Під час круглого столу відомі правозахисники, громадські активісти та політики, представники Міністерства внутрішніх справ, судді адміністративних судів, представник  уповноваженого Верховної Ради з прав людини та представники ЗМІ розпочнуть діалог щодо такої важливої теми, як фундаментальне право громадян на мирні зібрання.

На початку круглого столу учасники зроблять короткі заяви для преси.

Теми для обговорення під час круглого столу:

1. Принципи свободи зібрань (Євроконвенція, рішення Євросуду, Керівні принципи зі свободи зібрань ОБСЄ).
2. Судові заборони мирних зібрань.
3. Дії органів внутрішніх справ під час мирних зібрань.
4. Українське законодавство про свободу мирних зібрань та проект закону «Про свободу мирних зібрань».

Круглий стіл у Києві розпочне серію обговорень у різних регіонах країни. Наступні заходи відбудуться за таким графіком:

1. Рівне, 16.02, 14:00, УМВС в Рівненській обл., вул.Хвильового, 2
2. Харків, 21.02, 11:00, ГО “Поступ”, просп.Леніна, 2
3. Донецьк 01.03, 11:00, Прес-клуб, вул.Овнатаняна, 4, оф.205
4. Луганськ 14.03, 11:00, Міськвиконком, вул.Пушкіна, 8, 2-ий корпус міськвиконкому
5. Севастополь, 22.03, 11:00, готель “Зюйд”, вул.4-та Бастіонна, 28

За додатковою інформацією звертайтесь за тел.: +380976555576 (Олена Літвішко), +380681217741 (Михайло Лебедь)

Про Всеукраїнську Ініціативу «За мирний протест!» читайте тут – www.zmina.org.ua

Володимир Феськов

Виконавчий комітет Свалявської міської ради Закарпатської області скасував своє ж антиконституційне рішення №340 десятилітньої давнини – “Про порядок проведення мітингів, демонстрацій та інших масово-політичних заходів громадськості в місті” від 18.04.2001 .

Виконком Свалявської міськради скасував обмеження, розглянувши відповідне звернення Громадської ради при Закарпатській облдержадміністрації та структурної складової цієї Громадської ради – комісії сприяння захисту прав і свобод громадян, правової експертизи та запобігання корупції до органів місцевого самоврядування. В свою чергу звернення було ініційоване Володимиром Феськовим, представником ВМГО “Фундація Регіональних Ініціатив” (ФРІ) у Громадській раді та активістом Всеукраїнської ініціативи “За мирний протест!”

Скан-копія рішення Виконкому Свалявської міськради №206 від 18.08.2011 – http://fri.com.ua/wp-content/uploads/2012/01/svalyava.pdf

Текст звернення Громадської ради при Закарпатській ОДА від 05.08.2011 – http://fri.com.ua/?p=11190

Текст звернення відповідної комісії Громадської ради при Закарпатській ОДА:

Про недопущення порушень прав громадян на мирні зібрання

Звернення

комісії сприяння захисту прав і свобод громадян, правової експертизи та запобігання корупції до органів місцевого самоврядування, внесене на розгляд Громадської ради 29 червня 2010 року.

Відповідно до ст.39 Конституції України громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити мітинги, демонстрації, про проведення яких сповіщаються органи виконавчої влади чи місцевого самоврядування. Виключно судом встановлюються обмеження щодо реалізації цього права.

Проте в окремих органах місцевого самоврядування й досі залишаються чинними рішення рад попередніх скликань, які обмежують права громадян на проведення мирних зібрань. Такі рішення прийняті свого часу Ужгородською міською радою ( Рішення ХІІІ сесії міської ради від 08.09.1999 та виконавчого комітету від 02.09.2009 №245), виконавчим комітетом Мукачівською міською радою (№98 від 05.05.2004 р.), виконкомами Свалявської та Рахівської міських рад ( №340 від 18.04.2001 та №152 від 31.10.2003).

Незважаючи на те, що згадані рішення мають здебільшого рекомендаційний характер, у контексті ст. 22 Конституції України вони звужують зміст і обсяг прав і свобод громадян. Такі обмежувальні рішення приймалися в основному на підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР від 28 липня 1988 року «Про порядок організації проведення зборів, мітингів, вуличних заходів і демонстрацій» й суперечать ст. 39 Конституції України.

Водночас звертаємо увагу органів місцевого самоврядування на те, що у відповідності до ст. 182 Кодексу адміністративного судочинства України вони мають право після отримання повідомлення про проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій звертатися до окружного адміністративного суду із позовною заявою про їх заборону чи інше обмеження права на мирні зібрання.

Враховуючи наведене та виходячи з положень ст.ст.8, 22, 39 Конституції України, закликаємо органи місцевого самоврядування:

- утримуватись від необґрунтованого обмеження права громадян на мирні зібрання;

- привести рішення рад попередніх скликань, які обмежують права громадян на проведення мирних зібрань, у відповідність чинному законодавству.

Прийнято рішенням громадської ради 29 червня 2011 року («За» – 56, «Проти» – 3, утримались 2)

Член громадської ради

при Закарпатській ОДА          Феськов В.Г.

Обращение неправительственных организаций региона ОБСЕ к делегациям государств-участников ОБСЕ

Мы, нижеподписавшиеся представители неправительственных организаций региона ОБСЕ, обращаемся к вам в связи с ситуацией с правами человека, сложившейся в Республике Беларусь после президентских выборов в декабре 2010 года, и занятой этим государством позицией на международной арене.

