У вересні 2022 року відбулися вибори нового голови Фундації Регіональних Ініціатив. Переможцем став Олег Гребенюк. У цьому інтерв’ю ми розповімо вам, як змінилося життя голови на новій посаді, які основні цілі виокремив для себе та які випробування стали на його шляху. А також дізнаєтеся більше про життя українців під час війни та постійні відключення світла.

Як тобі взагалі перші місяці роботи в якості голови ФРІ?

Це питання насправді я й сам собі ставлю. Точно можу сказати, що з технічними моментами я розібрався як і планував за перші декілька місяців. Час до Нового року мав піти в мене на те, щоб розібратись, як працюють механізми в організації з позиції голови, фінансами, з призначеннями голів служб, а також щоб поїхати на конференції осередків (харківській конференції у Франківську, в Києві, Одесі та Черкасах) тощо. Тобто такі технічні моменти я в принципі вже розумію. У цілому, якщо виокремлювати, то я розібрався з тим, що мав, і з мого боку ніяких сповільнень немає. Також я собі ще планував за цей час більше роззнайомитися з членством на місцях та дослідити як в самих осередках відбувається спілкування, а саме як люди там працюють та які ставлять перед собою задачі та послухати звіти служб, тому що без такого розуміння, що відбувається на регіональному рівні, неможливо якось виробляти якісні рішення на рівні національному. 

 Як ФРІ вплинула на твоє життя?

Однозначно, максимально можливим чином. Дуже багато речей, які я здогадувався або просто не знав до початку своєї громадської активності, я  набув уже від самої ФРІ. В організації я вже 4 роки, з 2017 року й до того я й гадки не мав, що таке громадський сектор та волонтерство. Тут у мене з’явилась ця обізнаність, адже я почав знайомитись з людьми з інших регіонів, а до цього у мене була там певна бульбашка в Харкові і все. Після того, як я почав займатися громадською діяльністю, в мене з’явилося реально багато знайомих і друзів, а саме з інших частин України, що неабияк допомогло якось вільніше та спокійніше себе почувати в будь-якій точці України, знаючи, що мені допоможуть або що можу десь класно провести час. Очевидно, що ти отримуєш навички, досвід і так далі, але певно, що найцінніше ти отримуєш у ФРІ – це спільнота. Я здобув певний організаторський досвід і це впливає на те, що я можу нормально працевлаштовуватися. У 2021 році я вже працював в освітній компанії проектним менеджером суто через те, що маю досвід. А через ту ж спільноту я зміг знайти гарну роботу, просто через те, що був знайомий з фрішниками. Або хтось кидав вакансії, або хтось конкретно мені пропонував якусь роботу. Тобто це ще й спільнота, яка тебе може в певний момент підтримати й дати якусь можливість. Напряму ФРІ,очевидно, не дає нам грошей, але ти можеш мати набагато більше можливостей, ніж звичайна людина, яка не займається громадською діяльністю. 

 Якою ти бачиш організацію на час твого головування?

По-перше, ми збережемо наші головні риси, які дозволяють нам функціонувати всі ці 20 років, а саме залишимо організацію незалежною від бізнесу, політики, політичних сил тощо; зможемо зберегти те, що в нас є найголовніше, а саме наші принципи роботи, адже якби не вони, то ми вже перестали б існувати. По-друге, зростання організації. Збільшення членства, тобто, щоб у нас ставало більше активних людей. Я не буду називати конкретні цифри по членству чи осередках, але це було б непогано в плані визначення цілей. Я хочу, щоб стало більше осередків, очевидно, тому що це наша мета і задача залучати якомога більше молодих людей до громадської активності. Ті осередки, що відкрилися нещодавно, вони продовжать свою діяльність. Я дуже сподіваюсь, що нам за 2023 рік вдасться відновити осередки на деокупованих територіях, особливо там, де немає і не було нічого останні дев’ять років. Тому це теж особлива ціль і я дуже хочу, щоб вона реалізувалася. Також щоб ФРІ більше знали молодь України та люди, з якими ми працюємо в різних секторах. Щоб ми ставали більш впізнаваним і з нами більше хотіли співпрацювати. 

