Суд кваліфікував дії Приходька за ч2 ст. 365 Кримінального Кодексу “Перевищення влади або службових повноважень”. Також йому заборонено обіймати певні посади протягом двох років.

Сергій Приходько досі працює в тій самій міліції Шевченківського району. За час процесу його підвищили до капітана.

Суд , як і прокуратура, не зміг встановити, що призвело до важкої травми голови Ігоря, від якої він помер. Дільничого засудили за те, що він безпідставно затримав студента та силою затягнув його до камери.

“У вироку суддя згадав і широкий суспільний резонанс справи, яка знизила рівень довіри до МВС”, – повідомив із зали суду правозахисник Михайло Каменєв, заступник Голви ВМГО “Фундація Регіональних Ініціатив” (ФРІ).

У Києві та Житомирі сьогодні ввечері молодь з різних молодіжних та студентських організацій та профспілок ваштувала стихійні акції протесту. Завтра має відбутися акція у Сімферополі. Патрульні міліціонери, які проходили по Майдану у Києві, погрожували учасникам акції особистим оглядом та доставкою до райвідділу, говорячи що в них є “орієнтування на схожих людей”. Але швидко пішли після того, як побачили пресу. Активісти ж під час мітингу закликами до масштабних протестів.

Приходько та його адвокат вироком незадоволені. Обидві сторони планують подавати апеляції.

Під час зачитання вироку у суді перебувало до десяти бійців спецпідрозділу “Грифон”.

Як відомо, 18 травня 2010 року У Шевченківському районному відділку міліції загадковим чином загинув студент Ігор Індило. Його загибель викликала хвилю протестів молоді і стала для громадьськості символом свавілля правоохоронців.

Це вже друге рішення Деснянського суду у цій справі.

Весною 2011 року суддя Маргарита Васильєва вирішила, що прокуратура не з’ясувала причини смерті та відправила справу на дорозслідування. Але прокуратура домоглася скасування цього рішення.

Суддя Олексій Панасюк вже виніс одне рішення по цій справі, амністувавши колегу дільничного Сергія Коваленка.

Джерела: ФРІ, “Українська правда”, “Свідомо”

Стаття 365 Кримінального кодексу України. Перевищення влади або службових повноважень 

     1. Перевищення влади або службових повноважень,  тобто умисне вчинення службовою особою дій,  які явно виходять за межі  наданих їй   прав   чи  повноважень,  якщо  вони  завдали  істотної  шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб, - 

     карається виправними  роботами  на  строк  до  двох років або обмеженням волі на строк до п'яти років,  або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох  років  та зі  штрафом  від  двохсот п'ятдесяти до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 

     2. Перевищення влади або  службових  повноважень,  якщо  воно супроводжувалося насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого,  діями, за відсутності ознак катування, - 

     карається позбавленням волі на  строк  від  трьох  до  восьми років  з  позбавленням  права  обіймати  певні посади чи займатися певною діяльністю на строк  до  трьох  років  та  зі  штрафом  від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Мы,

В современном обществе наивысшей ценностью является человеческая жизнь. Нельзя оправдать посягательство на нее со стороны государства, кроме исключительных случаев, в которые никак не входят вопросы государственной безопасности. Эти исключительные случаи прямо прописаны в международных документах по правам человека, в том числе в Международном пакте о гражданских и политических правах, участником которого является Казахстан.

Ситуация с обеспечением прав человека не является исключительно внутреним делом государства, а касается всего международного сообщества.

В связи с этим, мы

Требуем от властей Казахстана в срочном порядке:

Следовать взятым на себя международным обязательствам в сфере защиты прав человека и не допускать их необоснованных ограничений.

Обеспечить свободный доступ к информации о ситуации на западе Казахстана для мирового сообщества и жителей страны. В том числе к сетям мобильной связи, Интернету и, что крайне важно, к социальным сетям для жителей страны и региона.

Официально сообщить о реальном количестве пострадавших и погибших в ходе событий на западе Казахстана. А также привлечь к ответственности должностных лиц, виновных в превышении полномочий и насилии в отношении населения.

Не допустить создания препятствий в работе журналистов, правозащитников и адвокатов, а также активистов и юристов, причастных к отстаиванию прав и общественных интересов жителей Казахстана. Одновременно исключить возможность давления на указанные профессиональные группы.

Пригласить международных экспертов и журналистов из других стран для анализа ситуации в стране и широкого освещения событий.

Также обращаемся к жителям Казахстана:

Мы глубоко скорбим о всех погибших в ходе трагических событий 16 декабря и последующего развития ситуации. Также выражаем соболезнование родственникам, друзьям погибших и всему народу Казахстана.

Желаем скорейшего выздоравления всем, кто пострадал и выражаем свою солидарность со всеми, кто мирно борется за свои права и интересы.

Призываем вас действовать МИРНО! Путь к свободе не должен быть вымощен трупами. Гораздо большего можно достичь, живя и действуя.

Призываем казахское гражданское сообщество откликнуться на наш призыв и сообщить, чем мы, правозащитники, активисты, журналисты и члены профсоюзов, можем вам помочь. Информацию просим сообщать по адресу NGOs4KZ[at]gmail.com.

21 декабря 2011 года, составлено в Киеве

Международная сеть — Молодежное Правозащитное Движение

Международная сеть “Хельсинкская Гражданская Ассамблея”

Республиканское правозащитное общественное объединение “Белорусский Хельсинкский Комитет” (Республика Беларусь)

Общественная организация “Аналитический центр межэтнического сотрудничества и консультации” (Грузия)

Межрегиональный свободный профсоюз студентов (Российская Федерация)

Украина:

Всеукраинская общественная организация “Ассоциация украинских мониторов соблюдения прав человека в деятельности правоохранительных органов”

Гражданское движение “Відсіч”

Всеукраинская молодежная общественная организация “Дебатная Академия”

Всеукраинская инициатива “За мирный протест!”