За последний год данное государство продемонстрировало последовательное нежелание следовать стандартам ОБСЕ в сфере человеческого измерения, в частности, в отношении следующих фундаментальных прав и свобод человека:

• свободы собраний – разрешительный порядок проведения мирных демонстраций и их силовые разгоны;

• свободы ассоциаций – уголовное преследование за деятельность незарегистрированных организаций;

• свободы выражения мнения – избыточные требования и препятствия в регистрации СМИ, уголовное преследование журналистов и разрешительный порядок аккредитации иностранных журналистов;

• справедливого судебного разбирательства – обвинительный уклон судебных разбирательств и принятие решения о мере пресечения прокурором, а не судом;

• свободы передвижения – неоправданные ограничения на выезд граждан Беларуси за рубеж и существование «списков невъездных», включающих в том числе правозащитников и журналистов – граждан других государств;

• возможности беспрепятственной работы правозащитников – уголовное дело руководителя Правозащитного центра «Вясна» Алеся Беляцкого, угроза закрытия Белорусского Хельсинкского Комитета.

На сегодняшний день системный кризис с правами человека в Беларуси признан практически всеми международными межправительственными структурами, а именно: Советом ООН по правам человека, Верховным комиссаром ООН по правам человека, Парламентской ассамблеей Совета Европы, Комиссаром по правам человека Совета Европы, Парламентской ассамблеей ОБСЕ, Европейским Парламентом и Советом Европейского Союза.

В то же время власти Республики Беларусь наглядно продемонстрировали незаинтересованность в исправлении ситуации через сотрудничество с органами и механизмами ОБСЕ в области человеческого измерения, что проявилось в:

• отказе в продлении мандата и закрытии офиса ОБСЕ в Минске;

• препятствовании работе докладчика «Московского механизма»,

• отказе признать и выполнять сформулированные в докладе по его итогам рекомендации;

• отказе в официальном визите в страну Представителю ОБСЕ по свободе СМИ Дуне Миятович;

• отказе во въездной визе Уте Цапф, координатору рабочей группы по Беларуси в рамках Парламентской ассамблеи ОБСЕ;

• игнорировании обращений и заявлений действующего председателя, Постоянного Совета и других органов ОБСЕ;

• блокировании принятия повестки Совещания по выполнению обязательств в области человеческого измерения 2011 года.

Мы напоминаем, что основополагающими принципами ОБСЕ, согласно Заключительному акту Хельсинкского совещания, впоследствии также подтвержденными в других документах Организации, являются:

• равное значение и неразрывная связь человеческого измерения безопасности с двумя другими (военно-политическим и экономико-экологическим);

• отнесение вопросов соблюдения обязательств в области человеческого измерения к предмету непосредственного и законного интереса всех государств-участников, а не к числу исключительно внутренних дел соответствующего государства.

Систематическое игнорирование основополагающих принципов ОБСЕ со стороны одного из государств-участников подрывает авторитет этой Организации, бросая вызов системе взаимной ответственности за соблюдение коллективных обязательств. Адекватным ответом и одним из немногих способов сохранить влияние и вес Организации может стать приостановление участия в ОБСЕ подобных государств.

В контексте вышесказанного мы считаем, что государства-участники ОБСЕ должны поднять вопрос о приостановлении участия Республики Беларусь в Организации до ее возвращения к сотрудничеству с институтами ОБСЕ в области человеческого измерения и выполнения рекомендаций доклада по итогам «Московского механизма».

Приостановление участия Беларуси не означает прекращения действия на ее территории обязательств ОБСЕ, но означает неучастие ее в работе официальных структур Организации и процедурах принятия решений. Такая мера послужит четким сигналом того, что другие государства-участники воспринимают свои взаимные обязательства всерьез, а не как ритуальные слова и пустые обещания.

Мы глубоко убеждены, что эта мера необходима для сохранения авторитета и престижа Организации в целом, которая в противном случае продолжит дискредитировать себя, демонстрируя недееспособность и неспособность добиваться выполнения взаимных обязательств.

Это обращение уже подписали:

• Международное Молодежное Правозащитное Движение,

• Общественная Альтернатива (Харьков, Украина)

• Центр Развития Демократии и Прав Человека (Москва, Россия)

• Правозащитный Центр “Граждане против коррупции“ (Бишкек, Кыргызстан)

• Группа “Freedom Files”

• Армянская Хельсинкская Ассоциация (Ереван, Армения)

• Сеть гражданского взаимодействия “Евразия-ИДЕА“

• ВМОО “Фундация Региональных Инициатив” (All-Ukrainian Youth NGO “Foundation of Regional Initiatives”) (Украина)

• Международный Молодежный Ресурсный Центр “Права Человека и Гражданские Действия” (Харьков, Украина)

• Правозащитный центр “Поступ” (Луганск, Украина)

• Региональное отделение “За Права Человека” (Рязань, Россия)

• ХООО “Молодежная Правозащитная Группа – Харьков” (Харьков, Украина)

• Центр развития Гражданских Инициатив (Воронеж, Россия)

• Благотворительная организация “Твое право” (Львов, Украина)

Присоединиться к петиции можно на сайте http://www.civilpetitions.org/campaigns/petition/view/number/13

Мы,

В современном обществе наивысшей ценностью является человеческая жизнь. Нельзя оправдать посягательство на нее со стороны государства, кроме исключительных случаев, в которые никак не входят вопросы государственной безопасности. Эти исключительные случаи прямо прописаны в международных документах по правам человека, в том числе в Международном пакте о гражданских и политических правах, участником которого является Казахстан.

Ситуация с обеспечением прав человека не является исключительно внутреним делом государства, а касается всего международного сообщества.

В связи с этим, мы

Требуем от властей Казахстана в срочном порядке:

Следовать взятым на себя международным обязательствам в сфере защиты прав человека и не допускать их необоснованных ограничений.

Обеспечить свободный доступ к информации о ситуации на западе Казахстана для мирового сообщества и жителей страны. В том числе к сетям мобильной связи, Интернету и, что крайне важно, к социальным сетям для жителей страны и региона.

