«Цей проект є глибоко ліричним. Крім того, він містить всі емоції, які переживає людина за життя, за винятком, хіба що, агресії. Там є впевненість, кохання, закоханість, депресія, іронія, самоіронія, розпач, доброта, і, гадаю, доброти і любові в «Другій годині ночі» найбільше», — ділиться думками про проект його соавтор Валентин Кузан.

Організаторами заходу є Вінницька міська організація ВМГО «Фундація Регіональних Ініціатив». Проект відбувся за підтримки управління у справах сім’ї та молоді облдержадміністрації та Вінницького національного технічного університету (Інститут екології та екологічної кібернетики).

Для довідки

Книга молодого професійного фотографа, поета й музиканта з обласного центру Закарпаття побачила світ у тернопільському видавництві «Крок» напередодні Нового року. У збірці природно злилися кілька стихій, в яких митець почувається доволі впевнено.

Валентин Кузан створив у своєму поетичному світі особливу атмосферу легкої гри зі стереотипами, словами, його поезія майже відчувається під пальцями, як потік води. Надзвичайно натуральне використання сучасної мови, доречне та невибагливе компонування тексту, витримка та впевненість є важливими ознаками стилю молодого поета.

Презентації книги заплановані в найбільших культурних центрах України й на Міжнародному літературному фестивалі у Львові у вересні 2011 року.

Співавтор проекту Дмитро Павлов організовує в Ужгороді наймасовіші музичні проекти. На його рахунку, зокрема, “PINK FLOYD TRIBUTE SHOW” — наймасовіший захід, який коли-небудь створювали ужгородські андеграундні музиканти. На літо 2011-го Дімою Павловим готується “SECRETS OF MUSIC WORLD”, у якому задіяно 18 музикантів і 4 актори, також проводяться зйомки однойменного короткометражного фільму за його режисурою. І музика, і слова (англійською) у “Секретному світі музики” написані ним же. Композитор є лауреатом багатьох фестивалів, зокрема “Червоної рути”.

Для окремих композицій проекту “02:00″ музику створили спільно два митці. Проект одночасно схожий на виставу (настільки музика, емоції і текст там переплітаються) та на концерт, оскільки текст від музики практично неможливо відділити. Презентації книжки в такому форматі в Україні ще не було.

Прес-служба Вінницької ФРІ

Трилогия

Тема тренінгу – «Форми роботи з молоддю», основною метою якого було показати можливі підходи для роботи з молоддю та в результаті яких залучення молоді до громадського життя району.

Коваленко Крістіна та Кирилюк Альона розповідали про ефективне командотворення, креативні підходи до проведення акцій та заходів, а також про можливості проведення малобюджетних проектів для молоді, таких як дебати, квести, флеш-моби та інші.

По закінченню заняття учасники випрацювали механізми взаємодії з місцевими та обласними МГО та запланували проведення подальших заходів.

Прес-служба Вінницької ФРІ

Багато хто з ФРІшників не знає, що наша організація є учасником європейської мережі громадських організацій YEU, яка регулярно організовує молодіжні обміни на різні теми. Так от, у цій мережі YEU є дуже класна традиція: влаштовувати такі собі молодіжні обміни на кожен Новий рік. Цього року доля зустрічати Новий рік під егідою YEU випала Естонії. Темою обміну було обрано інтеграцію молодих іммігрантів у громадське життя суспільства – саме тому місцем проведення стала Естонія, адже четверть населення цієї невеликої, але дуже гарної країни складають іммігранти – переважно з Росії. Українцям також пощастило взяти участь у цікавому молодіжному обміні і порефлектувати на тему іммігрантів. Тож, у обміні від ФРІ брало участь четверо учасників: Діма Дідик (Вінницька ФРІ), Аля Кулик і Антон Шигімага (обидва – Харківська ФРІ), Дзьобан Володимир (Львів).

В рамках програми були розглянуті та опрацьовані наступні теми:

- прояснення термінології (емігрант, іммігрант, біженець та інше);

- ситуація з іммігрантами в певних країнах (7 країн-учасників проекту), процеси їх інтеграції та відносини з місцевими мешканцями;

- права та пільги іммігрантів (що для них вимагають громадські організації та що їм забезпечує місцева влада)

- уроки толерантності;

- наше бачення Європи через 15 років, результати глобальної міграції.

