Якщо ти чітко знаєш, чого хочеш і що тобі це дасть – тебе неможливо демотивувати.

Share

Є люди, що залишають свій слід в історії завдяки своїм відкриттям, винаходам, гучним вчинкам. Це безумовно важливо. Але також набагато важливіше – залишити слід в серці людини, повірити в неї і розкрити її потенціал.
Про важливість людського ресурсу, про своє життя та діяльність у ФРІ розповідає член Ради Старійшин – Сашко Ткачинський.

_________________________________________________________________________________________________________________________

Як ти потрапив до лав ФРІ?

  • Я став членом організації у квітні 2015 року, але до цього брав участь у літературних вечорах ФРІ в Ужгороді, “Твоїй Країні” у Тернополі, інших заходах. І в якийсь момент відчув, що хочу долучитись до спільноти, бо бачив, які тут класні люди.

***

Хто став твоїм першим наставником і чому ця людина тебе навчила?

  • Не можу сказати, щоб у мене був якийсь саме наставник, але ще до вступу мені дуже сподобався вайб, що його випромінював Василь Кулевчук, на той час голова ФРІ Тернопіль. Мені захотілось стати людиною, яка так само буде втілювати в собі спокій та впевненість. А так я вчився від інших людей у своїх проектних командах.

***

У скількох ролях ти встиг побувати у ФРІ? Яка роль сподобалась найбільше?

  • Набагато легше сказати, в якій ролі я не встиг побувати. В різний час я був членом правління київського осередку, кілька місяців відповідав за національну освітню службу, двічі був членом Ради Старійшин (національне правління ФРІ), та один раз – Головою ФРІ. Крім формальних посад, я координував проекти, був ейчаром, медійником, мемо-генератором, ментором людей, проектів та осередків, програмником, логістом, відповідальним за партнерства, інтендантом (кухарем) на ФРІ-таборах, а також спікером на різних проектах. Копав ями, чистив казани та носив важкі предмети на довгі дистанції. Найцікавішим зі всього цього – бути Головою ФРІ, тому що це водночас поважна та дуже відповідальна посада, бо ти звітуєшся фактично за всю організацію, твоя команда – це всі і ніхто водночас. Це крутий досвід, можливий лише завдяки високому рівню довіри членства. І ця титанічна праця того варта.
ФРІ-табір “Хвиля” 2019 року

Чого ти досягнув завдяки цій організації (тут більше не про роботу, а про внутрішні відчуття)?

  • Я став краще розуміти свої цінності та діяти відповідно до них, навчився самодисципліні, впевненості в своїх силах та вірі у відкритість світу. Ну і після ФРІ я ще більше переконався в тому, що хочу розвивати Україну як державу через людей, що тут живуть, зокрема, через молодь.

***

Розкажи про свій найвдаліший проєкт. Які основні інсайди ти виніс з нього?

  • Мабуть, найбільш вдалий приклад – це “Драбина”, читання віршів на драбині у парках та інших публічних просторах. Ми вигадали його разом з моєю кандидаткою, Любою Сорокою. Це – ребрендинг вже існуючого проекту з читанням віршів на стільці, але більш видовищний, більш медійний. Саме тому він після старту в Києві став франшизою і зараз вірші на драбинах читають у більш ніж 8-ми містах України. Урок, який можна з цього вивчити – якщо ідея крута та проста у втіленні, вона завжди знайде відгук у головах інших.


Якщо ідея крута та проста у втіленні, вона завжди знайде відгук у головах інших.

***

Як відомо, поразки також вчать нас та бувають корисними. Яким своїм факапом ти готовий поділитись з іншими?

***

Що тебе демотивує під час перебування в організації?

  • Я не дуже розумію слово “демотивація”. Інколи, звісно, я втомлююсь та нічого не роблю для ФРІ, але за деякий час мені в голову знову приходять ідеї, які я хочу втілити в життя, побачити, як вони працюватимуть на практиці – і це повертає мене до організації. Якщо ти чітко знаєш, чого хочеш, і що тобі це дасть – тебе неможливо демотивувати. Ще одні ліки від демотивації – хороша команда, з якою ти резонуєш і хочеш бачитись просто так, навіть після завершення проєкту.
ФРІ-табір Хвиля 2019

Яку б пораду ти зараз дав собі у минулому?

