Лебедь: “Вас ще дивує, чому протестує молодь?”

FacebookVKTwitterGoogle+Поділитись

Михайло Лебедь

Останнім часом від представників влади про проект нового Закону “Про вищу освіту” Міністерства освіти можна почути як і про мертвих – лише хороше. Зокрема, фактичні співавтори проекту – нардепи Максим Луцький та Андрій Пінчук – разом з самим Дмитром Табачником і декількома підконтрольними представниками студентства майже в один голос запевнюють ЗМІ, що плата за навчання студентів-контрактників почне змінюватись, але лише раз на рік, і з поправкою лише на індекс інфляції. Дійшло до того, що цю тезу прес-служба Міністерства обманним чином приписала навіть Антону Делікатному, представнику одразу декількох студентських і молодіжних організацій, які нещодавно влаштовували масові акції протесту проти аналогічної норми попереднього законопроекту “Про вищу освіту”.

Доречi, ось що заявив пан Табачник незадовго після протестів: “Проект Закону, який розробляє Міністерство освіти і науки, молоді та спорту, не передбачає жодного підвищення плати за навчання впродовж навчального року. Ми категорично проти того, щоб впродовж року піднімалася плата за навчання.”

Але давайте на хвилину забудемо про те, що навіть інфляція сьогодні не всім студентам прийдеться “по кишені”, і оцінимо, чи каже нам влада правду.

Спершу слід нагадати: чинний Закон каже, що протягом усього строку навчання встановлений у договорі розмір плати навчання має бути незмінним. І досі ця гарантія неодноразово дозволяла студентам-контрактникам вигравати у суперечках з ректоратами, якщо ті намагались незаконно та необґрунтовано збільшувати ціну за навчання. Виграють студенти шляхом або перемовин, або протестів, або судових позовів. Але кожного разу – завдяки чинному Закону.

Тобто сьогодні абітурієнт-контрактник письмово домовляється з ВНЗ про виплату певної суми, розмір якої не має змінюватись протягом чотирьох років. І логіка Закону, так би мовити, наступна: “Думай, ректоре, про фінансові форс-мажори на чотири роки вперед”.

Тим часом Міносвіти або вже відправило, або ось-ось відправить на погодження до центральних органів виконавчої влади свій проект нового Закону “Про вищу освіту”, відповідна норма зі ст. 67 якого сформульована наступним чином: “Розмір плати… встановлюється вищими навчальними закладами… з урахуванням офіційно визначеного індексу інфляції за попередній календарний рік і не може змінюватись протягом строку дії укладеного договору…” На перший погляд – звучить пристойно. Але диявол, як то кажуть, криється в деталях…

Насправді міністерська редакція ст. 67 проекту фактично дозволяє адміністраціям вищих навчальних закладів необмежено збільшувати розмір плати за навчання студентів-контрактників.

Чому? По-перше, міністерське формулювання дозволить ВНЗ прописувати договір про плату за навчання так, щоб він був або короткостроковим (наприклад, терміном на рік), або щоб в будь-який час ректор міг переукласти зі студентом контракт, підписати з ним “додатковий договір”, чи в односторонньому порядку змінити ціну за навчання.  Подібні речі і зараз роблять деякі недобросовісні ректори в Івано-Франківську, Рівне, Сумах, Дніпропетровську, Києві та інших містах. Але роблять їх поки незаконно. Тому студенти часом і чинять опір. Причому опір цей, завдяки чинному Закону, часто успішний.

І слова з тієї ж ст. 67 проекту про те, що “розмір плати за весь строк навчання… встановлюється у договорі…”, не рятують ситуацію. Оскільки це формулювання не є імперативним, не є обов’язковим до виконання. Тому договір, де встановлено розмір плати лише за, наприклад, чверть строку навчання, насправді не суперечить “законопроекту Табачника”.

Звісно, Директор департаменту вищої освіти Міністерства Ярослав Болюбаш зараз намагається запевнити ЗМІ в тому, що існує певна традиція укладення контрактів строком на чотири роки для бакалаврів, і ще на декілька років для магістрів і спеціалістів. Але нам не треба забувати, що традиція ця існує через вимогу саме чинного Закону. Чи збережеться вона, якщо вимогу скасувати? Очевидно, що ні.

І хоч типовий договір, згідно зі ст. 67 проекту, і має затверджуватися спеціально уповноваженим центральним органом у галузі освіти і науки, молоді та спорту, але ж типові договори завжди були не більше, ніж рекомендаціями, необов’язковими до виконання в повному обсязі…

Але це ще не всі сюрпризи від Міносвіти. Небезпека ст. 67 проекту полягає ще й в тому, формулювання “з урахуванням” саме по собі також не є імперативним (обов’язковим). Тобто до індексу інфляції цілком в рамках “законопроекту Табачника” у контракт зможе додатись ще щось – якийсь законодавчо нерегламентований ректорський “ікс”. І “ікс” цей, завдяки вищезгаданій можливості змінювати умови контракту в будь-який час, загалом може “ощасливлювати” студентів навіть частіше, ніж раз на рік.

Таким чином запропонована Міносвіти редакція нового Закону “Про вищу освіту” насправді пропонує адміністраціям ВНЗ збільшувати плату за навчання студентів-контрактників у будь-який час (загалом навіть частіше, ніж раз на рік) і на будь-яку (відмінну від першопочаткової домовленості) суму.

Згадаймо й те, що дана норма попри критику громадськості кочувала з проекту в проект в Міністерстві освіти ще з 2008 року, якщо не раніше. Згадаймо, що цього року лише через масові протести молоді були відкликані законопроекти № 7486-1 та № 5087 з де-юре аналогічними формулюваннями. Згадаймо, що норма була включена в сьогоднішній проект навіть попри спротив представників молодіжних та студентських організацій під час засідань міністерської експертної робочої групи з питань доопрацювання проекту.

Вас ще дивує, чому протестує молодь?

Михайло Лебедь,
Голова Ради Старішин ВМГО “Фундація Регіональних Ініціатів” (ФРІ)

Порівняльна таблиця різних проектів нового Закону “Про вищу освіту”у питанні студентів-контрактниківhttp://lebed-michael.livejournal.com/59485.html

Лаконічнішу статтю на цю тему розміщено на УНІАН-Освіта – http://education.unian.net/ukr/detail/190712

“Швидкий” аналіз останнього варіанту проекту Закону “Про вищу освіту” МОНМС читайте тут – http://fri.com.ua/?p=9985

Напишіть відгук