По завершенню програми ми можемо похвалитися наступним:

- набутими знаннями щодо соціальної та політичної ситуації в таких країнах як Греція (тут нелегально працює багато українців в якості прибиральниць будинків або працівників на фермах), Туреччина (в них існує великий конфлікт з курдами, які хочуть бути незалежними), Польща (20% населення складають іммігранти, які використовують її як транзитну країну), Туніс та Єгипет (їх турбують переважно проблеми зі своїми емігрантами в країни Європи) і авжеж Естонія (досі існує національний конфлікт між корінними естонцями та естонськими руськими, який впливає в тому числі і на працевлаштування останніх);

- новими контактами з представниками молоді цих країн;

- великою купою запам’ятованих цікавих енерджайзерів, які ми залюбки будемо використовувати на ФРІшних заходах (кому необхідно, звертайтесь за допомогою).

Крім того, нам так сподобався проект, що виникло бажання влаштувати міжнародний новий рік в Україні. Тож, якщо є бажаючі допомагати нам в його організації, можна буде восени подати нашу заявку на святкування 2013 року.

А тепер ми хотіли б поділитися із вами нашими враженнями та розповісти більш детально про те, що ми бачили і чому дивувалися у маловідомій українцям прибалтійській країні.

24 грудня

Антон: Сьогодні ми виїхали з Харкова, нас чекає довга дорога потягом. По дорозі до Естонії ми вирішили завітати до північної столиці нашого північного сусіда, тобто до Санкт-Петербургу. У потязі до СПб нам пощастило – в одному плацкарті з нами їхав дуже цікавий чоловік Женя, який в процесі розмови і знайомства виявився петербурзьким піаністом, що вертався додому після концерту в Харкові. Тож, час у потязі ми провели за цікавими розмовами – зрештою, це така романтика: ніколи не знаєш, хто буде твоїм попутником, і дуже радієш, коли тобі трапляється така гарна людина.

Аля: Антону ще й вдалося добре виспатися – 15 годин, проведених на 2 поверсі, явно пішли на користь після довгих нічних приготувань до мандрівки. А наостанок Женя ще й запросив нас на свій наступний концерт, який відбудеться на початку квітня у Харківській філармонії.

25 грудня

Аля, Антон: Ми приїхали до СПб, місто подобається, але сугроби тут якісь фейкові (відео-підтвердження). Крім того, ми гостро відчували контраст в погоді: коли ми залишали Харків, температура була +7, в той час, як в Петербурзі нас зустрів крижаний вітер і 8-градусний мороз. Щоб запобігти передчасному обмороженню, ми вирішили піти до Кунсткамери.

Діма: От і я вирушив в дорогу на СПб, але буду там тільки завтра. Що ж, потяг – це добра нагода зайнятись тими речами, на які не вистачало часу раніше – почитати книги, подивитись цікаві фільми та просто подумати про життя.

26 грудня

Аля: Нарешті приїхали до Таллінна, невдовзі їдемо до центра міста.

Антон: Вже не дочекаюсь.

Діма: Вони вже в Таллінні, а я ще прогулююсь вулицями Пітера, чесно кажучи очікував більшого, але і так непогано, тільки дуже зимно, не уявляю, як тут можна нормально жити.

А вже ввечері поїхав до Таллінна. Російсько-естонський кордон пройшов рекордно швидко – 50 хвилин і все вже оформлено :) Під час в’їзду до Естонії відчувається, що тут все дуже маленьке, складається враження, що з одного боку автобуса бачиш Фінську затоку, а якщо подивишся в іншу сторону, то буде Латвія)))

Таллінн – старе місто

27 грудня

Аля, Антон:

Вже з ранку почали приїжджати інші учасники. Почалось неофіційне знайомство під час сніданку та обіду. Діма також приїхав. Коли ми з’ясували, в якому номері він оселився, то пішли до нього і застукали його там сплячим. :)

Ввечері ми всі були запрошені на Естонську вечірку, де було продовжено як знайомство з учасниками, так і з країною-хазяїном. Була вікторина про Естонію. Виявляється, за площиною вона більша, ніж Швейцарія, але все одно ненабагато випередила Харківську область.

Естонці пригостили нас естонськими шпротами та білим шоколадом з чорницею. А також ми нарешті скуштували лікер “Старий Таллінн”, про який ми так багато почули під час нашої подорожі до Таллінну – смачний. :)

Потім всі танцювали естонські традиційні танці.

Діма: Цікаво було поглянути на їх молодіжний центр, хоча насправді він виявився не молодіжним, а щось на кшталт будинку дітей, але все одно там у різний спосіб займаються розвитком дітей у вільний час та канікули.

Нарешті ми всі разом в Естонії!

28 грудня

Аля: Почався team-building. Костас (дуже імпозантний грек) так справно намагався зробити з нас одну команду, що йому не стало на перешкоді ні забрати нас на сонячний бік місяця, ні змусити переходити швидку широку річку.

Так у такому ігровому настрої ми зробили для себе декілька головних висновків, які можуть покращити роботу будь-якої команди:

1. Завжди повинен бути тайм-кіпер.