Закарпатский “Общественный центр”

Всеукраинская общественная организация “Институт Республика”

Карпатское агентство прав человека “Вестед”

Крымский правозащитный центр “Действие”

Международный Ресурсный Центр “Права Человека и Гражданские Действия”

Харьковская областная общественная организация “Молодежная Правозащитная Группа-Харьков”

Харьковская областная фундация “Общественная Альтернатива”

Правозащитный центр “Поступ”

Киевский независимый студенческий профсоюз “Прямое действие”

Всеукраинская молодежная общественная организация “Фундация Региональных Инициатив”

Общественная организация “Центр Гражданских Свобод”

Проект “Без границ” Центра “Социальное действие”

Организациям и профсоюзам, желающим присоеденится к открытому обращению, просьба обращаться по адресу NGOs4KZ[at]gmail.com

21 грудня 2011 року в прес-центрі інформагентства УНІАН відбулася прес-конференція представників громадськості, що активно працюють з темою дотримання прав людини в Республіці Білорусь. Презентовано підсумки річного моніторингу ситуації порушення прав людини. Зазначено, що ситуація нехтування правами людини в Республіці Білорусь систематично погіршується і існує ризик повного знищення інститутів громадянського суспільства.

Марія Ясеновська, заступник голови Міжнародної спостережної місії Комітету Комітету міжнародного контролю за ситуацією з правами людини в Білорусі (в який входить ФРІ) зокрема наголосила на подіях останніх тижнів: “Ситуація з громадянським суспільством в Білорусі загострюється. Займатися професійною правозахисною діяльністю майже неможливо не тільки білоруським правозахисникам, але і громадянам Укераїни та інших країн ОБСЄ. Менше місяця тому  до 4,5 років посиленого режиму позбавлення волі з конфіскацією майна засуджено правозахисника Олеся Біляцького — керівника Правозахисного центру “Весна”. Засуджено виключно за правозахисну діяльність, за допомогу пересічним громадянам. Сьогодні нам стало відомо про загрозу закриття єдиної зареєстрованої загальнореспубліканської правозахисної організації “Белорусского Хельсинкского Комитета”. Випадки видворення правозахисників і активістів України та інших країн ОБСЄ та внесення їх до чорного списку нев’їздних набули систематичного характеру”.

Також було анонсовано фінальні висновки Спецдоповідача Комітету по ситуації 19 грудня 2010 року, згідно з якими події 19 грудня були мирним зібранням і влада Республіки Білорусь не вжила необхідних заходів для захисту прав громадян.

Керівник Міжнародної спостережної місії в Мінську, експерт Ради Європи Андрій Юров закликав уряд України та країн ОБСЄ до більш рішучої реакції на порушення прав власних громадян, зокрема видворення з Білорусі громадських активістів та правозахисників та інформації щодо жорстокого і нелюдського поводження, яку поширили активістки руху “Femen”.

Юров наголосив на ролі ОБСЄ в контексті білоруських подій: “Україна має унікальний шанс вплинути на Білорусь, оскільки з 01.01.2012 є членом “трійки” ОБСЄ, а в 2013 році головуватиме в цій організації. Громадськість закликає ОБСЄ тимчасово призупинити членство Білорусі в організації з метою більш ефективного впливу на покращення ситуації з правами людини в республіці”.

Також експерт висловив стурбованість з приводу можливої передачі функцій розслідування кримінальних справ за масові заворушення від міліції, яка є більш-менш відкритим для моніторинг органом, до повноважень Служби безпеки України, що є абсолютно закритою структурою. Даний факт є сигналом про черговий крок до реалізації “білоруського сценарію” в Україні.

Докладніше тут: http://human-rights.unian.net/ukr/detail/197244

Веб-сайт Міжнародної наглядової місії Комітету міжнародного контролю за ситуацією з правами людини в Білорусі – http://hrwatch-by.org

Таким чином, ми маємо прецедент: вперше за багато часу в центрі столиці встановлено намет з метою проведення мирного протесту. Жодних законних підстав для знесення намету міліція не знайшла.

“Заборона встановлювати намети протестуючим чорнобильцям суперечить міжнародному праву, рішенням Європейського суду з прав людини, що є джерелом права в Україні та діючим законам”, – повідомив Михайло Камєнєв, член Громадської ради при МВС  та заступник Голови ВМГО “Фундація Регіональних Ініціатив” (ФРІ).

“Сьогодні право на мирний протест залишається єдиним і найбільш ефективним способом відстояти свої права, способом змінити Україну. Але наша влада незаконно їх забороняє, порушує право громадян на свободу мирних зібрань”, – наголосив Володимир Чемерис, член Громадської ради при МВС, Голова Правління Інституту “Республіка”.

Студентка Оля та робітник Денис, які стали першими мешканцями намету, сказали, що намети – невід’ємна частина акцій мирного протесту в Україні і вони мають конституційне право на встановлення наметів як реалізацію права на мирні зібрання.

Назустріч їм вишли чорнобильці, які вигукували: “Когда мы едины – мы непобедимы!” Намет передали чорнобильцям, які заявили, що встановлять його у Полтаві. Справа в тім, що сьогодні чорнобильці припинили акцію голодування у Маріїнськомі парку Києва, натомість встановили наметові містечка у Полтаві та Лубнах.

“Чорнобильці”, які знаходилися трохи вище, у Маріїнському парку, аплодували студентам і робітникам. Їм київська влада не дозволила встановити намети і вони змушені були голодувати на холоді і під вітром.

