Неймовірні пригоди ФРІшників в Естонії, або як ФРІшники за снігом їздили

Share

09

Багато хто з ФРІшників не знає, що наша організація є учасником європейської мережі громадських організацій YEU, яка регулярно організовує молодіжні обміни на різні теми. Так от, у цій мережі YEU є дуже класна традиція: влаштовувати такі собі молодіжні обміни на кожен Новий рік. Цього року доля зустрічати Новий рік під егідою YEU випала Естонії. Темою обміну було обрано інтеграцію молодих іммігрантів у громадське життя суспільства – саме тому місцем проведення стала Естонія, адже четверть населення цієї невеликої, але дуже гарної країни складають іммігранти – переважно з Росії. Українцям також пощастило взяти участь у цікавому молодіжному обміні і порефлектувати на тему іммігрантів. Тож, у обміні від ФРІ брало участь четверо учасників: ДімаДідик (Вінницька ФРІ), АляКулик і АнтонШигімага (обидва – Харківська ФРІ), ДзьобанВолодимир (Львів).

В рамках програми були розглянуті та опрацьовані наступні теми:

– прояснення термінології (емігрант, іммігрант, біженець та інше);

– ситуація з іммігрантами в певних країнах (7 країн-учасників проекту), процеси їх інтеграції та відносини з місцевими мешканцями;

– права та пільги іммігрантів (що для них вимагають громадські організації та що їм забезпечує місцева влада)

– уроки толерантності;

– наше бачення Європи через 15 років, результати глобальної міграції.

По завершенню програми ми можемо похвалитися наступним:

– набутими знаннями щодо соціальної та політичної ситуації в таких країнах як Греція (тут нелегально працює багато українців в якості прибиральниць будинків або працівників на фермах), Туреччина (в них існує великий конфлікт з курдами, які хочуть бути незалежними), Польща (20% населення складають іммігранти, які використовують її як транзитну країну), Туніс та Єгипет (їх турбують переважно проблеми зі своїми емігрантами в країни Європи) і авжеж Естонія (досі існує національний конфлікт між корінними естонцями та естонськими руськими, який впливає в тому числі і на працевлаштування останніх);

– новими контактами з представниками молоді цих країн;

– великою купою запам’ятованих цікавих енерджайзерів, які ми залюбки будемо використовувати на ФРІшних заходах (кому необхідно, звертайтесь за допомогою).

Крім того, нам так сподобався проект, що виникло бажання влаштувати міжнародний новий рік в Україні. Тож, якщо є бажаючі допомагати нам в його організації, можна буде восени подати нашу заявку на святкування 2013 року.

А тепер ми хотіли б поділитися із вами нашими враженнями та розповісти більш детально про те, що ми бачили і чому дивувалися у маловідомій українцям прибалтійській країні.

24 грудня

Антон: Сьогодні ми виїхали з Харкова, нас чекає довга дорога потягом. По дорозі до Естонії ми вирішили завітати до північної столиці нашого північного сусіда, тобто до Санкт-Петербургу. У потязі до СПб нам пощастило – в одному плацкарті з нами їхав дуже цікавий чоловік Женя, який в процесі розмови і знайомства виявився петербурзьким піаністом, що вертався додому після концерту в Харкові. Тож, час у потязі ми провели за цікавими розмовами – зрештою, це така романтика: ніколи не знаєш, хто буде твоїм попутником, і дуже радієш, коли тобі трапляється така гарна людина.

Аля: Антону ще й вдалося добре виспатися – 15 годин, проведених на 2 поверсі, явно пішли на користь після довгих нічних приготувань до мандрівки. А наостанок Женя ще й запросив нас на свій наступний концерт, який відбудеться на початку квітня у Харківській філармонії.