2. Ми повинні слухати один одного.

3. Потрібно використовувати всі наявні ресурси, тому під час досягання мети ніхто не повинен залишатися в стороні.

Антон: В цей день був день народження Зузи - дівчинки з Польщі – їй виповнилося 18 років – значима дата! Ввечері ми поїхали святкувати в естонський бар в центрі Таллінна.

Діма: В той же день ми пішли гуляти вечірнім Таллінном, місто дуже гарне, але здається, що краще сюди приїздити влітку.

Ситуація з іммігрантами в Україні (наша презентація)

29 грудня

Аля, Антон:

В цей день за планом в нас була греко-туніська вечірка.

Греки пригощали нас своїми смачнющими оливками, долмою (рисом, загорненим у мариноване виноградне листя), різноманітними сушеними фруктами та раке (алкогольний напій). А хлопці з Тунісу – спекотною сумішшю з п’яти гострих перців із тунцем та східними солодощами.

Діма: В той день всі згадували Туніс, через їх гострий соус, але завтра будуть згадувати нас :)

30 грудня

Аля: Цей день запам’ятався мені найбільше! І я вважаю, що й для України він був  найголовнішим. Я вже не можу пригадати, які саме тренінги були в нас цього дня, але ввечері у нас була UKRAINIAN & TURKISH NIGHT!!! І тут ми показали себе у всій красі!

Антон: Ми були найкрутіші! :)

Аля: Ми продумали все:

1) Одяглися в українські вишиванки.

В українських вишиванках

2) Показали відео про Україну.

3) Провели вікторину з українськими сувенірами.

4) Пригостили всіх домашніми дерунами (рецепт та приготування Антона), а також українськими цукерками (вузлик на пам’ять: “Корівка” має найбільшу популярність).

Результати нашої праці :)

5) І наприкінці вечора вивчили з усіма українську щедрівку “Щедрик-щедрик”.

Антон: Ну що скажете, добре ми попрацювали?! ;)

Діма: Готуючись до вечору, нам довелось купувати одноразовий посуд в естонському супермаркеті, і от що здивувало: в них немає пластикового взагалі, все одноразове робиться або з паперу, або з іншого одноразового матеріалу, який піддається переробці. Ось так на практиці охороняється навколишнє середовище. До речі, в свій час в Естонії провели цікаву екологічну акцію, яку потім скопіювали собі Латвія та Литва. Відео тут.

31 грудня – 1 січня

Аля: Ми всі були в очікуванні Нового року… Погода в нас була по-справжньому зимова. Снігу, хоч відбавляй! В нас навіть виникла думка послати бандероль зі снігом до Харкова. :)) Там сніг би точно не завадив.

Антон: Вранці в нас як завжди були цікаві тренінги в Молодіжному центрі. А після обіду ми почали мозковий штурм на тему, що робити під час акції “Act it out”, яка мала відбутися 2-го січня в найбільшому торговельному центрі Естонії (Діма: навіть у Вінниці і більші є). В мене виникла купа різних ідей, і найприємнішим було те, що інші люди охоче погодилися їх реалізовувати. Так зручно – я під час Аct-it-out майже весь час був вільний, але моїх ідей втілено було багато.

Аля: Впродовж всього дня ми з нетерпінням чекали на новорічну ніч, в яку ми мали піти на концерт на головному майдані Таллінна, а потім на диско в естонський підземний клуб, а також на ранок 1-го січня. Так-так, я не помилилася, чекали саме на ранок 1-го січня! Здивовані? ;) Знаєте чому? Бо 1-го січня ми могли спати аж до 13-ої години дня: нас не залишали шалені тайм-кіпери, і головне, що сподобалось багатьом хлопцям, – сніданок було розтягнуто за часом до 13-ої години, а вже о 14:00 був обід. Тож найбільш голодуючи встигли поснідати, піти годинку поспати, і невдовзі знов поїсти.

Діма: Додаючи ще про події новорічної ночі, хочеться додати, що на майдані під час концерту ми відірвалися по повній програмі і показали холодним естонцям, що весела молодь не слухає легкий рок або будь-який інший концерт, тупо стоячи на місці. Ми стрибали, танцювали і дружньо підспівували “Welcome to Estonia!!!”. Близько 12-ї години ми заслухали привітання естонського президента, криками та оплесками зустріли новий рік на 12-му ударі годинника і тут почалось щось незрозуміле, але захоплююче…

Аля: Так, я теж пам’ятаю, як мене це здивувало. На усіх великих телеекранах почали показувати, що на Таллінн летять усім відомі Ейфелева вежа, Колізей та інші пам’ятки архітектури. Потім вони обережно приземлилися на вулицях міста.

