Лебедь: “Випускники можуть ігнорувати примусове працевлаштування”

Share

Сьогоднi, 20 травня, Верховна Рада прийняла в другому читанні та в цілому закон № 2278-VI “Про Державну програму економічного і соціального розвитку України на 2010 рік”, який продовжив наступ влади на трудові права молоді. “За” проголосували 248 депутатів (169 – ПР, 20 – БЮТ, 9 – НУНС, 27 – КПУ, 19 – БЛ, 4 – позафракційні).  Аналіз небезпек нового закону пропонує Вашій увазі Михайло Лебедь – член Ради Старійшин ВМГО “Фундація Регіональних Ініціатив” (ФРІ) та член Київського регіонального комітету Всеукраїнської громадянської кампанії “МОЛОДІЖНА ВАРТА: молодь за Вами спостерігає!”

“Прийняття закону закону № 2278-VI відбулося через те, що керівники фракцій та лідери політичних сил Верховної Ради фактично проігнорували звернення від Київського регіонального комітету “МОЛОДІЖНОЇ ВАРТИ”. У зверненні комітет кампанії просив зазначених політиків вплинути на депутатів, щоб текст законопроекту був приведений у відповідність до чинного законодавства та передвиборчих обіцянок політичних сил.

Нагадую, що формулювання щодо працевлаштування випускників, вжиті у тексті закону суперечать чинному законодавству, міжнародним зобов’язанням України, а також не відповідають передвиборчим обіцянкам усіх політичних сил парламенту. Згідно з новим законом, протягом року Міністерство освіти і науки, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації мають, зокрема, “зміцнити кадровий потенціал середньої школи” за допомогою постанови Уряду “Щодо обов’язкової роботи в школах протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу педагогічного спрямування випускників, які навчалися за державним замовленням”. Висловлю здогадку, що примусове працевлаштування передбачене і в наступних проектах постанов, що зазначені у законі. До вересня має бути розроблена постанова “Про затвердження Положення про працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням”, до травня-червня – постанова “Про порядок працевлаштування випускників професійно-технічних навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за рахунок бюджетних коштів”, а до липня – постанова про затвердження цього порядку.

Разом з тим, катастрофи не відбулося. Починаючи з 1994 року в Україні вже діє низка підзаконних актів, які формально обмежують свободу вибору місця своєї праці. Проте на даний момент випускники вищих навчальних закладів продовжують бути вільними у цьому виборі. І підзаконні акти, і закон № 2278-VI, і ідея примусових відпрацювань суперечать нормам нормам Конституції (ст. 8, 9, 22, 43, 53 та п.1 Перехідних положень), нормам Кодексу законів про працю (ст. 2), Закону “Про зайнятість населення” (ст. 1, 4 та 8), ратифікованим Україною Конвенції “Про захист прав людини і основоположних свобод” (ч. 2 ст. 4) та Конвенції Міжнародної організації праці “Про скасування примусової праці” (№ 105, ст. 1, п. б). Тобто згідно з чинним законодавством, держава гарантує громадянам країни право на вільний вибір професії, роду занять та роботи. Причому Україна зобов’язалася скасувати примусову або обов’язкову працю і не вдаватися до будь-якої її форми, зокрема “як методу мобілізації і використання робочої сили для потреб економічного розвитку”.

До того ж, ст. 8 Основного Закону України каже, що Конституція має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. В той час як закони та інші нормативно-правові акти мють прийматися на основі Конституції і повинні відповідати їй. А п.1 Перехідних положень Конституції каже, що закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності Основного Закону, є чинними лише у частині, що не суперечить самій Конституції. Окрім цього, ст. 9 Конституції каже, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Таким чином випускник може ігнорувати як вже існуючі антиконституційні підзаконні нормативні акти про примусові відпрацювання, так і ті, що будуть введені в дію зконом № 2278-VI. Також випускник може захищати свої конституційні права у суді, у разі такого бажання чи потреби. Тут варто згадати, що виконавчий директор Української Гельсінської спілки з Прав Людини (УГСПЛ) Володимир Яворський нещодавно заявив, що УГСПЛ готова захищати права таких випускників у суді. Щодо питань фактичної поведінки, у разі змушення відпрацьовувати, постійно надає консультації Віце-президент ВМГО “Українська асоціація студентського самоврядування” (УАСС) Надія Прохорова (prohorova(а)uass.org.ua).