25 грудня

Аля, Антон: Ми приїхали до СПб, місто подобається, але сугроби тут якісь фейкові (відеопідтвердження). Крім того, ми гостро відчували контраст в погоді: коли ми залишали Харків, температура була +7, в той час, як в Петербурзі нас зустрів крижаний вітер і 8-градусний мороз. Щоб запобігти передчасному обмороженню, ми вирішили піти до Кунсткамери.

Діма: От і я вирушив в дорогу на СПб, але буду там тільки завтра. Що ж, потяг – це добра нагода зайнятись тими речами, на які не вистачало часу раніше – почитати книги, подивитись цікаві фільми та просто подумати про життя.

26 грудня

Аля: Нарешті приїхали до Таллінна, невдовзі їдемо до центра міста.

Антон: Вже не дочекаюсь.

Діма: Вони вже в Таллінні, а я ще прогулююсь вулицями Пітера, чесно кажучи очікував більшого, але і так непогано, тільки дуже зимно, не уявляю, як тут можна нормально жити.

А вже ввечері поїхав до Таллінна. Російсько-естонський кордон пройшов рекордно швидко – 50 хвилин і все вже оформлено :) Під час в’їзду до Естонії відчувається, що тут все дуже маленьке, складається враження, що з одного боку автобуса бачиш Фінську затоку, а якщо подивишся в іншу сторону, то буде Латвія)))

01

Таллінн – старе місто

27 грудня

Аля, Антон:

Вже з ранку почали приїжджати інші учасники. Почалось неофіційне знайомство під час сніданку та обіду. Діма також приїхав. Коли ми з’ясували, в якому номері він оселився, то пішли до нього і застукали його там сплячим. :)

Ввечері ми всі були запрошені на Естонську вечірку, де було продовжено як знайомство з учасниками, так і з країною-хазяїном. Була вікторина про Естонію. Виявляється, за площиною вона більша, ніж Швейцарія, але все одно ненабагато випередила Харківську область.

Естонці пригостили нас естонськими шпротами та білим шоколадом з чорницею. А також ми нарешті скуштували лікер “Старий Таллінн”, про який ми так багато почули під час нашої подорожі до Таллінну – смачний. :)

Потім всі танцювали естонські традиційні танці.

Діма: Цікаво було поглянути на їх молодіжний центр, хоча насправді він виявився не молодіжним, а щось на кшталт будинку дітей, але все одно там у різний спосіб займаються розвитком дітей у вільний час та канікули.

02

Нарешті ми всі разом в Естонії!

28 грудня

Аля: Почався team-building. Костас(дуже імпозантний грек) так справно намагався зробити з нас одну команду, що йому не стало на перешкоді ні забрати нас на сонячний бік місяця, ні змусити переходити швидку широку річку.

Так у такому ігровому настрої ми зробили для себе декілька головних висновків, які можуть покращити роботу будь-якої команди:

1. Завжди повинен бути тайм-кіпер.

2. Ми повинні слухати один одного.

3. Потрібно використовувати всі наявні ресурси, тому під час досягання мети ніхто не повинен залишатися в стороні.

Антон: В цей день був день народження Зузи– дівчинки з Польщі – їй виповнилося 18 років – значима дата! Ввечері ми поїхали святкувати в естонський бар в центрі Таллінна.

Діма: В той же день ми пішли гуляти вечірнім Таллінном, місто дуже гарне, але здається, що краще сюди приїздити влітку.

03

Ситуація з іммігрантами в Україні (наша презентація)

29 грудня

Аля, Антон:

В цей день за планом в нас була греко-туніська вечірка.

Греки пригощали нас своїми смачнющими оливками, долмою (рисом, загорненим у мариноване виноградне листя), різноманітними сушеними фруктами та раке (алкогольний напій). А хлопці з Тунісу – спекотною сумішшю з п’яти гострих перців із тунцем та східними солодощами.

