Ми не могли залишити вас без відгуку про ще один обмін Erasmus+, який цього разу відбувся в Аліканте, Іспанія. Фрішниця Яна Мосур люб’язно поділилася з нами своїм досвідом щодо проєкту Associació Cultura Creativa.
Які твої загальні враження після обміну?
Я приємно здивована. Це був мій перший обмін і я не чекала “ВАУ” ефекту. Скоріше навіть мала побоювання перед проєктом, що і як має бути. А було дійсно ВАУ! Я отримала нові ідеї щодо комунікації і подивилася варіанти проведення блоків, які тепер буду використовувати на практиці. Також змогла налагодити тісну взаємодію з іншими учасниками. Найбільше вразило те, як я через усе, що відбувалося на проєкті, відчула Іспанію загалом і Аліканте зокрема.
Як би ти оцінила організаційну політику проєкту (проживання, харчування, спілкування з організаторами та учасниками тренінгу)?
Житло було комфортним. Мешкали у великому молодіжному хостелі, що спеціалізується якраз на співпраці з проєктами/командами. Харчування було повноцінним, смачним і дійсно ситним. Окремо порадувала можливість вибору та часті пропозиції страв з риби. Спілкування також було чудовим. Про важливі подробиці було легко дізнаватися з групи Facebook і чату Whatsapp. Усі організаційні питання були чітко обговорені.
Чи була розкрита тема проєкту?
Оскільки це був мій перший проєкт, я обирала тему найбільш комфортну для себе. Спілкування – це те, чим я займаюся щодня, адже робота лікарем і водночас туроператором потребує особливих комунікаційних навичок. І тому я не очікувала отримати якусь унікальну інформацію. Однак тема була розкрита достатньо, цікаво і з не “класичної сторони”.
Чи був у тебе вільний час, окрім навчання? Як ти ним користувалася?
Вільного часу було вдосталь. Ми гуляли містом або спали.
Тобі вдалося порозумітися з іншими учасниками чи все ж таки заважав мовний бар’єр?
Хоча я не володію англійською мовою на високому рівні і я докладала зусиль, щоб говорити, це не було проблемою. Ми встановили теплі стосунки. Я змогла дізнатися багато цікавого про їх походження та культуру. І розповісти їм більше про Україну.
Дуже цікаво, зокрема, як учасники реагували на твої розповіді. Чи піднімалася тема війни?
Перші кілька днів ніхто нічого не запитував. Це відбувалося до того моменту, поки малюючи свій «емоційний стан» (на одному із завдань) я намалювала війну, бо хотіла це проговорити. Тоді люди почали запитувати, і я зрозуміла, що це було для них певним бар‘єром. Для мене теж тяжко виразити співчуття до людей зі східних областей, які приходять до мене на прийом. Я підозрюю, що теж саме відчували люди з інших країн, які були з нами на одному проєкті.
Що саме ти розповідала їм про Україну?
Я розповідала, як ми навчилися пристосовуватись до реалій війни. Як в найстрашніших ситуаціях ми знаходимо емоційну розрядку і як у контексті ядерної загрози розповідаємо історії про Щекавицю.
Я говорила багато про війну. Для них було шоком, як під час війни українці можуть приїхати в Іспанію. Також був цікавий момент, коли під час святкування нас розпитували, чи буде нам комфортно бачити феєрверки. Ми погодились, бо ми не чули реальні вибухи та в принципі хотіли залишитись в компанії. В результаті, під час перших феєрверків Яна та я присіли.
Про те, що вибухнув Кримський міст, ми дізналися від естонців, потім ще дівчинка з Латвії нас з цим привітала. Під час проєкту нас запитували, як ми почуваємось. Загалом я дійсно відчувала співчуття від учасників.
Що тобі найбільше запам’яталося з проєкту?
Загалом, Аліканте та Іспанія. За час, проведений там, я змогла по-справжньому закохатися в цю країну. Це відбулося не одразу: тільки завдяки подіям на проєкті та всім емоціям, які я там пережила, Аліканте стало містом, яке зачепило мою душу. Також запам’ятався блок програми про невербальну комунікацію. Тема була розкрита через практичні завдання, які мене наштовхнули мене на глибокі роздуми. Наприклад, вправа, у якій ти обираєш партнера, і ви стоїте в різних куточках кімнати, дивлячись один одному в очі. Ви починаєте наближатися одне до одного до тих пір, поки комусь з вас не стане дискомфортно. Важливий момент: ми не розмовляли, тільки дивилися в очі. Але для мене це був такий емоційний контакт, що я помітила, як тяжко мені зближуватися з людьми, з якими я хочу і можу стати ближче.
Окрім цього, в один із вечорів ми пішли гуляти до порту і потрапили на дискотеку. Нам було дуже весело.
Що тобі не сподобалося на проєкті? З якими труднощами ти зіткнулася під час навчання?
Мовний бар’єр дійсно додає складності в спілкуванні. Як не дивно, при особистому спілкуванні це значно менше відчувається. А от на блоках не можна втрачати увагу, бо одразу випадаєш з контексту.
Як ти будеш використовувати отримані навички в майбутньому?
У громадській діяльності, а саме розширювати та створювати нові цікаві програми для наших освітніх проектів.
Спілкувалася Олександра Язданфар