Антон: Але на цьому шоу не закінчилося! На небі почали з’являтися літаючі тарілки прибульців. Люди стояли ніби заворожені… Раптом з неба почали стріляти різнокольорові лазери, і ми побачили справжню літаючу тарілку на справжньому небі і із справжньою живою зеленою істотою всередині!!! Ну, і, авжеж, підвішені на справжню стрілу підйомного крану =) На майдані панувала тиша… Всі чекали, що буде далі, і що саме зробить зараз цей прибулець.

Діма: Все, досить так драматизувати! Як усі вже здогадалися, нічого страшного не сталося, Естонія ніким не була завойована, а цей “прибулець” просто всміхнувся, помахав приязно зеленою рукою і полетів собі. Насправді все це шоу було створено до надання Таллінну в 2011 році титулу культурної столиці Європи!

Антон: І ще ми забули сказати, що починаючи з 1 січня 2011 року 0:00 Естонія перейшла на євро!!! Вона зробила це першою з усіх країн не тільки Балтії, але й усього пост-радянського простору. Скажімо відверто, не усі естонці в захваті від того – в Таллінні можна побачити плакати з написами “Вітаємо на борту Тітаніка”, але для людей, які колекціонують монетки, це – просто рай: тут тобі і крони, і євро, і пам’ятні монети до переходу з крони на євро.

Аля: Хлопці, ви забули найцікавішу деталь! В новорічну ніч ми потрапили на шпальти фінської газети!!!

З Новим Роком, Україно!!!

Аля: 1 січня в нас видалося дуже нестандартне, принаймні у порівнянні з 1-м січням багатьох українців (підйом під вечір, доїдання залишків з новорічного столу та ще щось в такому дусі).

В перший день року ми невтомно працювали 8 годин!!! І головне з превеликим ентузіазмом – ми готувалися до “Act it out”. Ми малювали плакати, продумували вікторину, придумували тексти Loesje на тему іміграції та робили орігамі, щоб потім дарувати їх людям.

Діма: При підготовці до “Act it out” моя група готувала театральну постановку, Костас був нашим фасилітатором і, крім розробки сценарію, провів для нас декілька тренінгових вправ.

Антон: Близько 23-ї години ми нарешті змогли розслабитись і оглянути плоди нашої праці. Ми відчували велике задоволення результатами, гордість за себе та за нашу командну роботу і … страшенний голод!

На щастя Кармен запропонувала замовити піцу і всі кинулись до екрану комп’ютеру, щоб зробити свій вибір. Передчуваючи смачну вечерю ми повернулися до готелю.

Однак яке було наше розчарування, коли ми дізналися, що піца приїде лише через 2,5 години!

Тим не менш ми проявили риси мужності і залишок часу провели з музикою та піснями під гітару.

Аля: Коли годинникові стрілки наближалися до 2-ї ночі, довгоочікуванна піца нарешті прибула і кімната наповнилась блаженним плямканням.

Ось таке незвичайне в нас видалось 1 січня! :)

2 січня

Діма: В цей день відбулося “Act it out”. Протягом двох годин ми робили шоу в торгівельному центрі. Вразила неемоційність естонців, коли ми показували нашу виставу всі подивились і пішли собі далі… жодних емоцій, жодних оплесків…

Аля: але в будь-якому разі ми добре там розважились і привернули багато уваги до себе та до нашої проблематики.

Шість країн в гостях у естонців

Діма: взагалі ми постійно жили та навчались у містечку Віімсі, яке знаходиться в 10-ти км від Таллінна, і туди ми добирались через дуже гарну дорогу над Таллінською затокою, але до моря не підходили взагалі. Тому виникла ідея піти і хоч намочити ноги у Фінській затоці, яку Антон та Володя радо підтримали. Але то був екстрім))

Антон: потім почалась польська та єгипетська вечірка. Після неї ми зрозуміли, що в галузі кулінарного мистецтва нас ніхто не перевершив. Сподобались дуже гарні костюми єгипетських дівчат – це було щось.

Перші делегати почали відїзджати: Цирил и Пауліна поїхали вночі.

3 січня

Діма: сьогодні мій останній день в Естонії, ввечері вже маю їхати. До речі, квиток до СПб купував у Таллінні через друзів. Вони всі покупки здійснюють за допомогою банківської картки. Зручно і ніякого кешу з собою не носиш :)

Антон: було у нас підведення підсумків… кожен мав змогу поділитись враженнями…

Аля: а ввечері ми були на прощальній вечірці, де кожен подарував один одному подарунок, який був виготовленний власними руками.