Діма: В той день всі згадували Туніс, через їх гострий соус, але завтра будуть згадувати нас :)

30 грудня

Аля: Цей день запам’ятався мені найбільше! І я вважаю, що й для України він був  найголовнішим. Я вже не можу пригадати, які саме тренінги були в нас цього дня, але ввечері у нас була UKRAINIAN & TURKISH NIGHT!!! І тут ми показали себе у всій красі!

Антон: Ми були найкрутіші! :)

Аля: Ми продумали все:

1) Одяглися в українські вишиванки.

04

В українських вишиванках

2) Показали відео про Україну.

3) Провели вікторину з українськими сувенірами.

4) Пригостили всіх домашніми дерунами (рецепт та приготування Антона), а також українськими цукерками (вузлик на пам’ять: “Корівка” має найбільшу популярність).

05

Результати нашої праці :)

 

5) І наприкінці вечора вивчили з усіма українську щедрівку “Щедрик-щедрик”.

Антон: Ну що скажете, добре ми попрацювали?! ;)

Діма: Готуючись до вечору, нам довелось купувати одноразовий посуд в естонському супермаркеті, і от що здивувало: в них немає пластикового взагалі, все одноразове робиться або з паперу, або з іншого одноразового матеріалу, який піддається переробці. Ось так на практиці охороняється навколишнє середовище. До речі, в свій час в Естонії провели цікаву екологічну акцію, яку потім скопіювали собі Латвія та Литва. Відеотут.

31 грудня – 1 січня

Аля: Ми всі були в очікуванні Нового року… Погода в нас була по-справжньому зимова. Снігу, хоч відбавляй! В нас навіть виникла думка послати бандероль зі снігом до Харкова. :)) Там сніг би точно не завадив.

Антон: Вранці в нас як завжди були цікаві тренінги в Молодіжному центрі. А після обіду ми почали мозковий штурм на тему, що робити під час акції “Act it out”, яка мала відбутися 2-го січня в найбільшому торговельному центрі Естонії (Діма: навіть у Вінниці і більші є). В мене виникла купа різних ідей, і найприємнішим було те, що інші люди охоче погодилися їх реалізовувати. Так зручно – я під час Аct-it-out майже весь час був вільний, але моїх ідей втілено було багато.

Аля: Впродовж всього дня ми з нетерпінням чекали на новорічну ніч, в яку ми мали піти на концерт на головному майдані Таллінна, а потім на диско в естонський підземний клуб, а також на ранок 1-го січня. Так-так, я не помилилася, чекали саме на ранок 1-го січня! Здивовані? ;) Знаєте чому? Бо 1-го січня ми могли спати аж до 13-ої години дня: нас не залишали шалені тайм-кіпери, і головне, що сподобалось багатьом хлопцям, – сніданок було розтягнуто за часом до 13-ої години, а вже о 14:00 був обід. Тож найбільш голодуючи встигли поснідати, піти годинку поспати, і невдовзі знов поїсти.

Діма: Додаючи ще про події новорічної ночі, хочеться додати, що на майдані під час концерту ми відірвалися по повній програмі і показали холодним естонцям, що весела молодь не слухає легкий рок або будь-який інший концерт, тупо стоячи на місці. Ми стрибали, танцювали і дружньо підспівували “WelcometoEstonia!!!”. Близько 12-ї години ми заслухали привітання естонського президента, криками та оплесками зустріли новий рік на 12-му ударі годинника і тут почалось щось незрозуміле, але захоплююче…

Аля: Так, я теж пам’ятаю, як мене це здивувало. На усіх великих телеекранах почали показувати, що на Таллінн летять усім відомі Ейфелева вежа, Колізей та інші пам’ятки архітектури. Потім вони обережно приземлилися на вулицях міста.

Антон: Але на цьому шоу не закінчилося! На небі почали з’являтися літаючі тарілки прибульців. Люди стояли ніби заворожені… Раптом з неба почали стріляти різнокольорові лазери, і ми побачили справжню літаючу тарілку на справжньому небі і із справжньою живою зеленою істотою всередині!!! Ну, і, авжеж, підвішені на справжню стрілу підйомного крану =) На майдані панувала тиша… Всі чекали, що буде далі, і що саме зробить зараз цей прибулець.