 Які б основні цілі ти б поставив на 2023 рік?

Основна і першопочаткова – відновити діяльність осередків на деокупованих територіях. Наступна – щоб ФРІ змогла створити новий якийсь постійний великий проєкт. Туди, де можна залучати багато людей. Cформувати нову комунікаційну стратегію, щоб ми могли самі усвідомити хто ми та сформувати бачення організації, враховуючи обставини війни. До цього ми розкрили свої якісь сильні сторони, подивились на слабкі, пережили певний досвід. Нам треба бачення того, де ми й зараз від тих обставин, які є сформувати якусь візію того, куди і чого ми хочемо. Також хочу, щоб ФРІ стала впливовою в молодіжній політиці як організація, яка активно бере участь в відбудові України, і не тільки відбудові фізичній, а і в плані роботи з молоддю та переселенцями, які виїхали з окупованих територій. Тобто організація, яка активно долучається до відбудови і працює з цими категоріями молоді і допомагає їм розвивати себе, інтегруватись в українському суспільстві в громадський сектор. 

Як проходила/ть діяльність осередків на деокупованих територіях? 

*З міркувань безпеки членів ФРІ ми уникаємо назви міст. 

Діючих осередків на територіях, які деокупували, не було. Тобто там осередків в нас не було на період окупації, але були фрішники, які знаходилися під окупацією і всіляко допомагали в спротиву окупаційній владі  та проводили певну інформаційну роботу. Деякі фрішники все ще перебувають на окупованих територіях. Ми підтримуємо контакт. Продовжуємо шукати тих, з ким контакт втрачено. Імовірно, люди, з якими втрачений контакт могли загинути, їх могли викрасти, депортувати силоміць в росію, або вивезти в концентраційні табори.

Чи впливають якось на твою діяльність та на діяльність організації планові (аварійні) відключення світла? Як ви боретеся з ним?

Боремося. Це досить значно впливає на проєктні команди, адже зараз у нас готуються з’їзди, інші зовнішні/внутрішні проєкти та, що буде в нас відбуватися в найближчі місяці. Команди, які працюють над такими подіями, зараз потерпають найбільше, тому що їм необхідно регулярно часто збиратися, бо не можуть деякі питання вирішити суто в чатах чи в переписках. Відповідно, якщо там немає світла та немає якогось місця, де вони можуть вийти на зв’язок, це означає, що робота в певній ланці трошки сповільнюється і треба шукати варіанти. Переносять формати комунікації в якісь більш текстові площини. Наприклад, фрішники розписують якісь завдання і поступово додають інші. Тобто робота більш автономна, але щоб всі знали, чи всі зайняті.

Так, коли готували освітній з’їзд, то придумали цікаву схему давати завдання. Людям, що знаходяться в одному місті, підготували завдання, і вони такими маленькими командами могли зустрічатися особисто: для цього не треба ніякої електроенергії. Вони там щось прописували, щось створювали, а потім синхронізувалися з рештою команд. Це приклад дуже якісного кризового менеджменту. Тому якщо так виокремлювати, то це пошук нових інших місць, де можна підживитись, використання соцмереж та різних додатків і технологій,  придумування нових стилів та форматів в плані менеджменту роботи команди.

У разі блекауту, як надалі плануєте свою діяльність?

На випадок повного блекауту в нас готується певний протокол дій для кожного осередку для національної команди. Діяльність зупинятися не буде, але відбудеться переключення на офлайн роботу. Ми просто продовжуватимемо працювати в такому форматі, наскільки це буде можливо в таких умовах. Людям треба буде частіше збиратися десь вживу та підтримувати діяльність. Тут також додається фактор безпеки. Керівництва організації і та осередків будуть постійно оновлювати дані по тому, чи потрібна якась допомога членству і чи всі вони в безпеці. Наші проєкти теж видозміняться і будуть більше стосуватися саме потреб громади та молоді під час блекаутів, а також волонтерських ініціатив. 

Спілкувалася Анастасія Штупун