«Пакет не треба»: як перейти на екосвідомий спосіб життя

Share

Юлія Кабанець

Я дуже давно хотіла почати сортувати сміття. Ще у школі в Донецьку я не розуміла, чому ми витрачаємо стільки ресурсів і не використовуємо їх вторинно. Тому тато носив зі мною кіограми макулатури до школи.

4 роки у Києві я жила у гуртожитку, де навіть намагалась розпочати сортування сміття у студентському містечку КНУ. Я особисто розмовляла з директором студмістечка від імені Соціального департаменту КНУ. Дирекція сказала, що ми, звісно, молодці, але то все страшенно довгий процес. Нічого не вийшло через бюрократію і малий вибір компаній, які займаються сортуванням сміття в Україні.

Почати з себе

Мені пощастило жити з ідейними дівчатами у кімнаті. Одна з них знайшла поряд з нами переробну станцію, тож ми окремо збирали папір, скло і пластик. Але, по-перше, мені цього було мало, по-друге, було складно оргінізувати ефективний процес у кімнаті, де живе чотири різних людини.

Я багато подорожувала країнами Європи і бачила, як воно може бути. Бачила, як люди сортують абсолютно всі відходи у себе вдома, як на вулицях стоять контейнери для різних видів скла.

Одного дня я вирішила, що все це не так складно, як здається, головне – бажання.

Знайти оточення

Я думаю, мені було легко почати саме через людей, які мене оточують. Я з’їхалась зі своїм хлопцем, який так само вірить у те, що змінювати треба у першу чергу себе. Ми підписали кухонні шухляди і просто почали сортувати. Чесно, ніякого магічного поштовху чи події. Усі, хто приходить в гості, зацікавлено дивляться на наші наліпки «папір», «метал», «пластик», «скло», «органіка», перепитують, чи все правильно вони викидають. Деякі з моїх друзів і самі сортують, тож ми порівнюємо наші сміттєві системи.

Zero-waste

Коли я почала сортувати абсолютно всі відходи, зрозуміла масштаби того, скільки всього ми кожного дня викидаємо. Тому захотілось зменшити і це. Звісно, в мене багато історій про «Не треба пакет. Ні, не треба. БУДЬ ЛАСКА, НЕ ТРЕБА ПАКЕТ», але зараз про інше. Є безліч інтернет-магазинів або сторінок у соціальних мережах, де люди пропонують товари з ідеєю zero waste. Наприклад, я купую твердий шампунь, який виглядає, як мило, але нічим не відрізняється від шампуня (окрім меншої кількості хімікатів). Він завернутий у папір, який я одразу ж кладу у шухляду з наліпкою «папір». Серед всього іншого – бабукові зубні щітки, дерев’яні вушні палички, крем у скляній баночці, менструальна чаша, металева бритва і т. д. Ідея в тому, що ніяк не обмежуючи себе у засобах догляду за собою, я при цьому продукую мінімум сміття.

Щодо пакетів – окрема історія. Я довго намагалась придумати альтернативу прозорим целофановим пакетам, у які кладуть овочі та фрукти. Зазвичай просто використовувала один такий пакет по 10 разів. Але нарешті знайшла дівчину, яка шиє прозорі сумки потрібного розміру, які дуже зручно використовувати у наших консервативних супермаркетах.

Останнім часом ловлю себе на тому, що серед шоколадок я оберу саме ту, яка загорнути у фольгу і папір, а не у щось пластиково-поліетиленове. Здається, це вже щось клацнуло у свідомості, і я цьому дуже рада.

Труднощі?

Певна річ, в Україні бути екосвідомими поки не дуже легко. Я тягну все сміття з роботи або прогулянки додому, бо інакше воно буде лежати ще сотні років на звалищі. Усе треба помити, інакше на станції його не приймуть.

Приблизно раз на місяць ми збираємо усе в екосумки і їдемо в «Україну без сміття». Здається, після нас у метро з’явиться табличка «зі сміттям не заходити» :D Тільки уявіть, це треба встати з ліжка, все зібрати, а потім кудись їхати. Жах, та й годі (жартую, мені подобається). Але ми придумали, як це можна зробити цікаво. А саме організували подію у Фейсбуці “Recycling MIX” (координатор Максим Кловак), як частину MIX movement, де збирається половина місцевих і половина іноземців і займаються чимось цікавим. Два тижні тому до нас прийшли бельгієць, австралієць і британець. “This is the most amazing thing I have seen in Ukraine” – каже австралієць (серйозно). Ми і не думали, що все це викличе у них такий захват. Але тепер плануємо продовжувати.

Я думаю, усі труднощі можна перетворити на своєрідний челендж або цікаве заняття. А якщо комусь порібен поштовх, порада чи просто хочеться обговорити еко-проблеми, можете написати мені, готова допомогти вам екологізуватись, розповісти, що і де я купую, а ще їхати з вами на сортувальні станції Києва і не тільки:)