Щасливий той, хто вміє бачити поезію у буденному

Share

     Пересічному тернополянину часом може здаватися, що у його місті нічого не відбувається, а якщо й відбувається, то відомо всім про це все після того, як щось сталося. Звична справа, коли небагато уваги виокремлюють для поширення інформації про заходи. Але, коли публіки і охочих долучитися не так вже й багато, то чи може це означати пасивність тернополян чи просту непоінформованість? Про захід, який описано нижче публіці не обов’язково було знати заздалегідь. Це подія, проведена для звичайних перехожих, для того, щоб вихопити їх на кілька хвилин із рутини життя і захопити чимось натхненним.

 6 вересня о 18.00 розпочався захід із символічною назвою «Літературна година», проведений у форматі вільного мікрофону. Учасники події мали змогу зачитати власні літературні твори, а також висловити власні думки пересічним тернополянам.

     Подібні заходи доволі рідко проводяться на відкритій території, звична локація для так званих вільних мікрофонів – це заклади харчування, квартири, маленькі студії тощо. Цього разу мікрофон чекав усіх охочих на постаменті Івана Франка.

Відображається "IMG_0806.JPG"

     Попередньо було проведене опитування серед перехожих у центральних скверах міста. Запитували про те, яку книжку тернополяни зараз читають, чи мають її з собою та чи практикують читати на вулицях, у маршрутках, чекаючи у чергах. Результат виявився невтішним: навіть серед прогресивної молоді мало прихильників читати на вулицях, максимум, що ми побачили – електронна книга, журнали або ж газети. А любителі читати будь-де, де лише випаде вільна хвилинка все ж трапляються вкрай рідко. Кажуть, що те суспільство щасливе, де багато читають. Тож ми вирішили піти іншим шляхом: якщо тернополяни не хочуть читати на вулицях, то для них прочитають свої вірші ініціативні та творчі учасники «Літературної години»

Відображається "IMG_0791.JPG"

     Коли ж подія розпочалася, то одразу зібрала біля пам’ятника Франку багато слухачів. Люди зупинялися, слухали, щось обговорювали, дарували читачам оплески. Це був гарний шанс молоді Тернополя показати, що в цьому місті живе поезія і вона цілком гармонійно може переплітатися з буденністю, входити у ритм вуличок та освіжувати думки перехожих.

Відображається "IMG_0832.JPG"

     Загальна мета «Літературної години» – залучити більше тернополян до літератури, показати, що поезії є місце у буденній рутині. А також вивести звичну літературку із приміщень, дати змогу долучитися до мистецтва тим, хто цього зовсім не планував. Літературні зустрічі – не лише для поетів, а вірші повинні доноситися до людей, котрі зовсім не пов’язані із літературною. Чому так? Це дозволяє популяризувати художнє слово, збагачує буденне життя і просто розвиває думку. Немає нічого кращого за те, що бачити поезію у буденності, щоб помічати її усюди і жити нею.

Автор:

Соломія Джуровська

Залишити відповідь