4 січня

Антон: Цього ранку ми вдвох (я і Аля) на відміну від інших учасників вирушили не додому, а зовсім в іншому напрямку – у “Хфінляндію” до Хельсінок. Свої речі ми залишили в Кармен, яка люб’язно погодилась постерегти їх в домі своїх батьків та рушили на паром.

Аля: Паром нас вразив своїми габаритами – у нього 10 поверхів!!! В загалі на такому паромі почуваєш себе скоріше як у великому супермаркеті – вібрації від двигуна ми майже не відчували, а більшість пасажирів під час подорожі займалася тим, що пересувалася з ресторанів до магазинів (і в перших, і в других нестачі не спостерігалося).

Коли ми вийшли на палубу, нас ледве не здуло крижаним вітром. Але побачити Балтійске море, вкрите розколотим льодом, було варто!

Антон: В Хельсінкі ми приїхали вже після заходу сонця. Там було ще холодніше ніж в Таллінні, тому час від часу ми йшли грітися в McDonald’s. Таким чином, за вечір і ніч, які ми провели гуляючи центром міста ми встигли відвідати 3 різних McDonald’s. :) Один з них працює до 5-ї години ранку і є єдиним закладом у Хельсінкі, яке працює так довго! Зате вокзал в них вночі закривають – ми були шоковані.

Аля: В загалом місто нам сподобалось (хоча до Таллінна йому дуже далеко!). Воно доволі нове і сучасне, а його старі будинки нагадують Санкт-Петербург (бо будувалися тими ж самими архітекторами). В ночі місто красиво підсвічене і нам навіть пощастило побачити шоу світла та музики, влаштоване на декількох будівлях. Це було дуже красиво! При світлі дня побачити Хельсінкі нам так і не вдалося, бо вже о 7-й ранку ми сіли на зворотній паром до Таллінну.

5 січня

Антон: До Таллінну ми повернулися втомлені, виснажені, але задоволені собою і своєю подорожжю. В нашому готелі ми застали тільки греків, які мали свій літак о другій половині дня, і Кармен.

Аля: А ввечері наші шляхи з Антоном розішлися. Я поїхала автобусом на Вільнюс, а звідти потягом до Харкова.

Антон: А я вирішив ще помандрувати Прибалтикою.

Аля: Таке було дивне відчуття, коли я залишилась на автобусній станції одна… Мені здається, такі подорожі ще більше зближують людей. Тому я пропоную HR-департаменту звернути на це увагу і додати до методів розвитку ФРІшної корпоративної культури практику закордонних поїздок невеликими групками.

Діма: А я вже в той день повернувся додому з купою вражень, новим досвідом та друзями. Ех, а завтра на роботу…

Безкоштовні обійми піднімають настрій будь-кому!

Минулого року Вінниця відзначала цей день під назвою «Епідемія Доброти». Понад 500 активних вінничан взяло участь у заході, також до нашого міста завітали майже усі національні ЗМІ. Цей день став поштовхом та прикладом для інших. Більше 15 різних акцій та флешмобів могли побачити та відчути жителі міста. Захід тривав один день, проте наслідком стало усвідомлення, наскільки щирі, добрі та відкритті Вінничани. Багато учасників «Епідемії доброти» потоваришували, результатом чого були організовані різні заходи в продовж року, це і фестивалі, і майстер-класи, і благодійні акції та багато іншого. Деякі учасники почали активно займатись громадською діяльністю. Це приємно втішає, і є прикладом того, як один день може змінити, наповнити приємними моментами життя людей та громадську життєдіяльність міста.

Цього року плануємо поширити гарний приклад та досвід по Україні. Ми шукаємо партнерів, аби розповсюдити «Епідемію доброти» по нашій країні.

Від нас ви отримаєте: усі матеріали, які були напрацьовані нами під час минулорічної акції. Також план по проведенню цьогорічної акції. У кожному місті буде своя скринька доброти. Всім хто приєднається до заходу ми надішлемо картки: «робіть гарні справи», «посміхнись» та «щастя вам». Обіцяємо підтримку та постійну консультацію! Кожне місто саме обиратиме формат відзначення дня спонтанного прояву доброти, будуть лише деякі узагальнюючі речі, аби вся Європа та весь світ побачили і відчули, що в Україні: «Епідемія доброти», у кожному куточку!

Приєднуйтесь, не вагайтесь! Минулого року наш захід розпочинався з трьох людей та однієї акції, а завершився більше 500 зареєстрованими учасниками та 15 акціями. Все у ваших руках! Не залишайте своє місто без свята добра!
Просимо повідомити про вашу згоду до 17 січня.

