Як фрішники допомагають відновлювати зруйновані домівки в Бучі: історії волонтерства

Share

Попри все, українці залишаються працьовитими, сильними й оптимістичними: продовжуємо розповідати про волонтерство наших ФРІшників 

Цього разу ми поспілкувалися з київськими фрішниками — Радіславою Махоніною та Євгеном Поляковим, які їздили волонтерити до Бучі та допомагали відновлювати постраждалі домівки. 

Радіслава ділиться своїми враженнями:

«Одного вечора я побачила в чаті осередку повідомлення від Віталія Селика, який є головою громадської організації «Урбанрада». Він написав про те, що потрібні волонтери для допомоги в деокупованих регіонах. Взагалі, мені досить складно працювати фізично, бо я звикла працювати розумом, але неочікувано для себе, я недооцінила свою мотивацію та разом з усіма ми виконали багато важливих завдань. 

Ми допомагали закидувати сміття у машину, яка вивозила його, складали цеглини, носили дощечки, прибирали все, що заважало ходити. Таке волонтерство поки відбувається на вихідних. Нам забезпечують транспорт, але дехто добирається самостійно.

Також, хочу зазначити, що я досить довго не могла зібратися та піти волонтерити, але в мене не було відчуття провини, я знала, що коли буду готова — долучуся. Тому всім також раджу спиратися на власні почуття і не звинувачувати себе».

283407734_383650677132619_3505966867220622970_n

Євген також розповідає про свій досвід:

«Я це волонтерство побачив у чаті ФРІ Київ від старшого ФРІшника, якого поважаю. Їздили ми в Київську область допомагати розбирати завали та дахи, щоб накрити від дощу пошкоджені будинки на деокупованих територіях.

На місці видали рукавички, провели базовий інструктаж безпеки та дали завдання. Займались розбором завалів, збиранням знищеного, щоб потім майстри могли працювати. Зазначу, що ми допомагали там, де житло можна відновити: наприклад, замінити дах або зробити тимчасовий ремонт, заклеїти вікна тощо».

photo_2022-06-23_13-54-31

Женя також поділився з нами історіями мешканців, чиї домівки постраждали від рук окупантів: 

«Перша історія трапилася в селі Синяк, де кілька снарядів влучили в дах і в гараж поряд. Мене трошки здивувало, що власники спокійно на це реагували та казали, що будуть ремонтувати й відновлювати, а скоро і Крим буде деокупований. Наш народ дуже працьовитий, сильний і оптимістичний. Я це і так знаю, але інколи підтримувати це відчуття корисно.  

Друга історія жительки Бучі, їй снаряд зруйнував стіну і частину даху. Вона розповідала, що під час окупації сидіти у підвалі було дуже холодно і волого, але багаття палити не можна було, бо дим привернув би увагу окупантів. Втім, одного дня поряд загорівся будинок, тож вони швидко зробили багаття, щоб випити гарячого чаю. Вона посміхалася, кажучи, що все буде добре, все відновимо, і це було неймовірно щиро сказано.  

Третя історія з міста Ворзель, там у будинок потрапив снаряд і пробув там два тижні, а за декілька днів до деокупації здетонував і зніс частину даху, пробивши невеликі отвори в бетонну стелю другого поверху. Господарів в цей час не було, тож їм справді пощастило. 

Дивовижно, але власники цих історій як один розуміють: як багато часу б не було потрібно на відбудову, перемога настане зовсім скоро! І це не може не надихати».

Пишаємося нашими українцями! Продовжуємо волонтерити та працювати заради перемоги! Все буде Україна!