Як Радіо ФРІ з Чумаками спілкувалось та на концерті побувало

FacebookVKTwitterGoogle+Поділитись

В останній робочий день минулого тижня нічний клуб «Амагама» знову приймав гостей. Минулої п’ятниці до Вінниці завітали рок-гурти «Карна» та «Чумацький Шлях» – одні легендарні, інші неповторні – слухай, підспівуй, насолоджуйся.

Робота журналіста вважається корисною, якщо ти опиняєшся в потрібний час у потрібному місці. Мені, щоправда, підказали де і коли треба бути і я була. У клуб я приїхала до концерту аби у спокійній обстановці поспілкуватися з гуртами. Зустрітися з «Карною» мені не пощастило. Хлопці саме рвонули у нагальних справах і розмову вирішено було перенести на годину пізніше, але мені знову не пощастило і спілкуватися довелося через соціальну мережу – хоч якась для мене користь від ВК за останні півроку. А от з гуртом «Чумацький Шлях» усе склалося інакше. Почнемо з того, що усе взагалі склалося. Мені вдалося поспілкуватися з фронтменом гурту Сергієм Строяном, інтерв’ю з яким ви можете почитати трохи нижче або на сторінках нашого Радіо ФРІ.  Розмова відбулася під час репетиції гурту. Сергій виділив мені достатньо часу для моїх питань.

_MG_7943

Радіо ФРІ: Здрастуйте! Мене звати Катерина, я з Радіо ФРІ. Розпочнемо?

Сергій: Я Сергій. Дуже приємно. Так, запитуйте.

Радіо ФРІ: Розкажіть, будь ласка, про створення гурту. Як це сталося? Як вдалося зібрати усіх? Адже вас аж п’ятеро в гурті, досить велика команда.

Сергій: Та то завжди у всіх гуртів банальна історія: захотіли грати, зібрались. Все спонтанно робиться. Напевно, «Led Zeppelin» коли збиралися теж не думали: «Пацани, от завтра збираємося і через місяць стаємо популярними».

Радіо ФРІ: Тобто, все вийшло випадково.

Сергій: Якось так. Я навчався в музичному училищі і в принципі, то є моя робота – щось грати, але хотілося саме своє придумати. Колега Ілля, який був моїм одногрупником, це сопілкар наш, він підтримав цю ідею.

Радіо ФРІ: Все почалося з двох людей, а потім знайшлися інші?

Сергій: В принципі так. Нас було двоє і зараз це ті, хто залишився з першого складу, а так дуже багато людей змінювалося.

Радіо ФРІ: Склад неодноразово змінювався протягом усіх восьми років? Ваш гурт існує з 2008 року.

Сергій: Дуже багато разів усе мінялось. А скільки це нам уже?

Радіо ФРІ: Вісім років вашому гурту (посміхаючись).

Сергій: Йо-ма-йо, вже вісім. То пора закруглятися!

Радіо ФРІ: Чого? Ні… Ви що! Так класно граєте! Не можна закруглятися, все тільки починається! Нам якраз молоді гурти дуже потрібні. Треба розвиватися…

Сергій: Бачите, тільки в Україні такий нонсенс: 8 років гурту і це молодий гурт. В принципі це добре, якраз поки досвід прийде, вісім років має пройти. Раніше ніяк.

Радіо ФРІ: Я знаходила інформацію у Вікіпедії про вас, але там її зовсім небагато. Особисто я раніше чула про ваш гурт. Але взагалі так в нас виходить, що багато років на сцені, а гурт «молодий». Я не вперше чую від гуртів, що в Україні важко пробиватися.

Сергій: Є така тенденція, що в Україні років 10 треба гурту, щоб з молодого перетворитися на якийсь більш популярний, відомий.

Радіо ФРІ: Видно, що це не легко дається. Ви не перші хто це підтверджує. Назва «Чумацький шлях» з чим пов’язана?

Сергій: Та, власне, ні з чим. Ми вже думали назву змінити, бо вже дуже багато є…

Радіо ФРІ: Схожих назв?

 

Є така тенденція, що в Україні років 10 треба гурту, щоб з молодого перетворитися на якийсь більш популярний, відомий.