За довідками та питаннями звертайтесь за номерами:
0969158640,  Alen_eko@i.ua Кирилюк Альона
0677403517, 0936232250  silentium22@i.ua Коваленко Крістіна

Група ВК: http://vkontakte.ru/club14873508

В цей день студенти факультету заповнювали атласи, розмальовували друковані бланки карт з інформацією про знаходження культурних центрів міста, місць де вони проводять більшу частину свого часу, вказували свої хобі, ідеї , захоплення. Дані будут опрацьованими експертами з різних сфер діяльності і внесенні у пересувну бібліотеку.

Протягом тижня у місті Вінниця працюватиме пересувна культурна бібліотека «Fura Kultura» яка розміщена в сквері Козицького, де кожен охочий може зареєструватись подати креативну ідею, знайти друзів та однодумців, втілити у життя мрію або задум, долучитись до розвитку нашого міста.

Захід було організовано головою мистецького департаменту молодіжної громадської організації «Фундація регіональних ініціатив» Романенко Олександром.

02 червня 2010 року на базі Вінницького національного технічного університету Міністерства освіти і науки України був проведений „круглий стіл” “СТУДЕНТСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ – НЕВІД’ЄМНА СКЛАДОВА ПРОГРЕСИВНОГО РОЗВИТКУ ВИЩОЇ ШКОЛИ”.

Робота круглого столу розпочалась оприлюдненням вітального листа учасникам засідання від заступника голови Вінницької обласної державної адміністрації, Любові Михайлівни Спірідонової, в якому зокрема зазначалось про важливість та актуальність поставлених до обговорення питань організаторами круглого столу для студентських самоврядних органів Вінниччини. Участь в заході взяли представники – органів студентського самоврядування та адміністрацій вищих навчальних закладів м. Вінниці, молодіжних громадських організацій, студентських профспілкових об’єднань, місцевих органів влади та засобів масової інформації.

Запрошені експерти робочого засідання “круглого столу” (Ігнатович Анатолій – Президент ВМГО “Національний Студентський Союз”, заступник голови Колегії і профкому студентів НУ “Львівська Політехніка”, член Колегії Всеукраїнської студентської Ради при МОН України; Махновський Сергій – Віце-президент ВМГО “Асоціація правозахисних організаторів студентів”, голова профспілкового комітету ХНУ ім. В. Н. Каразіна, Колегії Всеукраїнської студентської Ради при МОН України попередніх каденцій) зробили ґрунтовні доповіді з актуальних питань студентських представницьких органів, зокрема:

- студентське самоврядування як невід’ємна складова молодіжної політики держави;

- європейський вибір України та питання утвердження студентського самоврядування;

- якість вищої освіти в Україні та участь фахівців студентських представницьких органів в роботі державних акредитаційних комісій МОН України.

Вислухавши доповіді експертів та обговоривши їх учасниками „круглого столу” були напрацьовані пропозиції викладені в резолюції круглого столу”, виконання яких стане міцним фундаментом для подальшого прогресивного розвитку вищої школи як в регіональному аспекті так і в масштабах держави.

Модератор та співорганізатор даного заходу Коваль Костянтин висловив вдячність:

- експертам (Сергію Махновському, Анатолію Ігнатовичу), за те що знайшли час та представили ґрунтовні доповіді;

- адміністрації Вінницького національного технічного університету Міністерства освіти і науки України, і особисто ректору Мокіну Борису Івановичу за підтримку в проведенні даного заходу;

- окремі слова подяки для тих хто підтримав даний круглий стіл у матеріальному вимірі – виробничій фірмі “Панда” (ТМ „Караван”) та профспілковому комітету студентів ВНТУ.

Організатори круглого столу: Студентське Самоврядування Вінницького національного технічного університету, Всеукраїнська студентська Рада при Міністерстві освіти і науки України, Всеукраїнські молодіжні громадські організації “Фундація Регіональних ініціатив“, “Спілка Ініціативної Молоді“, “Національний студентський союз“,  ”Українська асоціація студентського самоврядування“.

голова ВМО ВМГО “ФРІ” Констянтин Коваль

Цього року оргкомітет обласної акції «Серце до серця» поставив собі на меті зібрати кошти на кювест (так званий дитячий інкубатор) для відділу неонатології Вінницької обласної дитячої лікарні, який коштує майже 1 мільйон гривень. Надихав той факт, що у минулому 2009 році Вінницька область стала 3-ю по Україні, назбиравши майже 210 тисяч гривень та придбавши унікальний прилад «Амбліокор», який дозволяє безопераційно за декілька сеансів відновлювати зір у дітей.

Не можна сказати, що все пройшло гладко, але загалом акція пройшла, і пройшла успішно за величезної підтримки Вінницької обласної державної адміністрації. Долучилось також до організації багато спонсорів, організацій, творчих колективів та волонтерів.