Официально сообщить о реальном количестве пострадавших и погибших в ходе событий на западе Казахстана. А также привлечь к ответственности должностных лиц, виновных в превышении полномочий и насилии в отношении населения.

Не допустить создания препятствий в работе журналистов, правозащитников и адвокатов, а также активистов и юристов, причастных к отстаиванию прав и общественных интересов жителей Казахстана. Одновременно исключить возможность давления на указанные профессиональные группы.

Пригласить международных экспертов и журналистов из других стран для анализа ситуации в стране и широкого освещения событий.

Также обращаемся к жителям Казахстана:

Мы глубоко скорбим о всех погибших в ходе трагических событий 16 декабря и последующего развития ситуации. Также выражаем соболезнование родственникам, друзьям погибших и всему народу Казахстана.

Желаем скорейшего выздоравления всем, кто пострадал и выражаем свою солидарность со всеми, кто мирно борется за свои права и интересы.

Призываем вас действовать МИРНО! Путь к свободе не должен быть вымощен трупами. Гораздо большего можно достичь, живя и действуя.

Призываем казахское гражданское сообщество откликнуться на наш призыв и сообщить, чем мы, правозащитники, активисты, журналисты и члены профсоюзов, можем вам помочь. Информацию просим сообщать по адресу NGOs4KZ[at]gmail.com.

21 декабря 2011 года, составлено в Киеве

Международная сеть — Молодежное Правозащитное Движение

Международная сеть “Хельсинкская Гражданская Ассамблея”

Республиканское правозащитное общественное объединение “Белорусский Хельсинкский Комитет” (Республика Беларусь)

Общественная организация “Аналитический центр межэтнического сотрудничества и консультации” (Грузия)

Межрегиональный свободный профсоюз студентов (Российская Федерация)

Украина:

Всеукраинская общественная организация “Ассоциация украинских мониторов соблюдения прав человека в деятельности правоохранительных органов”

Гражданское движение “Відсіч”

Всеукраинская молодежная общественная организация “Дебатная Академия”

Всеукраинская инициатива “За мирный протест!”

Закарпатский “Общественный центр”

Всеукраинская общественная организация “Институт Республика”

Карпатское агентство прав человека “Вестед”

Крымский правозащитный центр “Действие”

Международный Ресурсный Центр “Права Человека и Гражданские Действия”

Харьковская областная общественная организация “Молодежная Правозащитная Группа-Харьков”

Харьковская областная фундация “Общественная Альтернатива”

Правозащитный центр “Поступ”

Киевский независимый студенческий профсоюз “Прямое действие”

Всеукраинская молодежная общественная организация “Фундация Региональных Инициатив”

Общественная организация “Центр Гражданских Свобод”

Проект “Без границ” Центра “Социальное действие”

Организациям и профсоюзам, желающим присоеденится к открытому обращению, просьба обращаться по адресу NGOs4KZ[at]gmail.com

21 грудня 2011 року в прес-центрі інформагентства УНІАН відбулася прес-конференція представників громадськості, що активно працюють з темою дотримання прав людини в Республіці Білорусь. Презентовано підсумки річного моніторингу ситуації порушення прав людини. Зазначено, що ситуація нехтування правами людини в Республіці Білорусь систематично погіршується і існує ризик повного знищення інститутів громадянського суспільства.

Марія Ясеновська, заступник голови Міжнародної спостережної місії Комітету Комітету міжнародного контролю за ситуацією з правами людини в Білорусі (в який входить ФРІ) зокрема наголосила на подіях останніх тижнів: “Ситуація з громадянським суспільством в Білорусі загострюється. Займатися професійною правозахисною діяльністю майже неможливо не тільки білоруським правозахисникам, але і громадянам Укераїни та інших країн ОБСЄ. Менше місяця тому  до 4,5 років посиленого режиму позбавлення волі з конфіскацією майна засуджено правозахисника Олеся Біляцького — керівника Правозахисного центру “Весна”. Засуджено виключно за правозахисну діяльність, за допомогу пересічним громадянам. Сьогодні нам стало відомо про загрозу закриття єдиної зареєстрованої загальнореспубліканської правозахисної організації “Белорусского Хельсинкского Комитета”. Випадки видворення правозахисників і активістів України та інших країн ОБСЄ та внесення їх до чорного списку нев’їздних набули систематичного характеру”.

Також було анонсовано фінальні висновки Спецдоповідача Комітету по ситуації 19 грудня 2010 року, згідно з якими події 19 грудня були мирним зібранням і влада Республіки Білорусь не вжила необхідних заходів для захисту прав громадян.

Керівник Міжнародної спостережної місії в Мінську, експерт Ради Європи Андрій Юров закликав уряд України та країн ОБСЄ до більш рішучої реакції на порушення прав власних громадян, зокрема видворення з Білорусі громадських активістів та правозахисників та інформації щодо жорстокого і нелюдського поводження, яку поширили активістки руху “Femen”.

Юров наголосив на ролі ОБСЄ в контексті білоруських подій: “Україна має унікальний шанс вплинути на Білорусь, оскільки з 01.01.2012 є членом “трійки” ОБСЄ, а в 2013 році головуватиме в цій організації. Громадськість закликає ОБСЄ тимчасово призупинити членство Білорусі в організації з метою більш ефективного впливу на покращення ситуації з правами людини в республіці”.

Також експерт висловив стурбованість з приводу можливої передачі функцій розслідування кримінальних справ за масові заворушення від міліції, яка є більш-менш відкритим для моніторинг органом, до повноважень Служби безпеки України, що є абсолютно закритою структурою. Даний факт є сигналом про черговий крок до реалізації “білоруського сценарію” в Україні.

