Уже понад сім років українська молодь користується перевагами міжнародних обмінів Erasmus+. Цьогоріч росія розпочала повномасштабне вторгнення в нашій державі, але українці й попри це взяли участь у різних проєктах за кордоном. Цього разу ми спілкувалися з фрішницею Марією Іванчук з Одеси, яка була учасницею обміну Erasmus+, що відбувся цього літа в Польщі. У цьому інтерв’ю ми розкажемо, як відбуваються обміни Erasmus+-обміни в сучасних реаліях.
Як давно ти займаєшся волонтерством і що саме вплинуло на твоє рішення?
Волонтерством я займалася ще задовго до війни, але воно було зовсім іншим. Влітку я часто волонтерила у “Зеленому театрі” в Одесі, а також в Києві на подкаст-форумі. У 2021 році я вступила до ФРІ в Одесі й там організовувала різні події, як-от Speaking Club та інші різні недовготривалі ФРІшні проєкти. Коли почалася війна, я ходила плести сітки у Львові, працювала з дітками, а також їздила в Пшемишль допомагати.
Як саме ти дізналася про програми Erasmus+? Чому обрала саме цю програму?
Я давно була підписана на різні телеграм-канали з можливостями і про цей обмін я дізналася саме через канал “Лови момент”. Я обрала цю програму, адже мені дуже подобається соціальна робота, і коли я дізналася, що вона ще й у Польщі, то вирішила податися.
Що саме тобі доводилося робити під час участі у проєкті і чи сподобався тобі такий experience?
Проєкт дуже сподобався, а особливо організатори. З ними ми взаємодіяли як під час обміну, так і у вільний від нього час. Також було неймовірне комюніті. Загалом під час проєкту ми навчалися соціальній роботі. Тематикою обміну була “Street work”, і він стосувався незахищених верств населення. Це коли ви приїжджаєте, наприклад, у неблагополучний район і допомагаєте біженцям, людям з залежностями і т.д. Усі навички і знання були дуже корисними. Окрім цього, було дуже багато практики: ми відвідали центр до людей з залежностями, з якими пізніше їздили на кемпінг. Усі вони були надзвичайно привітні й дружні, і такий досвід був для мене дуже цікавий. Також ми навіть були на екскурсії в бункерах Гітлера.
Як гадаєш, чи було б корисно нашій сучасній молоді брати участь у подібних програмах? Чому саме?
Звичайно, так! У першу чергу, це міжнародний обмін й ти приїжджаєш в іншу країну. Це дуже доступно, адже можна побачити світ, пізнати іншу культуру, попрактикувати навички з англійської. Також ти зустрічаєш купу людей інших національностей й дізнаєшся багато чого нового. Ось я постійно запитувала: “А як це буде вашою мовою? А оце? А чи є у вас така традиція?”
Чи виникали якісь труднощі під час програми?
Так, ситуація, коли я з’їла м’ясо. Це була саме та одна неприємність, яка мене дуже засмутила. Оскільки я вегетаріанка, я попереджала заздалегідь, що не їм м’ясо, але, на жаль, мені подали страву саме з нього. Так уже сталося, хоча організатори потім вибачилися. Окрім цього, іноді графік був надто щільний й не вистачало часу на відпочинок, бо могла бути лише перерва на обід і все, але загалом все було добре. Було дуже приємно бачити, як Польща висловлює свою підтримку Україні та усім українцям.
Чи складно було комунікувати з іншими учасниками та місцевими жителями?Не боялася мовного бар’єру?
Усі учасники були неймовірні. Спілкуватися було не складно, адже я польську знала до цього і якраз їхала на проєкт, щоб попрактикувати її. До цього навіть щось трохи повторювала.
Які плюси й мінуси ти виділила для себе на проєкті? Чи не шкодуєш, що вирішила спробувати себе в такому проєкті?
Я взагалі не жалкую. Мені все дуже сподобалося. З плюсів – це знову ж таки робота організаторів, з якими ми могли спілкуватися як під час проєкту, так і поза ним, корисна програма, багато поїздок, а не лише “готельні” активності, а також прекрасна локація та комюніті. А з мінусів тільки те, що я з’їла м’яса.
Чи маєш поради, які ти б дала майбутнім учасникам програми Erasmus+?
Однозначно – планувати все заздалегідь, а також зважати на те, чи цікава для вас програма і тематика обміну.
Отож, якщо ви іноді сумніваєтеся, чи дійсно варто спробувати подаватися на обміни, чи ні, завжди обирайте перший варіант. Іноді краще зробити щось, аніж жалкувати про те, що навіть не спробували. Тож give it a try!