dsc_235

Як ФРІшники в Польщі з Радикалізмом боролися

FacebookVKTwitterGoogle+Поділитись

Дорогий друже, якщо ти це читаєш, це означає, що учасники проекту нарешті відійшли від ейфорії поїздки і змогли сформувати свої думки в щось більш конкретне, ніж “це було незабутньо/фантастично/я не хочу повертатися додому/заберіть мене назад”.

Я думала почати з початку, але він десь загубився у вирію спогадів, тому я почну з того, що я пам’ятаю точно. З формальностей. Нас було 14, ми були ініціативними та активними ФРІшниками з різних куточків України, які поїхали на міжнародний обмін, організований польською організацією.  Проект «Молодь проти Радикалізму» мав на меті зруйнування стереотипів та налагодження контакту між польською та українською молоддю.  Він проходив у польському селищі Клімонтов недалеко від Кракова, але далеко від цивілізації і ще далі від нашого звичного буденного життя.

Насправді варто сказати, що пройшовши дев’ять кіл Пекла візового центру і декілька разів здавши квитки через затримку в отриманні візи, я потрохи почала розчаровуватися в поїздці ще до її початку. Наша перша зустріч з учасниками на Київському вокзалі показала мені, що мої висновки надто завчасні, і проект як мінімум буде веселим.

Майже доба поїздки, і ми на місці. Тут ми мали провести понад тиждень лекцій/воркшопів/кропіткої роботи над проектом разом з польською молоддю. Це все було, але було й дещо більше.

Коли приїжджаєш в нову країну і знайомишся з іншою культурою, мовою, людьми, в тебе є два варіанти: або починати протиставляти цьому власну культуру, або намагатися асимілювати та включатися. Ми пішли іншим шляхом – під час проекту до нас прийшло усвідомлення того, що об’єднує нас набагато більше, ніж відрізняє. Це – головна думка нашого проекту, яка виникла не в лекціях і дискусіях, а в буденному спілкуванні один з одним.

Для мене проект скоріше нагадував зустріч  з друзями(розміром в 10 діб), з вічними посиденьками на кухні, домашніми розмовами за їжею, подорожами, іграми, інтерактивами, обмінами думок та жартами. Організатори та волонтери з різних країн підтримували неформальну атмосферу, і уся наша робота ґрунтувалася на добровільності, підтримці та печивку. Не дивлячись на те, що ми зняли відео, розробили багато інтернет-контенту для протидії радикальним настроям, для мене найкращим критерієм ефективності стало те, як ми – понад тридцяти індивідуальностей з різних країн, з власними мікрокосмосами в голові та  мовленнєвими перешкодами змогли порозумітися та організувати наше життя на проекті.  Після цього усвідомлюєш, що реально усі стереотипи, перестороги та побоювання щодо інших нівелюються, коли ти за статусом, національністю, мовою починаєш бачити людей.

На цьому проекті було все і навіть більше.  Надлишок їжі, посиденьки з сільськими дідусями під співи та акордеон, нічні танці, цікаві завдання та плідна робота, неординарні волонтери, які здається можуть говорити на суміші всіх мов світу, міжкультурні обміни, міжнаціональні відносини  і, звичайно, душа нашого проекту – справжня велика собака(ви просто не уявляєте усю її дивовижність).

Кінець проекту прийшов до нас несподівано, зі здачею результатів, сльозами на обличчі та + двома кілограмами на вагах(даремно ми не прокидалися на ранкову зарядку).

Що ж, це був справді чудовий досвід! Годі уявити більш дружню атмосферу, кращих організаторів, мальовничіше місце,  та того, що робить наше життя справжнім, а людей навколо щасливішим. Творіть, кохайте, шукайте нові можливості, протидійте радикалізму та не забувайте мріяти!

 

DSC_1