  • Не боятись та не соромитись просити про допомогу, не робити із себе героя та мученика. Сила ФРІ як спільноти волонтерів у тому, що замість того, аби для реалізації проекту використати 20 годин однієї людини, ми просимо 20 людей вкласти по годині свого часу – і результат від цього виходить лише кращим. Також не варто зневажати інших людей лише через те, що їх методи роботи відрізняються від твоїх. Всі ми спільно будуємо кращу Україну, але кожен – трохи інакшу, комфортну для себе. Тому слід намагатися чути одне одного та шукати спільні точки дотику, а не відмінності.


Всі ми спільно будуємо кращу Україну, але кожен – трохи інакшу, комфортну для себе. Тому слід намагатися чути одне одного та шукати спільні точки дотику, а не відмінності.

***

Чим ти займаєшся у вільний від роботи та ФРІ час? Як полюбляєш відпочивати?

  • Дивне питання, враховуючи, що вільний від роботи час я займаюсь ФРІ, а у вільний від ФРІ – роботою. На будь-що інше майже не залишається сил. Зазвичай це або серіали HBO, або танці. Свого часу я займався бальною програмою, потім народними, латиною та бугі-вугі. Окрім цього, в мене завжди є подорожі, гітара та поетичні заходи.

***

Після одного із завдань внутрішнього проєкту “Битва осередків” я помітила, що твоє ім’я згадується на багатьох “деревах досвіду”. Тебе вважають наставником, ментором, людиною, на яку інші хочуть рівнятись. Що ти відчуваєш після такого? Що тебе змушує вкладати свої зусилля та час в інших?

  • Я зазвичай сприймаю себе як публічну людину як у ФРІ, так і поза нею, тому коли мене згадують – це норма. Здійснювати лідерство прикладом – обов’язок кожного Голови ФРІ, і я під час своєї каденції намагався бути активістом, з якого хочеться брати приклад. Ще раніше, коли я їздив Україною і читав свої вірші на фестивалях, то помітив, що публічність та сцена магічним чином привертають до тебе погляди і люди хочуть бути на тебе схожим. За останні кілька років я провів більше 30 тренінгів на різних заходах ФРІ, тому цілком закономірно, що зараз я бачу відображення своїх ідей в інших. Це, звісно ж, надихає і переконує, що люди – чудовий ґрунт, коли вони щиро прагнуть змін.


Люди – чудовий ґрунт, коли вони щиро прагнуть змін.

***

Де ти зараз працюєш? Чи допомогли тобі навички, отримані у ФРІ, влаштуватись на цю роботу?

  • Я працюю у міжнародній організації [Британська Рада], що займається налагодженням культурних зв’язків між Україною та Великобританією, у відділі суспільних проектів. В мене є відчуття, що ФРІ мені дала більше навичок для цієї роботи, аніж моє навчання в університеті. Топ-5 речей, яким я навчився у громадській сфері і використовую на роботі, це – самодисципліна, кризовий менеджмент, робота зі стейкхолдерами, інформаційний менеджмент та ціннісний підхід у виконанні завдань.

***

Дай декілька порад людям, які тільки вступили у ФРІ, та людям, які перебувають тут довгий час і поступово втрачають мотивацію.

  • Новеньким я би порадив спілкуватися зі старшими, а старшим – передавати свій досвід новеньким. Для цього ми тут, власне, і зібрались.

***

Які три основні якості ти цінуєш в людях?

  • Справедливість, внутрішнє тепло та сміливість бути собою.

***

Якою ти бачиш свою подальшу роль у ФРІ?

  • У ФРІ не обов’язково мати посаду, аби робити те, що тобі подобається. Тому я продовжую брати участь в освітніх проєктах, розробці програм таборів та аналізі різноманітних даних. Поки мій досвід корисний та потрібний – я відкритий до пропозицій.