Докладніше тут: http://human-rights.unian.net/ukr/detail/197244

Веб-сайт Міжнародної наглядової місії Комітету міжнародного контролю за ситуацією з правами людини в Білорусі – http://hrwatch-by.org

“Дуже приємна аудиторія,  і водночас дуже неприємно було дізнатися від цих чудових людей про те, що міліція і влада чинять перепони проведенню мирних заходів християнських організацій,” – коментує свої враження від знайомства зі слухачами Михайло.

Роздаткові матеріали лекції можна буде завантажити тут – http://zmina.org.ua/category/porady

]]> http://fri.com.ua/2011/12/orhanizatsiya-myrnyh-zibran-dlya-hrystyyan-yurystiv/feed/ 0 http://fri.com.ua/2011/12/ukrajini-neobhidnyj-zakon-pro-myrni-zibrannya-%e2%80%93-maryna-stavnijchuk/ http://fri.com.ua/2011/12/ukrajini-neobhidnyj-zakon-pro-myrni-zibrannya-%e2%80%93-maryna-stavnijchuk/#comments Fri, 16 Dec 2011 17:45:26 +0000 Київська ФРІ http://fri.com.ua/?p=13784 16 грудня Венеціанська комісія на своєму засіданні розглядала ситуацію навколо прийняття в Україні закону про мирні збори. Член Венеціанської комісії, Радник Президента України – Керівник Головного управління з питань конституційно-правової модернізації Адміністрації Президента Марина Ставнійчук нагадала, що за останні 5 років Венеціанська комісія надала чотири висновки щодо проектів законів про мирні зібрання.

Радник Президента зауважила, що в парламенті України прийнятий у першому читанні законопроект, який вже двічі пройшов експертизу у Венеціанській комісії. “У нас є конкретні рекомендації Венеціанської комісії, які, в разі їх врахування, дозволять вийти на дійсно прогресивний демократичний європейський закон. У першу чергу це стосується більш чіткого визначення повноважень правоохоронних органів, порядку та строків прийняття рішень адміністративними і судовими органами, чіткого визначення відповідальності за недотримання закону”, – зауважила М.Ставнійчук.

Більшість із зазначених пропозицій уже знайшла своє відображення у проекті закону, що розробила Комісія з утвердження демократії і верховенства права – і, на думку М.Ставнійчук, ці напрацювання обов’язково мають бути враховані.

“Сьогодні у нас є всі шанси нарешті поставити крапку в цьому питанні і законодавчо врегулювати гарантії свободи мирних зібрань в Україні. На сьогодні є політична воля, і Президент України неодноразово наголошував на необхідності вирішення цього питання”, – заявила Марина Ставнійчук.

Прес-служба Президента України Віктора Януковича

Примітка: Мова йде про проект Комісії з утвердження демократії і верховенства права, текст якого розробляли експерти з таких правозахисних організацій як Українська Гельсинська Спілка з Прав Людини (УГСПЛ) та Інститут “Республіка”. Зараз цей проект доробляється в тому числі експертами з інших громадських організацій та профспілок. В тому числі – ВМГО “Фундація Регіональних Ініціатив” (ФРІ) :)

Таким чином, ми маємо прецедент: вперше за багато часу в центрі столиці встановлено намет з метою проведення мирного протесту. Жодних законних підстав для знесення намету міліція не знайшла.

“Заборона встановлювати намети протестуючим чорнобильцям суперечить міжнародному праву, рішенням Європейського суду з прав людини, що є джерелом права в Україні та діючим законам”, – повідомив Михайло Камєнєв, член Громадської ради при МВС  та заступник Голови ВМГО “Фундація Регіональних Ініціатив” (ФРІ).

“Сьогодні право на мирний протест залишається єдиним і найбільш ефективним способом відстояти свої права, способом змінити Україну. Але наша влада незаконно їх забороняє, порушує право громадян на свободу мирних зібрань”, – наголосив Володимир Чемерис, член Громадської ради при МВС, Голова Правління Інституту “Республіка”.

Студентка Оля та робітник Денис, які стали першими мешканцями намету, сказали, що намети – невід’ємна частина акцій мирного протесту в Україні і вони мають конституційне право на встановлення наметів як реалізацію права на мирні зібрання.

Назустріч їм вишли чорнобильці, які вигукували: “Когда мы едины – мы непобедимы!” Намет передали чорнобильцям, які заявили, що встановлять його у Полтаві. Справа в тім, що сьогодні чорнобильці припинили акцію голодування у Маріїнськомі парку Києва, натомість встановили наметові містечка у Полтаві та Лубнах.

“Чорнобильці”, які знаходилися трохи вище, у Маріїнському парку, аплодували студентам і робітникам. Їм київська влада не дозволила встановити намети і вони змушені були голодувати на холоді і під вітром.

Досі, протягом, принаймні двох років, київська міліція не дозволяє встановлювати у столиці будь-які намети, окрім як намети “приймалень” народних депутатів.

Учасники акції закликали усіх, хто хоче відстоювати свої права, приходити до будівель центральних органів влади України та встановлювати там намети.

Практично всі учасники акції поставили підписи під петицією на захист свободи мирних зібрань.

Акція була ініційована громадськістю на знак протесту проти системних порушень державою фундаментального права на мирні зібрання. Встановлення намету — це не тільки жест солідарності та підтримки голодуючих поруч в Маріїнському парку чорнобильців, а й заклик до всього українського суспільства встановлювати намети. На підтримку акції виступили та взяли участь в її організації низка громадських організацій та профспілок.

Учасники мирної акції протесту спеціально прийшли із роздруківками рішення Шевченківського райсуду столиці від 19 квітня 2005 року, в якому Київська міська державна адміністрація звернулася до суду з проханням заборонити Всеукраїнській молодіжній громадській організації “Союз молоді регіонів України” (молодіжна припартійна організація Партії Регіонів) цілодобове пікетування в Маріїнському парку навпроти Кабміну (це саме те місце, де зараз стоять чорнобильці). Суд тоді відхилив заяву КМДА та дозволив молодим регіоналам встановлювати намети.