В день фіналу акції все розгорталось на трьох майданчиках: на першому – танцювальний флешмоб та батл, на другому – концерт дитячих колективів та ігри з дітьми та на третьому – фінальний концерт за участю відомих колективів Вінниці. Окремою окрасою концерту стало величезне полотно з серцем, яке було розміщене на будівлі в самісінькому центрі міста. Атмосфера свята була отримана: всі перехожі мали на собі сердечка, скриньки наповнювались, учасники дійства отримували величезне задоволення.

На даний момент йде підрахунок зібраних коштів, волонтери здають свої скриньки, а оргкомітет після невеличкого перепочинку працює далі, необхідно не забувати про завершення акції: подяки учасникам та спонсорам, підсумкова прес-конференція та в подальшому купівля необхідного обладнання.

Спонсорами виступили:
Таксі Вимпел, Морозиво Рудь, звук від Rock ‘n’ Roll, ательє By Me, Кінотеатр ім. Коцюбинського, Салон краси «Водолій», Ресторан італійської кухні Мерінгато, Метроном, Портал tutvse.com.ua, Faberlic, ательє Elen-f.

Член правління Вінницької ФРІ

Дмитро Дідик

Під час заходу проводились різноманітні конкурси, вікторини, конкурс малюнку на асфальті, виставка плакатів, фотовиставка, після чого був проведений концерт, організатором якого виступила Вінницька Фундація. В концерті прийняли участь близько 40 учасників, представники творчої молоді: Троїсті музики (братчики), Саша Хом’як, РепРесія, Torkel MC, Бонус, Емма – які дарували публіці гарний настрій та позитивні враження. Разом з Вінницькими поп-виконавцями на концерті були відомі зірки, фіналісти телевізійної програми „Україна має талант”: танцюристи Гавайські Патріоти, співак Михайло Бакіров, а також відомі реп-виконавці, серед яких була група „X-Ray”. Логічним завершенням концерту стала свічкова хода учасників та гостей свята центральною вулицею міста, яка закінчилась у сквері Козицького. Там було викладено величезну свічками емблему боротьби з ВІЛ/СНІД в пам’ять про померлих.

Організатори висловлюють вдячність молодіжній організації JCI, поліграфічній фабриці „Консоль”, дирекції кінотеатру ім. М. Коцюбинського, музичному продюсеру Воєнній Ірині Сергіївні, волонтерам Кирилюку Віталію, Турабову-Старцеву Дмитру.

Голова мистецького департаменту ВінФРІ

Романенко Олександр

Головною метою акції було завдання познайомити учасників молодіжного руху Вінниччини між собою, а також з існуючими молодіжними громадськими організаціями. Тому перед виставою усі запрошені мали змогу поспілкуватись і ознайомитись з молодіжним рухом Вінниччини, який було представлено такими організаціями як: ВМО ВМГО «Фундація Регіональних Ініціатив», ВОМО ВМГО «Демократичний Альянс», скаутська організація «Пласт», ГО «Екологічна ліга», ВМО «JCI», ВОМГО «Паросток», БФ «Бригантина», БФ «Від серця до серця», Інститут екології ВНТУ. Представники вищезазначених організацій охоче розповідали усім бажаючим про свою громадську діяльність, заходи, що плануються і проводяться в даний час, концепції, цілі і завдання своїх організацій.

Необхідність проведення таких заходів диктується низькою громадянською активністю більшості молодих людей і непоінформованістю про існуючі молодіжні течії. Тому ВінФРІ планує не тільки долучатись до подібних заходів, а й організовувати свої, залучаючи більше молоді та молодіжних громадських активів.

Організатори висловлюють подяку адміністрації, акторам та працівникам Вінницького державного академічного музично-драматичного театру ім. М.Садовського.

Островська Лілія

 Член Правління ВінФРІ

Першим етапом акції була розробка вітальних листівок для ветеранів та листівок-звернень до молоді:

В цьому році ми вирішили спробувати “обмінювати” наші листівки на реальні історії ветеранів або їх нащадків. Особливо цікаво було чути про події великої вітчизняної війни, що пов’язані з територію Вінниччини. Забігаючи наперед повідомимо, що військових історій пов’язаних з Вінниччиною почути від ветеранів або їх нащадків почути не вдалось.

Серед зібраних авторами історій найбільш повними, повчальними та цікавими видались наступні оповіді.

Зі слів поважного віку жінки, що переказала нам розповідь своєї сусідки Казенюк Марії Франсівни: “В військових частинах по вул. Червоноармійській німцями був розташований табір військовополонених. А мешканцям провулку Київський дозволялось годувати цих бранців, і місцеві жителі варили для них їсти та носили в табір”.