Діма: Все, досить так драматизувати! Як усі вже здогадалися, нічого страшного не сталося, Естонія ніким не була завойована, а цей “прибулець” просто всміхнувся, помахав приязно зеленою рукою і полетів собі. Насправді все це шоу було створено до надання Таллінну в 2011 році титулу культурної столиці Європи!

Антон: І ще ми забули сказати, що починаючи з 1 січня 2011 року 0:00 Естонія перейшла на євро!!! Вона зробила це першою з усіх країн не тільки Балтії, але й усього пост-радянського простору. Скажімо відверто, не усі естонці в захваті від того – в Таллінні можна побачити плакати з написами “ВітаємонабортуТітаніка”, але для людей, які колекціонують монетки, це – просто рай: тут тобі і крони, і євро, і пам’ятні монети до переходу з крони на євро.

Аля: Хлопці, ви забули найцікавішу деталь! В новорічну ніч ми потрапили на шпальти фінськоїгазети!!!

06

З Новим Роком, Україно!!!

Аля: 1 січня в нас видалося дуже нестандартне, принаймні у порівнянні з 1-м січням багатьох українців (підйом під вечір, доїдання залишків з новорічного столу та ще щось в такому дусі).

В перший день року ми невтомно працювали 8 годин!!! І головне з превеликим ентузіазмом – ми готувалися до “Act it out”. Ми малювали плакати, продумували вікторину, придумували тексти Loesje на тему іміграції та робили орігамі, щоб потім дарувати їх людям.

Діма: При підготовці до “Act it out” моя група готувала театральну постановку, Костасбув нашим фасилітатором і, крім розробки сценарію, провів для нас декілька тренінгових вправ.

Антон: Близько 23-ї години ми нарешті змогли розслабитись і оглянути плоди нашої праці. Ми відчували велике задоволення результатами, гордість за себе та за нашу командну роботу і … страшенний голод!

На щастя Кармен запропонувала замовити піцу і всі кинулись до екрану комп’ютеру, щоб зробити свій вибір. Передчуваючи смачну вечерю ми повернулися до готелю.

Однак яке було наше розчарування, коли ми дізналися, що піца приїде лише через 2,5 години!

Тим не менш ми проявили риси мужності і залишок часу провели з музикою та піснями під гітару.

Аля: Коли годинникові стрілки наближалися до 2-ї ночі, довгоочікуванна піца нарешті прибула і кімната наповнилась блаженним плямканням.

Ось таке незвичайне в нас видалось 1 січня! :)

2 січня

Діма: В цей день відбулося “Act it out”. Протягом двох годин ми робили шоу в торгівельному центрі. Вразила неемоційність естонців, коли ми показували нашу виставу всі подивились і пішли собі далі… жодних емоцій, жодних оплесків…

Аля: але в будь-якому разі ми добре там розважились і привернули багато уваги до себе та до нашої проблематики.

07

Шість країн в гостях у естонців

Діма: взагалі ми постійно жили та навчались у містечку Віімсі, яке знаходиться в 10-ти км від Таллінна, і туди ми добирались через дуже гарну дорогу над Таллінською затокою, але до моря не підходили взагалі. Тому виникла ідея піти і хоч намочити ноги у Фінській затоці, яку Антон та Володя радо підтримали. Але то був екстрім))

Антон: потім почалась польська та єгипетська вечірка. Після неї ми зрозуміли, що в галузі кулінарного мистецтва нас ніхто не перевершив. Сподобались дуже гарні костюми єгипетських дівчат – це було щось.

Перші делегати почали відїзджати: Цирили Паулінапоїхали вночі.