Сергій: Та не схожих. Це банальна назва в плані того, що в кожному селі є ансамбль, який називається «Чумацький шлях» (сміється). Якось воно вже так приїлося. Це моя ідея була з назвою. Тоді моє мислення було зовсім іншим. Вісім років тому я ще був малий, зелений і мені здавалося, що «Чумацький шлях» буде нормально, я не думав, що є стільки інших. Але нехай так буде, поки що нема альтернативи. Ми не боїмось ніяких змін. Якщо треба буде змінити назву, то змінимо, але ж це треба не шило на мило міняти – буде хороша ідея, перейменуємося.

Радіо ФРІ: Але завершувати кар’єру точно не потрібно!

Сергій: Ні, ну то я дійсно з іронією сказав. Завершувати ми не будемо. Ми музиканти. Увесь склад – то є професійні музики.

Радіо ФРІ: О, то питання відпало саме собою. Усі в гурті мають музичну освіту.

Сергій: Так. Повивчалися. І що ми ще вміємо робити, як не грати (посміхається).

Радіо ФРІ: З музикою розібралися – всі в гурті профі, всі разом створюєте музичні композиції. А хто займається текстами пісень?

Сергій: Тексти пишу я.

Радіо ФРІ: Вже вісім років. Пройдено багато. Робиться серйозна робота. А коли починали, то це було як хобі, захоплення чи мали серйозні плани, мрії?

Сергій: Плани є завжди. Тільки група збирається одразу є якісь мрії і плани. Так тільки це і об’єднує! Коли не має якоїсь цілі, то ми довго не проіснували б. А так була якась ціль: «А давайте зробимо…». Постійно ставиш перед собою якусь ціль і головне ставити якусь високу ціль, щоб було куди іти.

Радіо ФРІ: Тобто, розпочиналось все з цілі, а не з того, що зібралися, аби пограти? Просто є такі, що кажуть: «А то в нас хобі таке було…», а ви вже одразу серйозно взялися за роботу.

Сергій: Я, наприклад, грав кожен день, тобто в мене не було якоїсь потреби зібратися, щоб пограти. Була вже більше ціль, щоб зібратися і спробувати створити щось своє, свою музику. Це і була ціль початкова. Ми колись зібралися і спочатку це було щось таке, акустичне і якби тоді мені сказали, що через вісім років нас будуть називати етно-хардкор чи металкор я б ніколи в це не повірив.

Радіо ФРІ: Я щойно чула ваше виконання на репетиції і мені здалося, що у вас досить багато взято від гурту «Воплі Відоплясова». Саме цей гурт мав якийсь вплив на ваше виконання?

Сергій: Я би не сказав. Просто візуально, напевно, коли бачать якийсь баян, акордеон зразу ж здається, що «ВВ».

Радіо ФРІ: Я орієнтувалася на те, що і ви, і вони працюєте у жанрі фолк-рок – це для мене стало об’єднуючим фактором.

Сергій: В нас набагато важча музика, ніж у них.

Радіо ФРІ: Так, це помітно. В вас яскравіше виражена етно-музика.

Сергій: Все, напевно, давало якесь своє відображення. Кожна група в Україні. Ми слухали багатьох. Сьогодні маємо честь зіграти разом з гуртом «Карна». Ми на них росли. Можливо, воно по шматочку все відображається у нашій творчості. Дехто нас з «Карною» порівнює, каже, що маємо схожість у чомусь. Круто! Ми сьогодні разом граєм.

Радіо ФРІ: І все ж хто найбільше впливає, може надихають якісь інші гурти, музика?

Сергій: В нас в гурті у кожного своє джерело натхнення. Кожному своя музика, свої джерела. Немає чогось такого, якогось гурту чи музики яка б об’єднувала в плані натхнення. Є якісь спільні смаки, які десь відображаються. Всього потрошки. Коли я чув українську музику вона мені одразу подобалася: «Роллік’с», «Карна», «Merva» – слухаючи це колись, може зараз воно десь і відображається.

Радіо ФРІ: Розкажіть про участь у фестивалі на Тайвані. Я прочитала про нього, але зовсім небагато дізналася. Що то був за фестиваль і якою була ваша роль у ньому?