Досі, протягом, принаймні двох років, київська міліція не дозволяє встановлювати у столиці будь-які намети, окрім як намети “приймалень” народних депутатів.

Учасники акції закликали усіх, хто хоче відстоювати свої права, приходити до будівель центральних органів влади України та встановлювати там намети.

Практично всі учасники акції поставили підписи під петицією на захист свободи мирних зібрань.

Акція була ініційована громадськістю на знак протесту проти системних порушень державою фундаментального права на мирні зібрання. Встановлення намету — це не тільки жест солідарності та підтримки голодуючих поруч в Маріїнському парку чорнобильців, а й заклик до всього українського суспільства встановлювати намети. На підтримку акції виступили та взяли участь в її організації низка громадських організацій та профспілок.

Учасники мирної акції протесту спеціально прийшли із роздруківками рішення Шевченківського райсуду столиці від 19 квітня 2005 року, в якому Київська міська державна адміністрація звернулася до суду з проханням заборонити Всеукраїнській молодіжній громадській організації “Союз молоді регіонів України” (молодіжна припартійна організація Партії Регіонів) цілодобове пікетування в Маріїнському парку навпроти Кабміну (це саме те місце, де зараз стоять чорнобильці). Суд тоді відхилив заяву КМДА та дозволив молодим регіоналам встановлювати намети.

Що цікаво, ВМГО “Союз молоді регіонів України” в суді за цією справою представляла Олена Лукаш — нині представник Президента України у Конституційному суді.

КМДА у своєму позові зазначало, що мирні заходи та встановлення наметів «…можуть призвести до порушення громадського порядку в місці проведення заходу, до виникнення конфліктних ситуацій. Крім того, згідно чинного законодавства розміщення малих архітектурних форм, якими є намети, потребує дозволу Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища КМДА. Заявниками такого дозволу отримано не було».

На що суд цілком логічно пояснив: «створення додаткових незручностей для громадян, підвищенність шуму не може бути правовою підставою для звернення з вимогами про обмеження прав і свобод громадян на мирні зібрання».

Окремо у рішенні суду було вказано, що «Суд вважає також необґрунтованими доводи заявника щодо необхідності отримання дозволу Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища КМДА на встановлення наметів, так як намети не є “архітектурною формою” і отримання дозволу на їх встановлення законом не передбачено».

Голова Комісії зі свободи зібрань Громадської ради при МВС Володимир Чемерис роз’яснює: “Слід розуміти, що встановлення наметів з метою проведення акцій протесту без отримання дозволів не заборонено законом. Водночас, міліція раніше трактувала намети як МАФи, що є відвертою маніпуляцією та нехтуванням правами. Але ми сьогоднішньою акцію доказали для всіх, що це просто та легально. І анітрохи не боляче”.

Суспільні рухи діють на фоні різкого погіршення становища права на мирні зібрання в Україні. Акції соціального протесту в Києві, Донецьку та інших регіонах країни показали, що суди, чиновники та правоохоронні органи все більше вдаються до відверто протизаконних дій з метою придушення мирних протестів.

Зокрема, чинилися спроби розігнати акції протесту чорнобильців, які вимагають виконання судових рішень, виплати заборгованості по пенсіям для пільговиків усіх категорій, та припинення антисоціальних «реформ» українського уряду. Демонтаж намету чорнобильців у Донецьку закінчився трагічною смертю одного з учасників голодування. Висновки тимчасової робочої групи Громадської ради при МВС України (голова — Володимир Чемерис, секретар — Михайло Каменєв) засвідчили недоведеність факту невинуватості міліції, а також низку порушень з боку правоохоронців при забезпеченні громадського порядку.

“Хай знають усі — в Україні можна ставити намети на мирних протестах без жодних дозволів! Дуже приємно було бачити радісні обличчя чорнобильців, які відчули, що ми разом з ними солідарні, що разом можемо все. Час починати наметизацію України!” — жартує один із учасників встановлення намету біля Кабміну.

У Києві міліція забороняла голодуючим інвалідам-чорнобильцям ставити намети, що суперечить міжнародному праву, рішенням Європейського суду з прав людини, що є джерелом права в Україні та діючим законам. Існує рішення Шевченківського райсуду столиці 2005-го року, згідно з яким представники Партії Регіонів отримали тоді дозвіл на облаштування наметового містечка саме в тому місці, де зараз триває чорнобильська акція. Заборона чорнобильцям ставити намети створювала реальну загрозу для життя та здоров’я голодуючих громадян, які змушені цілодобово знаходитися на морозі, перебуваючи у вкрай важкому фізіологічному та психологічному стані.

Контактні особи:
Михайло Каменєв (067) 404-26-46
Володимир Чемерис (050) 380-62-68

Шановні друзі, колеги!!!

Маємо честь запросити вас на ФРІ-семінар “МИ + МІЛІЦІЯ = ЛЮБОВ?”

В семінарі йтиметься про обов’язки і права міліціонерів та громадян: Про правову базу діяльності міліцонерів, про безпідставні затримання та як їх уникнути, про те, що повинен знати кожний у спілкуванні з міліцією.

Також ви дізнаєтесь – як відстояти свої парава, коли вас незаконно затримали , обшукали, або коли щодо Вас скоєно правопорушення з боку працівників ОВС. Про необхідний мінімум нормативних актів, який допоможе уникнути правопорушень по відношенню до Вас. Всі бажаючі отримають брошурки із витримками законів, необхідних для убезпечення себе від правопорушень.

Доповідач: Юрій Чумак – екс-помічник міністра МВС з прав людини в Хар. обл, член Асоціації Українських Моніторів Дотримання Прав Людини в діяльності працівників ОВС .

