першу чергу говорю про логістику). Фактично, ти пробуєш думати по-іншому після таких обмінів.
Що ти здобула найважливішого для себе, які інсайти?
По-перше, щодо того, як складати програму проєкті, адже в Україні на них намагаються “запхати” все. Тепер же, якщо я буду програмницею, то буду пробувати давати час на спілкування учасників, бо спогади зі спілкування – це те, люди з собою привозять. Старатимуся також робити багато енерджайзерів та тімбілдингів: на проєкті дізналася про багато нових для себе. Як на мене, такий матеріал дуже корисний був би на табори, вікенди, з’їзди ФРІ. Мені запам’яталося багато практичних штук, і це класно.
Останнє, що зазначу – за кордоном такі самі люди, як і ми, зі такими самими проблемами, особливо молодь. Вони теж хвилюються за працевлаштування і низьку зарплату, як і ми. Для мене це стало сюрпризом, особливо після того, як багато хто казав, що за кордоном краще і проблем немає!
Дякуємо Яні за відповіді та її час, а Міжнародна служба радить вам стежити за оновленнями і не пропускати можливостей, де можна здобути такий же чудовий досвід!
Розмовляла Христина Іванців