Взяти інтерв’ю і не облажатися

Share

Надія Гранкіна

Інтерв’ю — це не просто питання та відповіді на них, це ціле мистецтво, яке так само треба опановувати і в якому можна беззупинно вдосконалюватися. Щоб процес інтерв’ю залишив приємний спогад і у вас, і у респондента (людини, у якої берете в інтерв’ю), читайте поради нижче та беріть їх на озброєнння.

Ретельно готуйтеся до інтерв’ю

Етап підготовки іноді важливіший навіть за саме інтерв’ю. Адже від цього залежить, чи цікавим воно буде. І цей етап можна розділити на кілька підпунктів.

1. Зберіть інформацію про людину. Якщо особа публічна – гугл вам в допомогу, корисними будуть усі згадки. Якщо це хтось із ваших знайомих – подивіться уважно сторінки в соц. мережах: що постить людина, чим цікавиться, на кого підписана, скільки друзів чи підписників має. Із соц. мереж насправді можна витягнути багато інформації: “Покажи мені свої профайли, і я скажу, хто ти”. 

2. Продумайте ідею інтерв’ю. Яка ключова думка вашого спілкування з людиною? Ви хочете розкрити особу людини чи дізнатися у неї про конкретний досвід, або отримати її думку щодо подій чи ситуацій? Від цього залежать і питання, які ви будете ставити, і взагалі цікавість інтерв’ю для вашої аудиторії.

3. Якщо ваше завдання розкрити особу — шукайте її нестандартні сторони. Дуже круто показати вашого респондента/респондентку такою, якою ніхто не звик бачити. Наприклад, стронг-вумен може бути ніжною та жіночною, а медійник — не обов’язково живе тільки медійкою і може розказати лише про неї.

4. Готуйте питання! Перед проведенням інтерв’ю у вас має бути підготований список питань. Для цього на основі пунктів вище напишіть для себе, що хочеться спитати у людини, що ще жоден не питав, які нестандартні питання можна поставити. Можете навіть уявити у себе в голові респондента/респондентку, її захоплення та бачення світу. Випишіть усі питання, що спали на думку. Потім викресліть те, що вам не подобається, що повторюється, об’єднайте, де можна. Уникайте закритих питань (на які відповідь “Так” чи “Ні”). Потім розташуйте ці питання у логічній послідовності. Але тут криється загроза, про яку нижче.

Не перетворюйте інтерв’ю на анкетування

Особливо якщо це стосується письмового інтерв’ю. Взагалі я за живе спілкування, коли ти бачиш міміку, жести людини, між вами є контакт. Але часопростір диктує інші умови, тоді на допомогу скайп. І коли навіть це не виходить (усяке буває), тоді вже текстове спілкування. Але просто надіслати список усіх питань – це найгірше, що може бути! І не смійте називати це інтерв’ю. 

Хороший варіант – ви ставите питання по черзі, якщо треба, уточнююте щось, цікавитеся деталями. Адже заготовлений список ключовий, але не вичерпний! Не ставте одразу три-чотири відкритих запитання – на них важко відповісти одразу.

Якщо інтерв’ю проходить наживо або по скайпу — завчасно підготуйте диктофон або смартфон для аудіозапису. І не покладайтеся тільки на свою пам’ять — ризикуєте випустити багато деталей. 

Будьте привітними та відкритими, але при цьому щирими. Не хвилюйтеся. Людина, з якою ви будете спілкуватися, також хвилюється, і від цього вам обом краще не стане)) Навіть якщо ви вкрай мало знайомі з людиною, уявіть, що це ваш давній друг чи подруга, і вам дійсно цікаве те, про що він/вона говорить.

Після вашого спілкування

Ідеально — зробити інтерв’ю протягом дня -двох після спілкування, поки ваші враження ще свіжі і ви тримаєте в голові деталі. Не обмежуйте себе рамками “питання-відповідь”, іноді інтерв’ю може бути комбінованим і містити в собі як питання-відповідь, так і елементи переказу (дивіться по ситуації). 

Обережно з передачею мовлення того/тієї, кого інтерв’ювали. Люди можуть говорити по-різному, хтось виражається надто розмовоную лексикою, хтось навпаки – лише канцеляризмами. Пам’ятайте про те, що інтерв’ю має бути цікавим для аудиторії і водночас зберігати унікальність особи.

Хороший тон – показати готовий матеріал респонденту/респондентці перед публікацією, перед цим, звісно, добряче вичитавши. Раптом ви щось не так зрозуміли або почули — у людини можуть бути уточнення, а перевіркою вона завіряє, що її все влаштовує, не буде потім образ та звинувачень. Редактор моєї першої газети брав у мене інтерв’ю щодо подорожей, і яким було моє здивування, коли майже в кожному рядку — помилка у фактажі. Не треба так.

Оптимальний обсяг інтерв’ю

Не слід називати інтерв’ю будь-яке спілкування. Три-чотири запитання – це скоріше коментар. Оптимально – приблизно вісім-десять відкритих запитань. Зважайте: щоб претендувати на лонгрід і містити в собі більше десяти запитань, інтерв’ю має бути справді цікавим, інакше ніхто не читатиме.

І наостанок

Бути класним інтерв’юєром — мистецтво. Немає класних інтерв’ю без постійної практики та вдосконалення перед тим — це факт. Але, крім цього, читайте та дивіться, як роблять інтерв’ю інші. Критично аналізуйте, що вам сподобалося і що можна взяти на замітку, а чого варто уникнути. З текстових інтерв’ю мені останнім часом дуже подобаються матеріали LABA. Знайдіть і ви свої вподобання, окрім усім відомих Дудя чи Анатоліча. 

Уникайте банальщини та шукайте нестандартні запитання: нема нічого гіршого за “Що ти побажаєш наостанок нашим …. (підставте потрібне)”. 

Ваше інтерв’ю має розповідати цікаву, логічну та завершену історію. Про людину, її думку чи певну ситуацію. Тому вчіться бути класними інтерв’юєрами та вдосконалюйтеся у цьому вмінні!