Семінар проводиметься 13-го грудня о 18.00 в приміщенні Харківської книгарні “Є”, (вул. Сумська, б.3 )

Запрошуйте друзів:

Зустріч в контакті:

Зустріч в фейсбуці:

шарте в twitter.com

посилання на сайті http://frikharkiv.org.ua/​fri-seminar-my…litsiya-lyubov/

СПЕЦІАЛЬНО ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ОБІЗНАНОСТІ АКТИВІСТІВ І ОСЕРЕДКІВ ми робитимемо ОНЛАЙН-трансляцію на сайті Харківської ФРІ.

Поширте цю інформацію серед осередків. З повагою, — Юрій Сулима, Голова правління Харківського осередку ВМГО “ФРІ”

Правозахисники з тимчасової робочої групи Громадської ради при МВС у прес-центрі УНІАН презентували звіт за результатами дослідження обставин подій, що потягнули загибель протестувальника Геннадія Конопльова.

30 листопада тимчасова робоча група працювала в Донецьку, опитуючи представників міліції та очевидців з табору чорнобильців. Правозахисники не контактували з працівниками МНС чи “швидкої допомоги”, оскільки це не входить до їхніх повноважень. Дослідити роль лікарів швидкої допомоги та МНС-ників у подіях 27 листопада слід членам громадських рад відповідних міністерств.

2 грудня був готовий звіт тимчасової робочої групи, в якому також були вказані рекомендації та запитання до МВС. Серед них – рекомендація МВС України з метою докладного вивчення подій на акції протесту чорнобильців 27.11.2011 року створити тимчасову робочу групу за участю представників МВС України, Громадської ради при МВС України (зокрема членів тимчасової робочої групи) та громадськості.

Секретар тимчасової робочої групи Михайло Каменєв повідомив про висновки: “Зібрання чорнобильців було мирним. У полковника міліції Сєднєва не було підстав просити у листі на ім’я міського голови Донецька Лук’янченка О.О. заборони всіх мирних зібрань у Донецьку. Міліція не забезпечила належне інформування чорнобильців про демонтаж намету. При чому не зрозуміло, чи міг начальник донецької міліції полковник Сєднєв керувати її діями у позаробочий час. Окрім цього в нас є інші питання до МВС”.

Голова тимчасової робочої групи Володимир Чемерис дав загальний висновок звіту: “Органи внутрішніх справ Донецької області та міста Донецьк не надали достатніх та переконливих доказів того, що смерть Геннадія Конопльова настала не в результаті дій працівників МНС чи МВС під час демонтажу намету на акції протесту чорнобильців 27 листопада 2011 року. Ми діяли з позиції презумпції винуватості держави – держава вважається винуватою доти, доки не доведе протилежне. Цим принципом послуговується Європейський суд з прав людини”.

У зв’язку з цим правозахисники закликають МВС України та його підрозділи в Донецькій області надати достатні та переконливі докази того, що смерть Геннадія Конопльова настала не в результаті дій працівників МВС під час демонтажу намету на акції протесту чорнобильців 27.11.2011 року.

Також було згадано всеукраїнську ініціативу “За мирний протест!”, що ставить за мету захист права на мирні протести в Україні та розвиток загальнонаціональної мережі, котра включатиме у себе активістів та організації, які готові відстоювати право на мирні збори в Україні. Інформація про ініціативу доступна за адресою http://zmina.org.ua.

Тимчасова робоча група затвердила звіт та направить його до органів державної влади України, дипломатичних представництв та до міжнародних організацій, зокрема Комісару з прав людини Ради Європи та Спеціальному доповідачу ООН з питання свободи мирних зібрань та асоціацій.

Правозахисники очікують на реакцію керівництва МВС України.

Висновки робочої групи Громадської ради при МВС з вивчення подій у Донецьку, які призвели до смерті протестувальника – http://fri.com.ua/?p=13652

Контактні телефони:

Михайло Каменєв (Фундація Регіональних Ініціатив) – (067) 404-26-46
Володимир Чемерис (Інститут “Республіка”) – (050) 380-62-68

Розділ A

Вступ

0.1. 29.11.2011 року на засіданні Правління Громадської ради при МВС України було створено тимчасову робочу групу (далі — ТРГ) з вивчення подій, що мали місце 27.11.2011 року в місті Донецьку, під час зібрання у формі наметового містечка біля будівлі управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, вул. Університетській, 91 (далі — акція протесту). Розглядалася акція протесту, організована Донецькою обласною організацією Всеукраїнської громадської організації інвалідів Чорнобильської катастрофи «Чорнобиль-Єдність» та Донецькою міською організацією Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України» (далі — чорнобильці).

0.2. Затверджено персональний склад ТРГ:

- Захарченко Михайло Миколайович;

- Каменєв Михайло Володимирович — секретар ТРГ;

- Мартиненко Олег Анатолійович;

- Сафоненко Андрій Олександрович — заступник голови ТРГ;

- Чемерис Володимир Володимирович — голова ТРГ.

0.3. 30.11.2011 року члени ТРГ виїхали до Донецька, де провели низку зустрічей з учасниками акції протесту – чорнобильцями, начальником Донецького міського управління Головного управління МВС України в Донецькій області полковником міліції Сєднєвим Юрієм Володимировичем (далі — полковник міліції Сєднєв), зібрали документи, які стосуються названих подій.

0.4. ТРГ розглядала відповідність дій міліції принципам дотримання прав людини і громадянина та вивчала їх з точки зору Конституції України, законодавства України, Конвенції із захисту прав людини та основних свобод, рішень Конституційного Суду України та рішень Європейського суду з прав людини, які є, згідно з українським законодавством, джерелом права в Україні.

0.5. Обставини, які ТРГ не могла з’ясувати в силу обмеженості своїх повноважень (наприклад, різні учасники подій давали прямо протилежні свідчення), ТРГ не брала до уваги.

