У Грузії завершився тренінг “Colors of Connection” від Еразмус +, що відбувся в грудні. Учасники обговорювали арттерапію та її вплив на ментальне здоров’я. Членкиня Івано-франківського осередку Анжела Джус поділилася з нами своїми враженнями від цього проєкту.

Наскільки добре ти орієнтувалась у темі ментального здоров’я до проєкту? Чи був досвід в арт- чи будь-якому іншому виді терапії?

Я думаю, що в темі ментального здоров’я я орієнтувалася досить добре, адже це те, що стосується кожної людини. Наприклад, я можу впливати на своє ментальне здоров’я через прогулянки або інші справи. Проте, я не мала досвіду у справжній арттерапії. Хоча, коли я брала дощечку, фарби і їхала на Вовчинецькі гори малювати, це в принципі було для мене своєрідною арттерапією. Також я займаюсь танцями, і цей вид “терапії” є в моєму житті.

Яка була атмосфера в команді? Чи всі учасники й організатори були дружелюбними?

Організатори/ки були дуже привітними, і більшість учасників/иць були також дуже відкритими, але не всі. Деякі були більш комунікабельні, а інші не виявляли бажання спілкуватися. Це зрозуміло, так як кожен має свої потреби у спілкуванні. Але всі були дружелюбними. Ми мали свій власний простір в підвальному приміщенні, де ми грали в більярд і проводили час разом під час перерв у навчанні. Це суттєво вплинуло на загальну атмосферу заходу.

У тебе був особистий час між тренінгами? Наскільки насиченою була програма?

День був насиченим: після сніданку ми мали програму, після обіду – година вільного часу, потім знову програма, ще одна година вільного часу і культурний вечір. Тобто часу на себе вистачало.

Поясни, будь ласка, як проходили ці “культурні вечори”?

Культурні вечори – це вечори, які проходили в певній тематиці. Кожна країна готувала традиційну їжу та розповідала про свої особливості. Ми представляли нашу країну першими: зліпили на кухні вареники та пригощали інших учасників. Наприклад, багато хто здивувався, дізнавшись про Дію, про те, що ми можемо застосовувати документи через додатки.

Терапія часто пов’язана з ПТСР. Чи була порушена ця тема на проєкті та чи необхідно було ділитися особистим травматичним досвідом?

У цьому випадку арттерапія взагалі не була пов’язана з ПТСР, тобто ця тема абсолютно не порушувалась. Навчання фокусувалося на легких формах ментальних проблем, таких як негативні емоції чи стрес. Я була рада тому, що арттерапія була викладена саме в контексті самодопомоги в повсякденному житті, а не в масштабі більш серйозних проблем, які потребують консультації у фахівців.

Який зв’язок ти встановила з іншими учасниками та чи був відсутній страх говорити про таку вразливу тему, як ментальне здоров’я та травми?

Я встановила дуже хороший зв’язок, з деякими людьми я і досі спілкуюсь. Важливу роль в цьому зіграли культурні вечори та неформальна атмосфера. Щодо травм, ми не обговорювали їх. Не було лячно говорити про ментальне здоров’я, адже кожен переживає негативні емоції чи втому, тому це не було щось унікальне чи шокуюче. Ми обговорювали відчуття перенавантаження, ті моменти у житті, коли нам просто не хочеться нічого робити або, навпаки, хочеться відпочити.

Чи був корисним матеріал на тренінгу та чи застососувала ти його пізніше?

Матеріал був корисним, і це не про той корисний матеріал як інформація, це про ту практику, яку ти пробуєш уперше у житті та використовуєш у майбутньому. Звісно, не всі практики мені підійшли, оскільки деякі мені більше сподобалися, ніж інші. Проте цей матеріал виявився дуже корисним та актуальним для життя.

Наскільки ця тема актуальна зараз, і як би змогли українці використовувати ці знання в повсякденному житті?

Ця тема актуальна не тільки зараз, вона абсолютно релевантна протягом усього життя. Насправді, якщо українці мали б ті знання, які я отримала на цьому проєкті, вони могли б краще впоратися з негативними емоціями, краще фокусуватися на житті в моменті та зберігати позитив, любов чи енергію. Я вважаю, що цей досвід зміг би полегшити життя не тільки українцям, але й усім людям у світі.

Чи не виникало конфліктних ситуацій під час проєкту?

Ні, під час проєкту не виникало конфліктних ситуацій. Ми завжди спілкувалися та обговорювали всі питання, якщо вони виникали.

Чи виправдав цей проєкт твої очікування та сподівання?

Цей проєкт точно виправдав мої очікування! Спочатку ти собі уявляєш, що їдеш в іншу країну, але не знаєш, що ти там хочеш побачити. Проте все, що я отримала, було дуже захопливим і викликало багато емоцій, від відчуття безмежного щастя до моментів, коли я відчувала втому від програми та безперервних розмов англійською. Був день, коли ми поїхали разом у подорож, а потім ділилися рефлексіями і казали щось типу “Вау, сьогодні було так класно!”. Тому я щиро вдячна всім, хто був причетний до цього обміну, хто допомагав з купівлею квитків, країні, яка нас приймала, і навіть тим, хто готував їжу та надавав нам притулок. Це було надзвичайно важливо для вдалого обміну. Тому я задоволена тим, що отримала можливість взяти участь у цьому проєкті.

Розмовляла Олександра Язданфар