Підполковник Віктор Станіславович  став до лав радянської армії з перших днів війни та дійшов за перемогою до самісінького Берліну. За час війни брав участь у воєнних діях на теренах України, зокрема в Корсунь-Шевченківській операції.

Ветеран Іван Сергійович: “17 чоловік вийшли знищувати німецьке угруповування. Серед ночі нас освітили ракетами. Я заліг, патронів залишився всього 1 диск. Коли я почав перезаряджати диск, німці просувались на нас ланцюгом. Декількох я встиг затримати. Зав’язалась сутичка. Враз вибух. Я поранений лежу, автомат взяти не можу. Лишилась остання граната, яку я міцно тримав у долоні. З мого загону нікого не залишилось у живих. Тоді я почав відповзати до кукурудзи сидячи, так як ніг не відчував. Німці підійшли на метрів 10-12 і дивляться, а я кільце гранати витяг і чекаю хто перший автомат наставить. Але вони порівнялися і пішли далі. Прочекавши хвилин 40, відчув, що руку почало зводити. Зафіксував гранату бінтом. Я помітив непримітну вибоїну і заліз під неї, і хоч була глибока осінь – болото, холод і вітер, зуби стукотять. Так і втратив свідомість, прокинувся від того що мене приводили до тями розвідники, які доправили мене у госпіталь полку”.

Петро Кобзар з вінницьких хуторів, розповів: “Мені було 17. Пройшов я від Вінниці до Дрездену. Себе не жалів, так як у мене за плечами залишалась моя родина. Ми били німця люто. Дійшовши до Дрездена, де німці обстрілювали шпиталь який розміщувалися в будинку сиріт. Я один під обстрілом почав виносити звідти дітей. Було важко, оскільки постійно обстріли були з кулемету. Та я виніс 18 дітей на своїх плечах. І лише коли приліг відпочити, помітив, що у грудях і в руці осколки…. Нагороджував мене головнокомандувач Конєв…”

«Я воював, – каже Павло Миколайович, – був моряком. Ми вигнали японців з Кореї. Місцеві нас зустрічали як героїв, вино нам виносили відрами… Був випадок, коли матроса поранило і він впав за борт… Санітарка глянула, що він у воді і стрілою за ним. Витягла його, а матроси допомогли підняти у шлюпку. Командир нагородив героїню. Потім санітарка провідувала його у госпіталі і вони вкінці війни одружилися.

Також нас цікавили згадки молоді про перекази їх дідів та прадідів:

Ірина Микитюк розповіла про свого дідуся, який в бойових діях отримав поранення та потрапив до шпиталю, в той час як усіх в їхньому військовому підрозділі визнали загиблими, відіславши повідомлення родичам. Бабуся Ірини була здивована і дуже щаслива по завершенню війни побачити свого чоловіка живим!!!

Катерина, учениця вінницької школи, яка прийшла на свято, щоб привітати ветеранів, вважає: “Їм зараз важко. В моїй родині бабуся була дитиною війни. Я пишаюся нею тому, що вона допомагала в тилу. Хотіла б бути достойною її вчинку, вона для мене герой”.

Шевчук Денис поділився з нами спогадами своєї бабусі про її чоловіка (також Дениса), який в роки війни будучи хлопцем поцупив у німців вівцю. Така витівка порівняно легко зійшла йому з рук. Проте, коли він викрав пару патронів, то німці жорстоко побили хлопця (дідуся Дениса)…

Катерина (студентка Вінницького національного аграрного університету, 19 років) розповіла: “Мій дідусь пройшов три війни: Велику Вітчизняну, Фінську і Японську. Він уже помер, але у нашій родині залишились його нагороди, які ми зберігаємо як пам’ять про дідуся. Для мене він справжній приклад людини яка воювала за свою країну”.

Подвиг наших дідів та прадідів не забуто підростаючим поколінням. Особливо приємно чути їх теплі слова привітання і подяки ветеранам.

Якщо в тебе ще є можливість запитати очевидця тих подій, особливо когось близького, не втрачай такий шанс!!! Цінуймо те що маємо!!! Подбаймо про ветеранів і тих, хто пережив це лихо, не тільки корисними справами, а й теплою розмовою, добрим словом.

Завершуючи такий світлий, але з відтінком смутку, матеріал, хочемо висловити слова подяки всім, хто приділив нам свій час та поділився спогадами очевидців, з яких складається важка і ще болюча для нашого народу історія Великої Вітчизняної Війни.

ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ЗАГИБЛИМ ВОЇНАМ!!!

ЧЕСТЬ І СЛАВА ЖИВИМ ГЕРОЯМ!!!

Захід організували та провели члени ВінФРІ: Костянтин Коваль, Лілія Островська, Олександр Романенко