Що цікаво, ВМГО “Союз молоді регіонів України” в суді за цією справою представляла Олена Лукаш — нині представник Президента України у Конституційному суді.

КМДА у своєму позові зазначало, що мирні заходи та встановлення наметів «…можуть призвести до порушення громадського порядку в місці проведення заходу, до виникнення конфліктних ситуацій. Крім того, згідно чинного законодавства розміщення малих архітектурних форм, якими є намети, потребує дозволу Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища КМДА. Заявниками такого дозволу отримано не було».

На що суд цілком логічно пояснив: «створення додаткових незручностей для громадян, підвищенність шуму не може бути правовою підставою для звернення з вимогами про обмеження прав і свобод громадян на мирні зібрання».

Окремо у рішенні суду було вказано, що «Суд вважає також необґрунтованими доводи заявника щодо необхідності отримання дозволу Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища КМДА на встановлення наметів, так як намети не є “архітектурною формою” і отримання дозволу на їх встановлення законом не передбачено».

Голова Комісії зі свободи зібрань Громадської ради при МВС Володимир Чемерис роз’яснює: “Слід розуміти, що встановлення наметів з метою проведення акцій протесту без отримання дозволів не заборонено законом. Водночас, міліція раніше трактувала намети як МАФи, що є відвертою маніпуляцією та нехтуванням правами. Але ми сьогоднішньою акцію доказали для всіх, що це просто та легально. І анітрохи не боляче”.

Суспільні рухи діють на фоні різкого погіршення становища права на мирні зібрання в Україні. Акції соціального протесту в Києві, Донецьку та інших регіонах країни показали, що суди, чиновники та правоохоронні органи все більше вдаються до відверто протизаконних дій з метою придушення мирних протестів.

Зокрема, чинилися спроби розігнати акції протесту чорнобильців, які вимагають виконання судових рішень, виплати заборгованості по пенсіям для пільговиків усіх категорій, та припинення антисоціальних «реформ» українського уряду. Демонтаж намету чорнобильців у Донецьку закінчився трагічною смертю одного з учасників голодування. Висновки тимчасової робочої групи Громадської ради при МВС України (голова — Володимир Чемерис, секретар — Михайло Каменєв) засвідчили недоведеність факту невинуватості міліції, а також низку порушень з боку правоохоронців при забезпеченні громадського порядку.

“Хай знають усі — в Україні можна ставити намети на мирних протестах без жодних дозволів! Дуже приємно було бачити радісні обличчя чорнобильців, які відчули, що ми разом з ними солідарні, що разом можемо все. Час починати наметизацію України!” — жартує один із учасників встановлення намету біля Кабміну.

У Києві міліція забороняла голодуючим інвалідам-чорнобильцям ставити намети, що суперечить міжнародному праву, рішенням Європейського суду з прав людини, що є джерелом права в Україні та діючим законам. Існує рішення Шевченківського райсуду столиці 2005-го року, згідно з яким представники Партії Регіонів отримали тоді дозвіл на облаштування наметового містечка саме в тому місці, де зараз триває чорнобильська акція. Заборона чорнобильцям ставити намети створювала реальну загрозу для життя та здоров’я голодуючих громадян, які змушені цілодобово знаходитися на морозі, перебуваючи у вкрай важкому фізіологічному та психологічному стані.

Контактні особи:
Михайло Каменєв (067) 404-26-46
Володимир Чемерис (050) 380-62-68

Правозахисники з тимчасової робочої групи Громадської ради при МВС у прес-центрі УНІАН презентували звіт за результатами дослідження обставин подій, що потягнули загибель протестувальника Геннадія Конопльова.

30 листопада тимчасова робоча група працювала в Донецьку, опитуючи представників міліції та очевидців з табору чорнобильців. Правозахисники не контактували з працівниками МНС чи “швидкої допомоги”, оскільки це не входить до їхніх повноважень. Дослідити роль лікарів швидкої допомоги та МНС-ників у подіях 27 листопада слід членам громадських рад відповідних міністерств.

2 грудня був готовий звіт тимчасової робочої групи, в якому також були вказані рекомендації та запитання до МВС. Серед них – рекомендація МВС України з метою докладного вивчення подій на акції протесту чорнобильців 27.11.2011 року створити тимчасову робочу групу за участю представників МВС України, Громадської ради при МВС України (зокрема членів тимчасової робочої групи) та громадськості.

Секретар тимчасової робочої групи Михайло Каменєв повідомив про висновки: “Зібрання чорнобильців було мирним. У полковника міліції Сєднєва не було підстав просити у листі на ім’я міського голови Донецька Лук’янченка О.О. заборони всіх мирних зібрань у Донецьку. Міліція не забезпечила належне інформування чорнобильців про демонтаж намету. При чому не зрозуміло, чи міг начальник донецької міліції полковник Сєднєв керувати її діями у позаробочий час. Окрім цього в нас є інші питання до МВС”.

Голова тимчасової робочої групи Володимир Чемерис дав загальний висновок звіту: “Органи внутрішніх справ Донецької області та міста Донецьк не надали достатніх та переконливих доказів того, що смерть Геннадія Конопльова настала не в результаті дій працівників МНС чи МВС під час демонтажу намету на акції протесту чорнобильців 27 листопада 2011 року. Ми діяли з позиції презумпції винуватості держави – держава вважається винуватою доти, доки не доведе протилежне. Цим принципом послуговується Європейський суд з прав людини”.

У зв’язку з цим правозахисники закликають МВС України та його підрозділи в Донецькій області надати достатні та переконливі докази того, що смерть Геннадія Конопльова настала не в результаті дій працівників МВС під час демонтажу намету на акції протесту чорнобильців 27.11.2011 року.