Розділ B

Загальний аналіз подій

І. КОНТЕКСТ ПОДІЙ

1.1. 8 листопада 2011 року чорнобильці прийшли до прокуратури Донецької області з документами, що підтверджують факт невиконання рішення судів про виплату у повному обсязі пенсій.

1.2. 14 листопада чорнобильці ввійшли до актової зали управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, розмістилися там і розпочали голодування.

1.3. 16 листопада чорнобильці, які перебували в актовій залі управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, звільнили зал. Як розповіли чорнобильці, вони домовились з в. о. начальника управління Пенсійного фонду України в Донецькій області Олегом Ватуліним (попередній начальник подав у відставку одразу ж після початку акції чорнобильців) про те, що управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відкликає з судів першої та другої інстанцій подані заяви щодо роз’яснення порядку нарахування пенсій.

1.4. Як засвідчили чорнобильці та начальник Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області полковник міліції Сєднєв, голова Донецької обласної державної адміністрації Андрій Шишацький того ж дня звернувся до місцевого управління Міністерства надзвичайних ситуацій, аби воно надало чорнобильцям великий намет, генератор електричного струму та пічку типу «буржуйка». Що й було зроблено.

1.5. ТРГ спеціально не досліджувала перебіг подій, які передували рішенню суду про заборону акції чорнобильців. У звіті ці події викладені в тому вигляді, як їх подали найбільші та найавторитетніші електронні ЗМІ України, в яких відображено позиції як чорнобильців, так і представників виконавчої влади (різниця між їхніми версіями практично відсутня), лише для розуміння контексту.

ІІ. ХРОНОЛОГІЯ ПОДІЙ.

2.1. За свідченнями як представників МВС, так і чорнобильців, 22 листопада до наметового містечка чорнобильців прийшли представники пожежної служби МНС. Вони склали акт про те, що у одному з наметів (не найбільшому, що був наданий МНС, а в наметі одного з чорнобильців) знаходяться два газових балони, про що було складено акт № 822 від 22.11.2011 Держтехногенбезпеки. Окрім цього, вибухонебезпечних і займистих речовин у наметовому містечку чорнобильців знайдено не було. Газові балони одразу ж були винесені за межі містечка.

2.2. 22 листопада Донецьке міське управління ГУМВС України в Донецькій області спрямовує на ім’я міського голови Донецька Лук’янченка О.О. листа, в якому йдеться, що «згідно інформації, отриманої з мережі Інтернет наступний вибух відбудеться в м. Донецьк». У цьому листі полковник міліції Сєднєв просить «вирішити питання в судовому порядку, щодо заборони проведення зазначеного та інших масових заходів на території м. Донецьк, до поліпшення оперативної обстановки в місті» (правопис оригіналу збережено).

2.3. 22 листопада Донецький міськвиконком подає позов до Донецького окружного адміністративного суду про припинення акції протесту-голодування ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС біля будівлі обласного управління Пенсійного фонду через можливий теракт. До позову долучається згаданий лист Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області за підписом полковника міліції Сєднєва.

2.4. О 01:55 23 листопада Донецький окружний адміністративний суд задовольняє позов Донецького міськвиконкому і постановляє: «Встановити обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання шляхом заборони Донецькій обласній організації Всеукраїнської громадської організації Інвалідів Чорнобильської катастрофи «Чорнобиль-Єдність», Донецькій міській організації Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України» та організованим ними групам осіб проведення акцій протесту, пікетування, інших масових заходів в м. Донецьку за адресою 83073, місто Донецьк, вулиця Університетська, № 91 (сквер головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області) згідно заявок, поданих 10 листопада 2011 року та 27 вересня 2011 року відповідно» (правопис оригіналу збережено). Представник відповідача Микола Гончаров не бере участі в судовому процесі за станом здоров’я, у зв’язку з чим подає клопотання про перенесення судового розгляду, яке судом відхиляється.

2.5. Увечері 24 листопада до наметового містечка прибувають представники виконавчої служби Донецького управління юстиції та зачитують рішення суду про заборону акції. Чорнобильці відмовляються підписувати акт (представник відповідача Микола Гончаров був відсутній). Виконавці повідомляють, що перебування чорнобильців на акції протесту є незаконним і йдуть з місця проведення зібрання.

ІІІ. ПОДІЇ 27 ЛИСТОПАДА.

3.1. 27 листопада полковник міліції Сєднєв, отримавши повідомлення від місцевого управління МНС про те, що вони мають намір забрати намет, генератор та пічку «буржуйка», які належать МНС, прибуває близько 19:00 до наметового містечка чорнобильців, де керує діями міліції.

3.2. 27 листопада намет демонтують представники МНС у цивільному одязі. У наметовому містечку знаходились, за словами полковника міліції Сєднєва, 10 міліціонерів і один міліціонер знаходився у замкненому зсередини приміщенні управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Представники виконавчої служби на місці акції протесту були відсутні.

3.3. За словами полковника міліції Сєднєва, представник МНС, який знаходиться ззовні намету, повідомляє чорнобильців, що МНС демонтуватиме намет. За словами чорнобильців, жодного повідомлення не було.

3.4. Чорнобильці стверджують, що люди в цивільному погрузили намет у автомобіль марки «Камаз» без номерних знаків.

3.5. Після демонтажу намету учасника голодування Геннадія Конопльова без ознак життя відносять до автомобіля «швидкої допомоги», що чергує на місці акції протесту.

3.6. Чорнобильці, отримавши повідомлення, що Геннадій Конопльов помер, блокують автомобіль «швидкої допомоги». Міліція впродовж декількох хвилин розблоковує проїзд для автомобіля «швидкої допомоги».

