В вересні Олексій Стіславський став частиною тренінгу Smart Tools: Integrating AI into Erasmus+ Projects в Брно. Проєкт фокусувався на інтеграції штучного інтелекту в молодіжну роботу та неформальну освіту. Також було приділено час етичному питанню у використанні штучного інтелекту.
Олексій поділився, яким для нього був проєкт та які складності в процесі дороги з України в Чехію.
Логістика: пані, яка займалася логістикою – сонечко. Допомагала підібрати оптимальний і найкомфортніший маршрут, завжди була на звʼязку. Вже не дуже памʼятаю деталей, але склалося враження, що задля комфортної поїздки було зроблено усе можливе. Було не без пригод, але все склалося добре.
Локація: невеличке стародавнє селище, давнє (може, кількасот років, може, паратрійко) та місце адаптоване під теперішні потреби. Було доволі скромно: кімнати на чотирьох, туалети та душ на поверсі, проте затишно, без дискомфорту (ну майже, але про то далі)
З мінусів були етнічні росіяни з Естонії і казах-русофіл звідти ж. Ну ви розумієте. Особливо Казах, який не міг допетрати, що поганого в тім, аби слухати російську музику в спільному просторі. Обговорив ситуацію з тренеркою, і знайшов розуміння. Далі було все ок. Робив вигляд, що тих учасників не існує , оминав їх. Вони дратувалися на це.
Люди. Люди були різні. Русня – великий мінус, вірмени, які не всі розуміють, чому я дуже обмежив спілкування після згадки відвідин Криму. Але інші учасни_ці були чудові. Моє коло спілкування сама собою склалася з тих, хто не спілкувався з руснею. Мій сусід румун (луччий!), іспанки, які спершу здалися недосяжними, вишуканішими, вибірковішими за інших, виявилися чудовими подругами. З ними було тепло, сонячно. Мене вчили іспанської, самі ж розпитували про українську. Врешті навіть був посвячений в іспанців (але українських іспанців). Досі згадую з теплом наш спільний час
Навчальний процес. Я очікував, що нас будуть вчити напряму: ось є це, робе воно от так, і вот тут. А ні. Все було організовано так, аби більшою частиною ми вчились самі в процесі та вчили одне одного. Було цікаво, інколи важко, але я жодного разу не пожалкував, що зголосився. Ранок починався з медитації та активностей надворі, більшість активностей були у залі, але також на прогулянках, у парку, на травичці, в іншому місті, в якому ми блукали квестами, які створили напередодні кількома командами. А ще був екзистенційний реп натхненний Альбером Камю про командну роботу на навчання, ось.
В цілому не без ньюансів, але тепло, безпечно, по-справжньому інклюзивно, а не лише на словах. То було саме те, що треба.