Також було згадано всеукраїнську ініціативу “За мирний протест!”, що ставить за мету захист права на мирні протести в Україні та розвиток загальнонаціональної мережі, котра включатиме у себе активістів та організації, які готові відстоювати право на мирні збори в Україні. Інформація про ініціативу доступна за адресою http://zmina.org.ua.

Тимчасова робоча група затвердила звіт та направить його до органів державної влади України, дипломатичних представництв та до міжнародних організацій, зокрема Комісару з прав людини Ради Європи та Спеціальному доповідачу ООН з питання свободи мирних зібрань та асоціацій.

Правозахисники очікують на реакцію керівництва МВС України.

Висновки робочої групи Громадської ради при МВС з вивчення подій у Донецьку, які призвели до смерті протестувальника – http://fri.com.ua/?p=13652

Контактні телефони:

Михайло Каменєв (Фундація Регіональних Ініціатив) – (067) 404-26-46
Володимир Чемерис (Інститут “Республіка”) – (050) 380-62-68

Розділ A

Вступ

0.1. 29.11.2011 року на засіданні Правління Громадської ради при МВС України було створено тимчасову робочу групу (далі — ТРГ) з вивчення подій, що мали місце 27.11.2011 року в місті Донецьку, під час зібрання у формі наметового містечка біля будівлі управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, вул. Університетській, 91 (далі — акція протесту). Розглядалася акція протесту, організована Донецькою обласною організацією Всеукраїнської громадської організації інвалідів Чорнобильської катастрофи «Чорнобиль-Єдність» та Донецькою міською організацією Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України» (далі — чорнобильці).

0.2. Затверджено персональний склад ТРГ:

- Захарченко Михайло Миколайович;

- Каменєв Михайло Володимирович — секретар ТРГ;

- Мартиненко Олег Анатолійович;

- Сафоненко Андрій Олександрович — заступник голови ТРГ;

- Чемерис Володимир Володимирович — голова ТРГ.

0.3. 30.11.2011 року члени ТРГ виїхали до Донецька, де провели низку зустрічей з учасниками акції протесту – чорнобильцями, начальником Донецького міського управління Головного управління МВС України в Донецькій області полковником міліції Сєднєвим Юрієм Володимировичем (далі — полковник міліції Сєднєв), зібрали документи, які стосуються названих подій.

0.4. ТРГ розглядала відповідність дій міліції принципам дотримання прав людини і громадянина та вивчала їх з точки зору Конституції України, законодавства України, Конвенції із захисту прав людини та основних свобод, рішень Конституційного Суду України та рішень Європейського суду з прав людини, які є, згідно з українським законодавством, джерелом права в Україні.

0.5. Обставини, які ТРГ не могла з’ясувати в силу обмеженості своїх повноважень (наприклад, різні учасники подій давали прямо протилежні свідчення), ТРГ не брала до уваги.

Розділ B

Загальний аналіз подій

І. КОНТЕКСТ ПОДІЙ

1.1. 8 листопада 2011 року чорнобильці прийшли до прокуратури Донецької області з документами, що підтверджують факт невиконання рішення судів про виплату у повному обсязі пенсій.

1.2. 14 листопада чорнобильці ввійшли до актової зали управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, розмістилися там і розпочали голодування.

1.3. 16 листопада чорнобильці, які перебували в актовій залі управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, звільнили зал. Як розповіли чорнобильці, вони домовились з в. о. начальника управління Пенсійного фонду України в Донецькій області Олегом Ватуліним (попередній начальник подав у відставку одразу ж після початку акції чорнобильців) про те, що управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відкликає з судів першої та другої інстанцій подані заяви щодо роз’яснення порядку нарахування пенсій.

1.4. Як засвідчили чорнобильці та начальник Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області полковник міліції Сєднєв, голова Донецької обласної державної адміністрації Андрій Шишацький того ж дня звернувся до місцевого управління Міністерства надзвичайних ситуацій, аби воно надало чорнобильцям великий намет, генератор електричного струму та пічку типу «буржуйка». Що й було зроблено.

1.5. ТРГ спеціально не досліджувала перебіг подій, які передували рішенню суду про заборону акції чорнобильців. У звіті ці події викладені в тому вигляді, як їх подали найбільші та найавторитетніші електронні ЗМІ України, в яких відображено позиції як чорнобильців, так і представників виконавчої влади (різниця між їхніми версіями практично відсутня), лише для розуміння контексту.

ІІ. ХРОНОЛОГІЯ ПОДІЙ.

2.1. За свідченнями як представників МВС, так і чорнобильців, 22 листопада до наметового містечка чорнобильців прийшли представники пожежної служби МНС. Вони склали акт про те, що у одному з наметів (не найбільшому, що був наданий МНС, а в наметі одного з чорнобильців) знаходяться два газових балони, про що було складено акт № 822 від 22.11.2011 Держтехногенбезпеки. Окрім цього, вибухонебезпечних і займистих речовин у наметовому містечку чорнобильців знайдено не було. Газові балони одразу ж були винесені за межі містечка.

2.2. 22 листопада Донецьке міське управління ГУМВС України в Донецькій області спрямовує на ім’я міського голови Донецька Лук’янченка О.О. листа, в якому йдеться, що «згідно інформації, отриманої з мережі Інтернет наступний вибух відбудеться в м. Донецьк». У цьому листі полковник міліції Сєднєв просить «вирішити питання в судовому порядку, щодо заборони проведення зазначеного та інших масових заходів на території м. Донецьк, до поліпшення оперативної обстановки в місті» (правопис оригіналу збережено).

2.3. 22 листопада Донецький міськвиконком подає позов до Донецького окружного адміністративного суду про припинення акції протесту-голодування ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС біля будівлі обласного управління Пенсійного фонду через можливий теракт. До позову долучається згаданий лист Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області за підписом полковника міліції Сєднєва.

