QyTLtaYGU0Y

Володар (берлінських транспортних) Кілець

FacebookVKTwitterGoogle+Поділитись

Всім привіт! Сподіваюся, що ви встигли скучити за моїми історіями та висновками, адже сьогодні виходить #ДЕЙВІВ_БЛОГ – вперше в аудіо-форматі!

Напередодні Великодня Всесвіт (у вигляді знижок на квитки) надав мені можливість відвідати, мабуть, унікальне місто – Берлін. Через ряд умов – в основному через те, що довго тупив – бути в Берліні мені довелося менше, ніж 24 години, тож треба було побачити все, що тільки можна.

Отож, приблизно о 2 годині дня я опинився на центральному автовокзалі Берліну, який знаходиться на захід від центру міста. Через довгий тупняк у підготовці поїздки, хостився я за 3 км від межі міста у північно-східній його частині. Розуміючи, що в Берліні у мене не буде мобільних Інтернетів (бо роумінг і все таке), я завчасно продивився, як туди дістатися. На підготовчому етапі пересадки ніяких питань не викликали

Але на місці я був трошки в шоці. У Берліні є наступний громадський транспорт: наземне метро, підземне метро, трамваї, автобуси і, якщо не помиляюся, міська електричка. У всього цього купа різних маршрутів і напрямів. І все було б добре, якби хоч десь можна було знайти зведену мапу транспорту (хоча б метро + трамваї). Адже доволі важко знайти трамвайну зупинку на схематичній мапі наземного метро.

Як результат, я поїхав на наземному метро, де на кільці сів не в ту сторону, потім пересів на потрібний мені потяг, але знову-таки не в ту сторону, і потім ще 30 хвилин йшов пішки, замість приїхати трамваєм прямо під будинок. Загалом, Берлін вже частково подивився, не виходячи з метро.

В будь-якому разі, за допомогою добрих людей, які іноді володіли англійською, іноді показували на пальцях, а іноді навіть проводили, куди треба, мені вдалося дістатися до хоста. За 3 години. Хоча гугл показував півтори години максимум. Але то таке, адже у мене був проїзний на цілий день. Коштує така розкіш 7 євро.

Швидко скинувши зайві речі і пробивши через гугл, як дістатися до центру, я відправився у подорож історичною частиною німецької столиці. Погода не радувала, бо це був якраз початок квітневого “льодовикового періоду” і в Берліні майже весь день йшов дощ. Але то було таке.

Першим пунктом відвідин був Александрплац, де розташована відома берлінська телевежа. Це один з найкращих оглядових майданчиків в Берліні, який знаходиться прямо в центрі міста. Звичайно ж, я захотів туди піднятися! Проте, ціна в 17,5 євро натякнула, що і з землі все непогано видно. Далі, користуючись вказівниками і тим, що іти треба просто прямо, я опинився на вулиці Unter der Linden – це такий собі Хрещатик, але замість каштанів тут липи. Назва вулиці так і перекладається “під липами”.

На цій вулиці розташована неймовірна кількість музеїв, цікавих та визначних місць, пару університетів, а також просто красивих будівель. Навіть те, що значна їх частина була перекрита через будівництва (мабуть готуються до літнього напливу туристів), аж ніяк не зіпсувало приємного з нотками натхнення враження.

Unter der Linden закінчується Брандербурзькими воротами. Якщо ви їх ніколи не бачили в Інтернетах, ви просто не знаєте, що це були вони. Не скажу, що саме вони мене вразили найбільше, але, на мою суб’єктивну думку, це одне з місць, обов’язкових до відвідування.

Майже одразу за воротами розташований Бундестаг – німецький парламент. Будівля дійсно велична, особливо гарно виглядає разом з декількома неймовірних розмірів прапорами на флагштоках біля Бундестагу і на самій будівлі. І от оце мене вразило найбільше. До Бундестагу і оглядовий майданчик на даху може зайти будь-яка людина. Але є одне але. Для цього треба зареєструватися на сайті парламенту, де зазначити дату, кількість людей та їх дані. Рекомендую всім, хто збирається до Берліну і хотів би подивитися на Бундестаг зсередини і на Берлін з Бундестагу, реєструватися ОДРАЗУ ПІСЛЯ ПРИДБАННЯ КВИТКІВ. Адже за 3 дні до приїзду це вже було неможливо зробити. І навіть через тиждень вже не можна було зареєструватися.

Наступним пунктом призначення був Чекпоїнт Чарлі. КПП, де можна було перейти зі Східного Берліну в Західний і навпаки. Дійсно важливе історичне місце, де в мирний час гинули люди, аби тільки спробувати перетнути кордон. Саме неподалік Чекпоїнту висить (принаймні зараз) велике синьо-жовте полотно зі словами підтримки українському народові. Один каучсерфер з Берліна писав у своєму профілі: “Розкажу вам, чому не треба ходити на Чекпоїнт Чарлі”. Що ж, не скажу, що там можна побачити щось неймовірно цікаве, але доторкнутися до історії тут точно можна. А за окрему плату ще й з вартовими сфотографуватися.

Як і біля будь-якого популярного серед туристів місця, на Чекпоїнті повно сувенірних магазинів. Проте саме тут в асортименті було те, що є доволі логічним, але мене все ж дещо здивувало – купа листівок, речей та інших штук із радянською символікою. І я зараз не говорю про речі із символікою НДР, яка, так чи інакше, є частиною історії Німеччини та Берліну і теж є в магазинах. Зараз я веду мову про футболки із написами “СРСР”, ушанки з серпом і молотом і т.і. Не беруся судити, правильно це чи ні, але я був правда здивований побачити це.

Так як о 5 дня я був тільки на хості, все вищеописане – це все, що я встиг побачити при світлі дня. Поступово підступав вечір. Вечір Ліги Чемпіонів. Вечір, в який грало одразу дві німецькі команди – Боруссія і Баварія. Гріх було не сходити до якогось пабу. Тут опишу свої враження доволі коротко – у нас так не дивляться. Принаймні із того, що я міг бачити – це величезна площа, яка повністю зайнята людьми. І всі вони прийшли сюди дивитися футбол. І не просто дивитися, а переживати і радіти з усією душею. Перед тим, як отримати місце, довелося хвилин 20 простояти в черзі, щоб просто сісти. Іще одна особливість, яку у нас можна рідко зустріти, ділити один столик з абсолютно незнайомими людьми – це нормальна практика. Ми навіть познайомились, але через мовний бар’єр спілкувалися мало.

На цьому моя розповідь про перебування в Берліні закінчується, адже другий день, порівняно з першим, був доволі невизначним.

“А де ж розповідь про найвідоміший символ міста – Берлінську стіну?” – спитаєте ви. Все доволі просто. Я попередньо не дізнався адресу місця, де зберігається частина Стіни, розмальована художниками. А місць, які тобі видають за запитом “Berliner Mauer” (Берлінська стіна), неймовірна кількість. Це і музей Стіни, і місця, де на бруківці є відмітка, що вона тут раніше була, і багато чого іншого. Отож, Стіна залишається у моєму списку місць, які треба відвідати, до наступного разу.

Отже, якщо підсумувати все це, хочеться сказати лише одне. Продумуйте поїздки детальніше за мене, і тоді ви будете швидко добиратися із місця до місця, знайдете хоста не десь в глубєнях, потрапите всередину Бундестагу і побачите Берлінську стіну.

Спеціально для наших підписників,
Ваш Дейв.

Слухайте Радіо FREE та не забувайте підписуватись на наші сторінки:

ВК  / Фб та Міксклауд