Франція очима українки

Share

Що вам перше спадає на думку при фразі “навчатися закордоном”? Це, мабуть, щось, що точно залишає приємний осад. Чи ви з тих людей, хто “та ну, це важко і далеко від дому”? Але, знаєте, ви всі помиляєтеся і це зовсім не те, на що ви очікували. Здивувала? Тоді пропоную продовжити вивчення питання далі.

 

Зараз трохи про себе. Я навчаюся на останньому курсі бакалаврату з управління у одному французькому університеті. Насправді це мій перший рік навчання в Європі. Це не допоможе скласти повноцінне враження про мене, тільки додасть вам трохи ясності, чому саме я пишу все це.  Це не буде одна з тих типових статей, які ви не раз зустрічали у всесвітній павутині. Вона про дещо інше, більш нам близьке. Звучить загадково, еге ж?

Це чудово жити в іншій країні, новий досвід, нові люди, все таке. Але якраз з останнім ( людьми) будуть виникати проблеми. Де є університети, там є багато національностей. Люди з різними менталітетом. Європа – це як красива упаковка подарунка, а народ – це якраз той сюрприз, який чекає на тебе всередині. Сподобається чи ні, то вже все занадто персонально.

Наступний аспект – це мова. І дійсно в середовищі вона вивчається просто чудово, головне – не боятися зробити перший крок.  Мені пощастило, я зустріла людей, які готові терпіти мої паузи та плутанину слів. А знаєте, щастить сміливим, а не тим, хто комплексує, що не знає всього словника.

Навчання. Повірте, я не перебільшую, але дійсно тут чужою мовою зрозуміліше пояснюють, ніж рідною, українською.  Що мені сподобалося, то це, мабуть, прикладний характер матеріалу і взагалі набір предметів. Не знаю, чи вивчала б у своєму французькому університеті “Стратегію компанії”, “Управління персоналом” чи відразу три види англійської мови. Тут немає рефератів на кожну пару чи есе, які ти вже пишеш вночі з останніх сил. Тобі дають матеріал лекцій, які сам опрацьовуєш протягом семестру, потім запитуєш на семінарах, що не зрозумів, а в кінці семестру  пишеш тест. Ну або два контроля. І, ахтунг, бал тільки за ці тести. Звісно, є ще предмети, де тобі доведеться працювати в групах і досліджувати певне питання, наприклад, стратегія завоювання ринку компанією “ЛЕГО”.

За контролі. Тут на білеті заклеюється вся персональна інформація, і дійсно тут можна казати про об’єктивне оцінювання студентів. Самі знаєте, як часто в нас можна потрапити в ситуацію, коли особисті стосунки з викладачем впливають на виставлений бал.  Тут приємніше навчатися і можна завжди звернутися за допомогою до інших студентів чи викладачів. У кінці семестру з усіх балів виводиться середнє, і якщо воно більше за 10( максимум тут 20), то ти молодець.   Але, зрештою, можна сказати, що середньостатистичний українець більш ерудований в плані географії і міркує швидше та краще. Тож щось корисне за 13 років здобування освіти в Україні я маю. Але, звісно, я утрирую.

Знаєте, всі два роки, що я навчалася в університеті, мене завжди турбувало питання: “Чому ніхто з моїх одногрупників чи взагалі знайомих з економічними спеціальностями не читає економічних журналів чи взагалі новин, пов’язаних з економікою?” Як можна вивчати те, що тобі не цікаво? Можу зізнатися вам, що сама туди пішла, бо така наша сімейна справа і це універсальна спеціальність. Потім все трохи змінилося, і мене це все почало дуже цікавити. Але це не наша з вами тема.

Скільки не спілкувалася з людьми з мого французького університету, у них всіх є життєва ціль, пов’язана з цими знаннями. Багато хто читає газету зранку і цікавиться, що відбувається у світі. Навіть на першій лекції з однієї дисципліни викладач почав з важливості читати економічну пресу. Чи я зустрічала щось таке в Україні? Ні.  Тут навіть складається іспит на магістратуру, частина якого це ерудицію. Чи добре ви б його написали? Знаєте, скільки мільйонів складають надходження в держбюджет рідної країни? А французи мають знати, і це правильно, бо робить їх більш свідомими.

Тут люди зовсім інші. Можливо, вони можуть фальшиво посміхатися і бажати гарного дня. Проте це не є їхнім недоліком, скоріше еволюцією суспільства.   Коли я потрапила в інше середовище, то почала переосмислювати своє життя і погляди на нього.

Я пропоную подумати про дрібниці. Саме за ними можна скласти уявлення про загальну картину.
Якщо  ви не знаєте історії України чи її гімну, то вас можна назвати патріотом?
Чи не платите за проїзд і не сплачуєте податки, це робить вас гідним громадянином?

Європа змушує задуматися про це все, дає шанс на самовдосконалення.  Тому згадаймо прості слова, вже навіть трохи штамповані: “Зміни починаються з тебе”. Хто – як не ми зробимо Україну гідним місцем для нас і майбутніх поколінь?

Хочеш змінити систему освіти в Україні? То роби щось! Чи варто їхати в Європу, щоб це зрозуміти? Можливо, але не обов’язково.

Істину можна знайти і в себе вдома. Головне – захотіти.