3 січня

Діма: сьогодні мій останній день в Естонії, ввечері вже маю їхати. До речі, квиток до СПб купував у Таллінні через друзів. Вони всі покупки здійснюють за допомогою банківської картки. Зручно і ніякого кешу з собою не носиш :)

Антон: було у нас підведення підсумків… кожен мав змогу поділитись враженнями…

Аля: а ввечері ми були на прощальній вечірці, де кожен подарував один одному подарунок, який був виготовленний власними руками.

 

4 січня

Антон: Цього ранку ми вдвох (я і Аля) на відміну від інших учасників вирушили не додому, а зовсім в іншому напрямку – у “Хфінляндію” до Хельсінок. Свої речі ми залишили в Кармен, яка люб’язно погодилась постерегти їх в домі своїх батьків та рушили на паром.

Аля: Паром нас вразив своїми габаритами – у нього 10 поверхів!!! В загалі на такому паромі почуваєш себе скоріше як у великому супермаркеті – вібрації від двигуна ми майже не відчували, а більшість пасажирів під час подорожі займалася тим, що пересувалася з ресторанів до магазинів (і в перших, і в других нестачі не спостерігалося).

Коли ми вийшли на палубу, нас ледве не здуло крижаним вітром. Але побачити Балтійске море, вкрите розколотим льодом, було варто!

Антон: В Хельсінкі ми приїхали вже після заходу сонця. Там було ще холодніше ніж в Таллінні, тому час від часу ми йшли грітися в McDonald’s. Таким чином, за вечір і ніч, які ми провели гуляючи центром міста ми встигли відвідати 3 різних McDonald’s. :) Один з них працює до 5-ї години ранку і є єдиним закладом у Хельсінкі, яке працює так довго! Зате вокзал в них вночі закривають – ми були шоковані.

Аля: В загалом місто нам сподобалось (хоча до Таллінна йому дуже далеко!). Воно доволі нове і сучасне, а його старі будинки нагадують Санкт-Петербург (бо будувалися тими ж самими архітекторами). В ночі місто красиво підсвічене і нам навіть пощастило побачити шоу світла та музики, влаштоване на декількох будівлях. Це було дуже красиво! При світлі дня побачити Хельсінкі нам так і не вдалося, бо вже о 7-й ранку ми сіли на зворотній паром до Таллінну.

 

5 січня

Антон: До Таллінну ми повернулися втомлені, виснажені, але задоволені собою і своєю подорожжю. В нашому готелі ми застали тільки греків, які мали свій літак о другій половині дня, і Кармен.

Аля: А ввечері наші шляхи з Антоном розішлися. Я поїхала автобусом на Вільнюс, а звідти потягом до Харкова.

Антон: А я вирішив ще помандрувати Прибалтикою.

Аля: Таке було дивне відчуття, коли я залишилась на автобусній станції одна… Мені здається, такі подорожі ще більше зближують людей. Тому я пропоную HR-департаменту звернути на це увагу і додати до методів розвитку ФРІшної корпоративної культури практику закордонних поїздок невеликими групками.

Діма: А я вже в той день повернувся додому з купою вражень, новим досвідом та друзями. Ех, а завтра на роботу…

08

Безкоштовні обійми піднімають настрій будь-кому!

7 thoughts on “Неймовірні пригоди ФРІшників в Естонії, або як ФРІшники за снігом їздили

  1. Вау, спасибо за классный отчёт о поездке!
    Читать в ролях было очень интересно (:

  2. Ура-ура! Дождались :) Вот так международный департамент протаптывает дорожку в Европу! А вам слабо? :)

  3. В червні 2009 року мені теж пощастило побувати в Естонії (не як ФРІшники). Нас (ще був Шабунін Віталік) трошки возили країною але жили ми в Талліні. Кльова була поїздка!
    Пляшка “Старого Талліна” досі стоїть в серванті ;)

  4. Дякуємо Міжнародному департаменту ФРІ за таку можливість! :))

Залишити відповідь