Розділ C

Висновки ТРГ. Резюме

4.1. Чи було зібрання чорнобильців мирним: так.

4.2. Чи були підстави у полковника міліції Сєднєва просити у листі на ім’я міського голови Донецька Лук’янченка О.О. заборони всіх мирних зібрань у Донецьку: ні.

4.3. Чи був демонтаж намету на акції протесту чорнобильців виконанням рішення суду про заборону мирного зібрання: ні.

4.4. Чи забезпечила міліція належне інформування чорнобильців про демонтаж намету: ні.

4.5. Чи були в автомобіля марки «Камаз» на місці подій номерні знаки: невідомо, слід додатково встановлювати обставини.

4.6. Чи мав право полковник міліції Сєднєв здійснювати свої прямі службові обов’язки 27.11.2011 року близько 19:00 на місці акції протесту: невідомо, слід додатково встановлювати обставини.

4.7. ЗАГАЛЬНИЙ ВИСНОВОК: Органи внутрішніх справ Донецької області та міста Донецьк не надали достатніх та переконливих доказів того, що смерть Геннадія Конопльова настала не в результаті дій працівників МНС чи МВС під час демонтажу намету на акції протесту чорнобильців 27 листопада 2011 року.

Розділ D

Висновки ТРГ. Аналітична записка

5.1. Чи було зібрання чорнобильців мирним?

5.1.1. На думку полковника міліції Сєднєва, що була висловлена членам ТРГ, акція протесту не було мирною оскільки за час її проведення були факти захоплення чорнобильцями актової зали управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, погрози міліціонерам з боку чорнобильців та блокування чорнобильцями автомобіля «швидкої допомоги».

5.1.2. Захоплення актової зали управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не може характеризувати дане зібрання як немирне, оскільки було складовою іншого зібрання. Взагалі присутність людей в приміщеннях органів влади не є злочином чи правопорушенням. Можливість проведення мирних зібрань у публічних місцях, зокрема в приміщеннях органів влади гарантована міжнародними нормами та стандартами.

5.1.3. Не було надано жодних доказів наявності погроз з боку учасників зібрання в бік працівників міліції. У випадках погроз міліціонери зобов’язані складати протоколи про правопорушення, чи злочин. Також не надано жодних відеозаписів на підтвердження цих слів.

5.1.4. Окремо слід відзначити, що мирне зібрання за міжнародними нормами може дратувати чи ображати певних осіб. І це не є підставою для визнання його немирним, припинення чи заборони.

5.2. Чи були підстави у полковника міліції Сєднєва просити у листі на ім’я міського голови Донецька Лук’янченка О.О. заборони всіх мирних зібрань у Донецьку?

5.2.1. Полковник міліції Сєднєв звернувся до міського голови Донецька Лук’янченка О.О. з проханням заборонити через суд усі мирні зібрання в місті Донецьку фактично на невизначений період, оскільки прохання містило формулювання «до покращення оперативної обстановки».

5.2.2. Підстави для судової заборони всіх мирних зібрань, викладені в листі, недостатньо деталізовані, слабоаргументовані.

5.2.3. У тексті листа відсутній прямий логічний зв’язок між повідомленням в Інтернеті про підготовку до терористичного акту та необхідністю через суд заборонити всі мирні зібрання в місті Донецьку, зокрема й акцію протесту чорнобильців.

5.2.4. У тексті листа відсутня інформація про реальну небезпеку конкретно для акції протесту чорнобильців.

5.2.5. Посилання на порушену УСБУ в Донецькій області кримінальну справу за статтею 258 КК України на підставі повідомлення про підготовку до терористичного акту — не є достатньою підставою для звернення до органів місцевої влади з проханням заборонити мирні зібрання.

5.2.6. Полковник міліції Сєднєв не мав права звертатися до міського голови Донецька Лук’янченка О.О. з проханням через суд заборонити всі мирні зібрання на території міста Донецька.

5.3. Чи був демонтаж намету на акції протесту чорнобильців виконанням рішення суду про заборону мирного зібрання?

5.3.1. На МНС та МВС законом не покладено функції примусового виконання рішення суду.

5.3.2. І полковник міліції Сєднєв, і чорнобильці заявили, що представників виконавчої служби впродовж 27 листопада 2011 року на місці акції протесту не було.

5.3.3. Враховуючи, що судові виконавці під час демонтажу намету не були присутні, можна впевнено зробити висновок, що дії, здійснені представниками влади 27 листопада 2011 року на акції протесту чорнобильців не були виконанням рішення суду про заборону мирного зібрання.

5.3.4. За словами полковника міліції Сєднєва, намет демонтували представники МНС з ініціативи ГУ МНС України в Донецькій області, посадові особи якого, знаючи про судову заборону мирного зібрання, намагалися шляхом демонтажу намету повернути до МНС майно, що було надано чорнобильцям у тимчасове користування.

5.3.5. Будь-які заяви представників органів влади щодо виконання МНС чи МВС рішень суду про заборону мирних зібрань (такі, як http://www.unian.net/ukr/news/news-471020.html, http://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/1288322) є неправдивими та такими, що суперечать українському законодавству.

5.4. Чи забезпечила міліція належне інформування чорнобильців про демонтаж намету?

5.4.1. Чорнобильці стверджують, що жодного попередження про демонтаж намету ні з боку працівників МВС, ані з боку представників МНС не було.

5.4.2. Полковник міліції Сєднєв стверджує, що чорнобильців про демонтаж намету безпосередньо на місці попередив представник МНС. Про попередження через звукопідсилювальну апаратуру зазначено не було.

5.4.3. Міліція не повідомила належним чином чорнобильців про демонтаж намету.