А прихильникам ідеї закріпачення випускників слід перш за все відповідати, що ідея ця не відповідає передвиборчим обіцянкам усіх без виключення політичних партій, які зараз знаходяться при владі. Бо у своїх передвиборчих програмах політики обіцяли належну систему заохочень та гарантій випускникам при працевлаштуванні. Зокрема, йдеться про надання допомоги у 20 000 гривень і соціального житла для випускників, а також 20% надбавок до зарплати у порівнянні до аналогічної посади у містах (НУНС). Йдеться і про надання в оренду строком на 10 років соціального житла, зведеного за кошти від земельних аукціонів, і про забезпечення житлом під державні фінансові гарантії (1 млрд. грн.) молодих спеціалістів, які працюють на підприємствах-флагманах індустрії, і про укладання представниками бюджетної сфери трудових договорів на 20 років з метою одержати квартиру (ПР). Йдеться також про довгострокові кредити на житло під 2-4% річних на 10-30 років (БЮТ), і про надання пільгових чи безстрокових кредитів на будівництво житла (КПУ, БЛ). А новообраний Президент Віктор Янукович під час виборів обіцяв створити умови для відродження іпотечного кредитування з фіксованою ставкою не більше 7% на рік, а також обіцяв, що буде збудовано 1 млн. квартир, зокрема, для молоді та працівників бюджетної сфери.

Вирішувати проблему відсутності належної кількості кадрів потрібно не примусовим відробітком випускників, а створенням належної системи заохочень та гарантій для них. Зокрема, в Німеччині влада федеральної землі Саксонія вирішила надавати спеціальні стипендії студентам-медикам, які погодились на відпрацювання в провінції. Починаючи з третього курсу студентові протягом першого року доплачують по 300 євро на місяць, протягом другого – по 400 євро на місяць, протягом третього – по 600 євро на місяць. Система заохочень була присутня у передвиборчих обіцянках усіх без виключення політичних сил, які зараз в Україні знаходяться при владі. Тож депутатам варто першочергово зорієнтуватися саме на виконанні цих обіцянок, а не на прийнятті антиконституційних законів.

І декілька слів про ефективність дій Київського регіонального комітету “МОЛОДІЖНОЇ ВАРТИ”. Після того, як дана зініційована Кабінетом Міністрів законодавча ініціатива була прийнята у першому читанні, ми звернулася до голів фракцій та лідерів політичних сил парламенту. Але отримали підтвердження того, що нас почули, лише від однієї з “опозиційних” сил Верховної Ради, яка письмово пообіцяла, що наші пропозиції будуть розглянуті на фракційному засіданні, а потім враховані під час розгляду у парламенті. Проте бажану поправку до законопроекту під час його розгляду запропонував депутат іншої “опозиційної” фракції. “За” поправку проголосували лише 11 депутатів – усі “опозиціонери”. Причому в обох згаданих фракціях більшість “опозиціонерів” або не голосували, або були відсутні у залі засідань. Депутати “не опозиційних” фракцій взагалі не голосували за поправку.

Висновок наступний – листування з владою саме по собі не є ефективним знаряддям захисту прав та інтересів молоді. Для досягнення успіху необхідно в процес лобіювання додати активних перемовин у комбінації з акціями громадської непокори. Саме цей рецепт спрацьовував в успішних громадських кампаніях, які здійснювала “Фундація Регіональних Ініціатив”.

Малюнок Катерини Лебедь

Залишити відповідь