11-12 січня у місті Києві зібралися 50 Делегатів і Делегаток від осередків ФРІ. Зазвичай це була би формальна (хоч і часом дуже хороша) стаття про Конференцію, де детально описуються вибори і внесені правки до Статуту. Цього разу хочеться додати акценти про те, що було для нас усіх справді важливим у ці два дні: про реалії війни, пам’ять і силу спільноти.
Формально-важливе
Голосування і вибори залишаються важливою частиною наших зустрічей, але у ФРІ вони завжди були більше, ніж формальні рішення. Це про справжнє бажання зробити організацію кращою, про створення змін, які відображають реалії нашої спільноти, і про традицію, що розвивається завдяки залученню нових поколінь.
У ФРІ все членство, включаючи національне керівництво, працює pro bono. І тим більше тішить бачити, що додаткові години й дні залученості цих людей присвячені організації і вдосконаленню процесів.
Наприклад, зміни щодо роботи Сенату, Секретаріату та Контрольно-ревізійної комісії були запропоновані фрішниками/цями, які останні 1-2 роки працювали в цих керівних органах і на власному досвіді побачили, що можна організувати ефективніше. Ми ґрунтуємо зміни на практичному досвіді й реальних потребах.
Крім важливих правок, 11 січня ми обрали нових членів керівництва:
- Дар’я Логвиненко — членкиня Ради Старійшин. Дар’я — класний менеджер, яка вивела Міжнародну службу на новий рівень і розпочала велику роботу з відкриття закордонних осередків ФРІ. Її досвід і стратегічне бачення будуть надзвичайно цінними.
- Михайло Воронка — член Контрольно-ревізійної комісії. Михайло також був ревізором Чернівецького осередку, і разом із увагою до деталей і відповідальністю, принесе багато інсайтів із локального рівня.
- Олексій Дуда — голова Секретаріату ФРІ. Олексій давно працює в команді Секретаріату. На Конференції багато людей відзначили, як він допоміг їм розібратися із задачами, які здавалися важкими. Його готовність підтримувати і вирішувати складні питання дуже надихає.
Вітаємо на нових посадах, бажаємо стабільних команд і амбітних планів!
У перший день ми також заслухали звіт Наглядової Ради ФРІ та дізналися про розвиток закордонних осередків ФРІ. Протокол та ключові рішення за посиланням →
Неформально-важливе
Хоча Конференція зібрала нас у першу чергу для офіційних рішень, вона завжди була і залишатиметься про спільноту. Це можливість зустріти одне одного, поділитися ідеями і нагадати собі, що саме є нашою рушійною силою.
Другий день Конференції став днем ідей, стратегій і обговорень. Ми шукали відповіді на питання, як краще використовувати ресурси, які напрями потребують уваги і які проєкти вже готові до реалізації. Це був продуктивний і натхненний час.
Окремо ми презентували результати великої аналітичної роботи. Голова ФРІ Анастасія Гайдич, Секретар Ради Старійшин Олександра Лугвіщик і Голова ФРІ Харків Світлана Жмихова зібрали й проаналізували дані: відповіді членства, анкети на вступ, аналіз роботи керівних органів та глибинні інтерв’ю з фрішниками різних поколінь.
Ця робота підтвердила прості, але важливі речі: спільнота має значення, мислити масштабніше необхідно, а бути корисними Україні — це те, що нас усіх об’єднує. Численні інсайти з цього аналізу ляжуть в основу нової 10-річної стратегії організації, яка допоможе ФРІ залишатися актуальною і надалі.
Наставництво: підтримка і нові можливості
На Конференції членкиня Ради Старійшин Анастасія Забєліна також представила оновлену концепцію наставництва, розроблену командою напрямку. Це додатковий спосіб передати знання і підтримати тих, хто зараз веде осередки.
Наставники допомагають вирішувати управлінські виклики, працюють з осередками, передають професійні знання і створюють нові можливості для зміцнення організації.
Ідея жила у ФРІ вже багато років та втілювалася в різних вимірах, але зараз реформується після досвіду навчань та менторства. Віримо, що новий виток охопить якнайбільше молодих лідерів і лідерок.
Про тих, кого немає поруч, але вони з нами
На Конференції ми залишили порожні стільці для тих, хто не зміг бути з нами через війну: для загиблих, тих, хто перебуває в полоні чи вважається зниклим безвісти. Це був простий, але дуже потрібний жест. Він нагадав нам, наскільки важливо пам’ятати своїх і не давати цій пам’яті згаснути.
Одним із найсильніших моментів Конференції стало панельне обговорення. Воно об’єднало тих, хто зараз служить у війську, працює у фондах, підтримує зв’язок із фронтом чи створює політики для допомоги полоненим.
Важливо було почути, що за три роки хаотична допомога перетворилася на інституційний напрямок. Що наші, навіть перебуваючи за сотні кілометрів, відчувають підтримку. Що вони знають: про них пам’ятають, вони не виключені зі спільноти.
Згадуємо про тих, кого немає поруч. Про тих, хто загинув. Про тих, хто в полоні чи зник безвісти. І про тих, хто зараз бореться за Україну. Це не просто формальні слова. Це про людей, які назавжди залишаються фрішниками та фрішницями.
Ця Конференція була про реалії війни, пам’ять і розвиток. Про спільноту, яка попри все тримається разом і продовжує рухатися вперед. Символічні порожні стільці нагадали, як багато наших зараз на фронті, в полоні чи вважаються зниклими. Це був жест, який дав відчути: навіть якщо ці люди далеко, вони з нами.
Ми побачили, як зусилля окремих команд трансформують організацію. Наставництво стало не лише способом підтримки, а й інструментом для збереження та передачі досвіду. Аналітична робота підтвердила, що мислити масштабніше і бути корисними Україні — це ключ до нашого розвитку.
Дякуємо всім, хто долучився до Конференції: за участь, підтримку і готовність діяти. Окрема подяка Українсько-данському молодіжному дому за простір і підтримку. Це був шанс зібратися разом, відчути силу нашої спільноти і закласти основу для майбутнього.