5.5. Чи були в автомобіля марки «Камаз» на місці подій номерні знаки?

5.5.1. Чорнобильці стверджують, що демонтований намет та інші вилучені предмети були завантажені на автомобіль марки «Камаз», що не мав номерних знаків.

5.5.2. Полковник міліції Сєднєв повідомив, що не звертав уваги на автомобіль марки «Камаз», що був поруч з акцією протесту, а на місці подій був працівник ДАІ.

5.5.3. Сам факт прибуття на місце події автомобілю без номерних знаків є порушенням, передбаченим ст. 121 КУпАП (Порушення водієм правил керування транспортним засобом, правил користування ременями безпеки або мотошоломами), що тягне за собою накладення штрафу від десяти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

5.5.4. Працівники міліції в разі наявності автомобіля без номерних знаків мали вжити наступних заходів реагування згідно п. 5 ст. 10 ЗУ «Про міліцію»:

1. встановити власника транспортного засобу;
2. перевірити транспортний засіб як потенційно небезпечний об’єкт, що може бути використаний, згідно повідомлень працівників СБУ та ОВС, для вчинення терористичного акту в умовах великого скупчення людей;
3. унеможливити пересування транспортного засобу без номерних знаків;
4. при наявності водія або власника транспортного засобу скласти протокол про адміністративне порушення;
5. у разі неможливості встановити власника або відсутності водія вжити заходів щодо поміщення транспортного засобу на штрафний майданчик.

5.5.5. Враховуючи вищезазначене, невідомо, чи були в автомобіля марки «Камаз» на місці подій номерні знаки, чи ні. Слід додатково встановлювати обставини.

5.6. Чи мав право полковник міліції Сєднєв здійснювати свої прямі службові обов’язки 27.11.2011 року близько 19:00 на місці акції протесту?

5.6.1. Невідомо, чи був виданий наказ про те, що полковник міліції Сєднєв мав керувати діями міліції під час демонтажу намету на акції протесту чорнобильців 27.11.2011 року.

Розділ E

Перелік запитань та рекомендацій до МВС України

6.1. ТРГ звертається до управління ДАІ у Донецькій області з проханням надати інформацію про наявність та тип (згідно з ДСТУ 4278:2004) номерних знаків на автомобілі марки «Камаз».

6.2. ТРГ звертається до Головного управління МВС України в Донецькій області з проханням надати інформацію про те, чи був виданий наказ про те, що полковник міліції Сєднєв мав керувати діями міліції під час демонтажу намету на акції протесту чорнобильців 27.11.2011 року.

6.3. ТРГ рекомендує МВС України з метою докладного вивчення подій на акції протесту чорнобильців 27.11.2011 року створити тимчасову робочу групу за участю представників МВС України, Громадської ради при МВС України (зокрема членів ТРГ) та громадськості.

6.4. ТРГ закликає МВС України та його підрозділи в Донецькій області надати достатні та переконливі докази того, що смерть Геннадія Конопльова настала не в результаті дій працівників МВС під час демонтажу намету на акції протесту чорнобильців 27.11.2011 року.

Голова ТРГ     Володимир ЧЕМЕРИС

Секретар ТРГ     Михайло КАМЕНЄВ

http://fri.com.ua/wp-content/uploads/2011/12/zvit_TRG_GR_MVS-final.pdf

Під час прес-конференції учасники розкажуть про результати проведеного ними розслідування справи, представлять відео-запис свідчень людей, що були безпосередніми свідками події. Також журналісти зможуть отримати інформацію про реакцію керівництва Міністерства внутрішніх справ України на події в Донецьку.

Учасники:

Володимир Чемерис – голова робочої групи, керівник Всеукраїнської ініціативи “За мирний протест”, Інститут “Республіка”;

Михайло Каменєв – секретар робочої групи, Фундація регіональних ініціатив;

Олег Мартиненко – член робочої групи, Асоціація укранських моніторів з дотримання прав людини в діяльнсті правоохоронних органів.

Захід відбувається у рамках Всеукраїнської ініціативи “За мирний протест!” (http://www.zmina.org.ua/)

Додаткова інформація: Володимир Чемерис (050-380-6268).

Онлайн відео-трансляція прес-конференції – http://press.unian.net/ukr/abouttranslation

Заява ФРІ щодо загибелі людини під час акції в Донецьку - http://fri.com.ua/?p=13504

Донецькі міліціонери не надали достатніх доказів щодо того, що смерть учасника акції Геннадія Конопльова 27 листопада «настала не в результаті атаки спецназу на наметове містечко», повідомив Радіо Свобода координатор робочої групи, правозахисник Володимир Чемерис.

«Робоча група вказала, що Донецьке управління міліції не мало достатніх підстав звертатись до мера Донецька з пропозицією подати до суду про заборону акції протесту «чорнобильців». Акція протесту «чорнобильців» є мирною. Ні міліція, ні Міністерство з надзвичайних ситуацій, згідно з чинним законодавством, не мали повноважень виконувати рішення суду», – наголосив Чемерис.

В робочу групу з розслідування інциденту, створену при Громадській раді Міністерства внутрішніх справ України, входять такі правозахисники як Володимир Чемерис (Інститут “Республіка”), Олег Мартиненко (Асоціація українських моніторів дотримання Прав Людини в діяльності правоохоронних органів), Михайло Каменєв (Фундація Регінальних Ініціатив) та ін.

У результаті знесення намету голодуючих «чорнобильців» у Донецьку 27 листопада помер один з протестувальників, Геннадій Конопльов. Робоча група Громадської ради МВС України провела в Донецьку власне розслідування.