2.4. О 01:55 23 листопада Донецький окружний адміністративний суд задовольняє позов Донецького міськвиконкому і постановляє: «Встановити обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання шляхом заборони Донецькій обласній організації Всеукраїнської громадської організації Інвалідів Чорнобильської катастрофи «Чорнобиль-Єдність», Донецькій міській організації Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України» та організованим ними групам осіб проведення акцій протесту, пікетування, інших масових заходів в м. Донецьку за адресою 83073, місто Донецьк, вулиця Університетська, № 91 (сквер головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області) згідно заявок, поданих 10 листопада 2011 року та 27 вересня 2011 року відповідно» (правопис оригіналу збережено). Представник відповідача Микола Гончаров не бере участі в судовому процесі за станом здоров’я, у зв’язку з чим подає клопотання про перенесення судового розгляду, яке судом відхиляється.

2.5. Увечері 24 листопада до наметового містечка прибувають представники виконавчої служби Донецького управління юстиції та зачитують рішення суду про заборону акції. Чорнобильці відмовляються підписувати акт (представник відповідача Микола Гончаров був відсутній). Виконавці повідомляють, що перебування чорнобильців на акції протесту є незаконним і йдуть з місця проведення зібрання.

ІІІ. ПОДІЇ 27 ЛИСТОПАДА.

3.1. 27 листопада полковник міліції Сєднєв, отримавши повідомлення від місцевого управління МНС про те, що вони мають намір забрати намет, генератор та пічку «буржуйка», які належать МНС, прибуває близько 19:00 до наметового містечка чорнобильців, де керує діями міліції.

3.2. 27 листопада намет демонтують представники МНС у цивільному одязі. У наметовому містечку знаходились, за словами полковника міліції Сєднєва, 10 міліціонерів і один міліціонер знаходився у замкненому зсередини приміщенні управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Представники виконавчої служби на місці акції протесту були відсутні.

3.3. За словами полковника міліції Сєднєва, представник МНС, який знаходиться ззовні намету, повідомляє чорнобильців, що МНС демонтуватиме намет. За словами чорнобильців, жодного повідомлення не було.

3.4. Чорнобильці стверджують, що люди в цивільному погрузили намет у автомобіль марки «Камаз» без номерних знаків.

3.5. Після демонтажу намету учасника голодування Геннадія Конопльова без ознак життя відносять до автомобіля «швидкої допомоги», що чергує на місці акції протесту.

3.6. Чорнобильці, отримавши повідомлення, що Геннадій Конопльов помер, блокують автомобіль «швидкої допомоги». Міліція впродовж декількох хвилин розблоковує проїзд для автомобіля «швидкої допомоги».

Розділ C

Висновки ТРГ. Резюме

4.1. Чи було зібрання чорнобильців мирним: так.

4.2. Чи були підстави у полковника міліції Сєднєва просити у листі на ім’я міського голови Донецька Лук’янченка О.О. заборони всіх мирних зібрань у Донецьку: ні.

4.3. Чи був демонтаж намету на акції протесту чорнобильців виконанням рішення суду про заборону мирного зібрання: ні.

4.4. Чи забезпечила міліція належне інформування чорнобильців про демонтаж намету: ні.

4.5. Чи були в автомобіля марки «Камаз» на місці подій номерні знаки: невідомо, слід додатково встановлювати обставини.

4.6. Чи мав право полковник міліції Сєднєв здійснювати свої прямі службові обов’язки 27.11.2011 року близько 19:00 на місці акції протесту: невідомо, слід додатково встановлювати обставини.

4.7. ЗАГАЛЬНИЙ ВИСНОВОК: Органи внутрішніх справ Донецької області та міста Донецьк не надали достатніх та переконливих доказів того, що смерть Геннадія Конопльова настала не в результаті дій працівників МНС чи МВС під час демонтажу намету на акції протесту чорнобильців 27 листопада 2011 року.

Розділ D

Висновки ТРГ. Аналітична записка

5.1. Чи було зібрання чорнобильців мирним?

5.1.1. На думку полковника міліції Сєднєва, що була висловлена членам ТРГ, акція протесту не було мирною оскільки за час її проведення були факти захоплення чорнобильцями актової зали управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, погрози міліціонерам з боку чорнобильців та блокування чорнобильцями автомобіля «швидкої допомоги».

5.1.2. Захоплення актової зали управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не може характеризувати дане зібрання як немирне, оскільки було складовою іншого зібрання. Взагалі присутність людей в приміщеннях органів влади не є злочином чи правопорушенням. Можливість проведення мирних зібрань у публічних місцях, зокрема в приміщеннях органів влади гарантована міжнародними нормами та стандартами.

5.1.3. Не було надано жодних доказів наявності погроз з боку учасників зібрання в бік працівників міліції. У випадках погроз міліціонери зобов’язані складати протоколи про правопорушення, чи злочин. Також не надано жодних відеозаписів на підтвердження цих слів.

5.1.4. Окремо слід відзначити, що мирне зібрання за міжнародними нормами може дратувати чи ображати певних осіб. І це не є підставою для визнання його немирним, припинення чи заборони.

5.2. Чи були підстави у полковника міліції Сєднєва просити у листі на ім’я міського голови Донецька Лук’янченка О.О. заборони всіх мирних зібрань у Донецьку?

5.2.1. Полковник міліції Сєднєв звернувся до міського голови Донецька Лук’янченка О.О. з проханням заборонити через суд усі мирні зібрання в місті Донецьку фактично на невизначений період, оскільки прохання містило формулювання «до покращення оперативної обстановки».

5.2.2. Підстави для судової заборони всіх мирних зібрань, викладені в листі, недостатньо деталізовані, слабоаргументовані.