Джерело: Радіо Свобода

Заява ФРІ щодо загибелі людини під час акції в Донецьку - http://fri.com.ua/?p=13504

25 листопада 2011 року представники Комітету міжнародного контролю за ситуацією з правами людини в Білорусі в прес-центрі УНІАН озвучили позицію українського громадського сектору щодо засудження голови білоруського Правозахисного центру «Вясна», віце-президента Міжнародної федерації прав людини Олеся Біляцького.

Нагадуємо, що 24 листопада 2011 року суд Першотравневого району Мінська засудив правозахисника до 4,5 років позбавлення волі в колонії посиленого режиму з конфіскацією майна та шрафом у розмірі 721 млн. білоруських рублів (більше 62 тис. євро) за завдані збитки державі, 36 млн. білоруських рублів (більше 3 тис євро) державного мита. Суд визнав Олесю Біляцького винним в ухилення від сплати податків.

Олександра Матвійчук («Центр Громадянських Свобод») заявила, що дана справа має виразно політичні мотиви переслідування Олеся Біляцького за 15-ти річну правозахисну діяльність. Також вона наголосила на тому, що справа проти Олеся стала кульмінацією ситуації з громадським сектором в Білорусі, відповідно до якої наразі громадські організації позбавлені можливості легально працювати у правовому полі.

У ході прес-конференції Володимир Чемерис (Інститут «Республіка») зробив аналіз останніх законодавчих нововведень у Білорусі, серед яких, встановлення кримінальної відповідальності за організацію та проведення несанкціонованих мирних зібрань.

Відомий дисидент-шістдесятник Василь Овсієнко (Харківська Правозахисна Група) провів аналогію із справою Олеся Біляцького таз тими реаліями, в яких доводилося працювати українським правозахисникам в СРСР: «Тоді Україна була полігоном для випробувань каральних методик проти правозахисників. Так само, як і в справі Біляцького, працювала машина пропаганди, що поливала брудом чесне ім’я, та судова система, що виносила необґрунтовані вироки».

Учасники прес-конференції поділилися особистими спостереженнями за проведенням судових засідань по справі. Так, Олександра Матвійчук наголосила на безпрецедентних заходах безпеки, які ускладнювали доступ до судового засідання. Зокрема, усі бажаючі потрапити саме на це засідання проходили процедуру обшуку, в тому числі особисту, усі паспортні дані записувалися невідомими людьми у штатському, до самої зали поза чергою пускали невідомих людей спортивної статури тощо.

Михайло Каменєв (ВМГО “Фундація Регіональних Ініціатив”, Київський інформаційний центр Комітету) відзначив, що аргументи захисту і самого Олеся Біляцького про те, що грошові кошти із литовського і польського банківських рахунків використовували для правозахисної діяльності та на допомогу родинам політв’язнів суд не взяв до уваги. На думку Михайла Каменєва, саме уряди Литви та Польщі, чиновники яких передали інформацію про рух коштів по рахунках, мають тепер моральне зобов’язання відшкодувати 65 000 євро штрафу і конфісковане за рішенням суду майно.

Учасники прес-конференції відзначили, що в контексті переслідування правозахисників та громадянських активістів у Білорусі, тривожною є тенденція посилення тиску на громадянське суспільство в Україні. Правозахисники звертаються до української влади з вимогою висловити офіційну позицію щодо політичного засудження свого білоруського колеги. А також закликають міжнародну спільноту розглянути питання про призупинення членства Білорусі в ОБСЄ та відновлення мандату Спецдоповідача ООН по ситуації з правами людини в Білорусі

Кількома днями раніше Комісар з прав людини Ради Європи Томас Хаммарберг, що на момент проголошення вироку знаходився в Україні з візитом, прокоментував ситуацію наступним чином: «Звичайно, ми намагаємося впливати на ситуацією із правами людини в Білорусі, але проблема в тому, що ця країна не є членом Ради Європи. Ми сподіваємося, що достатньо різка заява, зроблена генеральним секретарем РЄ, матиме вплив на білоруську владу. Одного дня вони захочуть стати членом РЄ і справи, подібні до справи Біляцького, підриватимуть цю можливість. Ми намагаємося зробити все, що можемо, але це нелегко».

Довідково:

Правозахисна організація «Вясна», яку очолює Олесь Біляцький здійснює діяльність в Білорусі 15 років. За це час вона допомогла тисячам людей у захисті їх прав та свобод. Останні 9 років організація була позбавлена реєстрації у зв’язку із участю її членів у моніторингу за президентськими виборами. З цього приводу Комітету ООН з прав людини виніс рішення про неправомірність заборони діяльності організації, яке, втім, не виконується владою Білорусі.

Олесь Біляцький був арештовано четвертого серпня цього року. З того часу органам прокуратори під час проведення слідства було направлено більше тисяч клопотань про взяття Олеся Біляцького на поруки. Після оголошення вироку на захист правозахисника виступили з заявами представники Місії США при ОБСЄ, Верховний Представник ЄС Кетрін Ештон, Верховний Комісар з прав людини Ради Європи Томас Хаммарберг та депутати Європарламенту, а також Стефан Ессель — єдиний живий укладач Загальної декларації прав людини.

В останньому слові Олесь Біляцький заявив, що відчуває себе так, ніби повернувся у Радянський Союз, і що хоча пройшло більше 40 років неймовірним чином ситуація повторюється. «Я не шкодую про жоден свій крок, зроблений за ці 30 років у плані захисту демократії, прав людини в Білорусі, я це робив свідомо», – наголосив правозахисник в останньому слові на суді.

Попереду — суд апеляційної інстанції. На центральному офісі Правозахисного центру «Вясна» у Мінську висить банер: «Він захищав твої права 15 років, подумай про нього хоча б 15 секунд».

Деталі «справи Біляцького»:
http://hrwatch-by.org
http://spring96.org