5.2.3. У тексті листа відсутній прямий логічний зв’язок між повідомленням в Інтернеті про підготовку до терористичного акту та необхідністю через суд заборонити всі мирні зібрання в місті Донецьку, зокрема й акцію протесту чорнобильців.

5.2.4. У тексті листа відсутня інформація про реальну небезпеку конкретно для акції протесту чорнобильців.

5.2.5. Посилання на порушену УСБУ в Донецькій області кримінальну справу за статтею 258 КК України на підставі повідомлення про підготовку до терористичного акту — не є достатньою підставою для звернення до органів місцевої влади з проханням заборонити мирні зібрання.

5.2.6. Полковник міліції Сєднєв не мав права звертатися до міського голови Донецька Лук’янченка О.О. з проханням через суд заборонити всі мирні зібрання на території міста Донецька.

5.3. Чи був демонтаж намету на акції протесту чорнобильців виконанням рішення суду про заборону мирного зібрання?

5.3.1. На МНС та МВС законом не покладено функції примусового виконання рішення суду.

5.3.2. І полковник міліції Сєднєв, і чорнобильці заявили, що представників виконавчої служби впродовж 27 листопада 2011 року на місці акції протесту не було.

5.3.3. Враховуючи, що судові виконавці під час демонтажу намету не були присутні, можна впевнено зробити висновок, що дії, здійснені представниками влади 27 листопада 2011 року на акції протесту чорнобильців не були виконанням рішення суду про заборону мирного зібрання.

5.3.4. За словами полковника міліції Сєднєва, намет демонтували представники МНС з ініціативи ГУ МНС України в Донецькій області, посадові особи якого, знаючи про судову заборону мирного зібрання, намагалися шляхом демонтажу намету повернути до МНС майно, що було надано чорнобильцям у тимчасове користування.

5.3.5. Будь-які заяви представників органів влади щодо виконання МНС чи МВС рішень суду про заборону мирних зібрань (такі, як http://www.unian.net/ukr/news/news-471020.html, http://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/1288322) є неправдивими та такими, що суперечать українському законодавству.

5.4. Чи забезпечила міліція належне інформування чорнобильців про демонтаж намету?

5.4.1. Чорнобильці стверджують, що жодного попередження про демонтаж намету ні з боку працівників МВС, ані з боку представників МНС не було.

5.4.2. Полковник міліції Сєднєв стверджує, що чорнобильців про демонтаж намету безпосередньо на місці попередив представник МНС. Про попередження через звукопідсилювальну апаратуру зазначено не було.

5.4.3. Міліція не повідомила належним чином чорнобильців про демонтаж намету.

5.5. Чи були в автомобіля марки «Камаз» на місці подій номерні знаки?

5.5.1. Чорнобильці стверджують, що демонтований намет та інші вилучені предмети були завантажені на автомобіль марки «Камаз», що не мав номерних знаків.

5.5.2. Полковник міліції Сєднєв повідомив, що не звертав уваги на автомобіль марки «Камаз», що був поруч з акцією протесту, а на місці подій був працівник ДАІ.

5.5.3. Сам факт прибуття на місце події автомобілю без номерних знаків є порушенням, передбаченим ст. 121 КУпАП (Порушення водієм правил керування транспортним засобом, правил користування ременями безпеки або мотошоломами), що тягне за собою накладення штрафу від десяти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

5.5.4. Працівники міліції в разі наявності автомобіля без номерних знаків мали вжити наступних заходів реагування згідно п. 5 ст. 10 ЗУ «Про міліцію»:

1. встановити власника транспортного засобу;
2. перевірити транспортний засіб як потенційно небезпечний об’єкт, що може бути використаний, згідно повідомлень працівників СБУ та ОВС, для вчинення терористичного акту в умовах великого скупчення людей;
3. унеможливити пересування транспортного засобу без номерних знаків;
4. при наявності водія або власника транспортного засобу скласти протокол про адміністративне порушення;
5. у разі неможливості встановити власника або відсутності водія вжити заходів щодо поміщення транспортного засобу на штрафний майданчик.

5.5.5. Враховуючи вищезазначене, невідомо, чи були в автомобіля марки «Камаз» на місці подій номерні знаки, чи ні. Слід додатково встановлювати обставини.

5.6. Чи мав право полковник міліції Сєднєв здійснювати свої прямі службові обов’язки 27.11.2011 року близько 19:00 на місці акції протесту?

5.6.1. Невідомо, чи був виданий наказ про те, що полковник міліції Сєднєв мав керувати діями міліції під час демонтажу намету на акції протесту чорнобильців 27.11.2011 року.

Розділ E

Перелік запитань та рекомендацій до МВС України

6.1. ТРГ звертається до управління ДАІ у Донецькій області з проханням надати інформацію про наявність та тип (згідно з ДСТУ 4278:2004) номерних знаків на автомобілі марки «Камаз».

6.2. ТРГ звертається до Головного управління МВС України в Донецькій області з проханням надати інформацію про те, чи був виданий наказ про те, що полковник міліції Сєднєв мав керувати діями міліції під час демонтажу намету на акції протесту чорнобильців 27.11.2011 року.

6.3. ТРГ рекомендує МВС України з метою докладного вивчення подій на акції протесту чорнобильців 27.11.2011 року створити тимчасову робочу групу за участю представників МВС України, Громадської ради при МВС України (зокрема членів ТРГ) та громадськості.

6.4. ТРГ закликає МВС України та його підрозділи в Донецькій області надати достатні та переконливі докази того, що смерть Геннадія Конопльова настала не в результаті дій працівників МВС під час демонтажу намету на акції протесту чорнобильців 27.11.2011 року.

Голова ТРГ     Володимир ЧЕМЕРИС

Секретар ТРГ     Михайло КАМЕНЄВ

http://fri.com.ua/wp-content/uploads/2011/12/zvit_TRG_GR_MVS-final.pdf