Сергій: То був не зовсім фестиваль. Так як ми музики зі стажем, ми трохи трансформувалися і, маючи змогу, поїхали грати для танців. То був не рок фестиваль, а фестиваль танців.

Радіо ФРІ: Тобто, ви грали для танцювальних ансамблів?

Сергій: Ми мали змогу зіграти на сцені для тайванців. Вони нас послухали.

Радіо ФРІ: А фестиваль у Польщі?

Сергій: Так, у Польщу ми їздимо на фестивалі нашої музики, нашого стилю.

Радіо ФРІ: Продовжуєте брати участь у польських фестивалях?

Сергій: Так. Вже на це літо маємо плани. 17 травня граємо у Варшаві з «Другою Рікою». Ми вже з ними грали десь півроку тому, також у Варшаві. Така вже тенденція.

Радіо ФРІ: Виступи за кордоном бувають часто?

Сергій: Ну не часто, але ми над цим працюємо. Це велика робота. Навіть в Україні знайти якийсь концерт, поки, як Ви кажете, ми ще молода група, буває важко. Ще не настільки в нас багато тих концертів, якби хотілося, а хотілось би в тиждень по три-чотири.

Радіо ФРІ: Хочеться більшого, так?

Сергій: Звичайно, хочеться більше грати, всюди де є розетка (посміхається).

Радіо ФРІ: Чого від вас очікувати? Які надалі маєте плани? Як збираєтеся розвиватися далі?

Сергій: Через тиждень ми презентуємо свій новий кліп, всі його зможуть побачити. Ми робимо презентацію у Хмельницькому. Ця робота була дуже цікава, навіть, для нас, ми створювали її самі. Ми стали і режисерами, і один з наших учасників є оператором, і монтаж його теж. Тобто, повністю вся робота наша. Якщо буде якась критика, ми не дуже її сприйматимемо – це був експеримент і він, на наш погляд, дуже круто вийшов. Ми вибрали пісню, яка, як ми вважаємо, була однією з тих, що потребувала візуалізації. З відео вона ще крутіше буде сприйматися.

Радіо ФРІ: Це перший кліп?

Сергій: Ні. Повноформатних кліпів у нас уже є два. Власне, це буде другий. Є Live, є студійний кліп з Віктором Павліком «Шикидим».

Радіо ФРІ: До речі, розкажіть про спільну роботу з Віктором Павліком.

Сергій: Ми стали ініціаторами того, що нещодавно Віктор Павлік аж цілий альбом зробив каверів, де після нас уже і «Мотор’ролла», і гурт «Пан Пупец», і «МАРТОВІ», вони до речі з Вінниці, і дуже багато гуртів потім почали робити кавери, бо у Віктора Павліка така ідея. Коли ми відзняли «Шикидим», він захотів повністю от таким чином зробити альбом каверів на свої пісні. Нещодавно, тижні 2 тому, ми їздили в Київ, це була презентація того альбому, всі гурти грали ці кавери. Ну і нам приємно, що ми стали першими у цій ідеї. Ми перші написали типу: «Віктор Павлік, ми хочемо зробити таке і таке на вашу пісню. Даєте добро?» і він такий: «Хлопці, робіть». Ми зробили, а він потім сказав, що це дуже класно і захотів ще. Ми не хотіли цілий альбом самі робити і він от зробив це з багатьма гуртами і вийшло ще крутіше, ніж очікувалося. І йому добре, і нам добре (посміхається).

Радіо ФРІ: Розкажіть якусь кумедну ситуацію з репетиції чи з гастролей, що сталася з вашим гуртом, або з кимось із учасників.

Сергій: Та їх повно.

Радіо ФРІ: Ну щось таке має бути, що дуже запам’яталося.

Сергій: Є. Я постійно цю історію розказую, коли мене про смішне запитують. Дехто каже, що вона не дуже смішна, але в принципі вона смішна. Одного разу, це вже років 5-6 тому, ми тільки-но починали на фестивалях, були на фестивалі в Горлиці, в Рівненській області. Ми там спали в палатках, приїхали раніше. Це було дуже далеко від цивілізації, щоб ви собі розуміли. І тут в нашого гітариста заболів зуб. Заболів так, що гітарист уже казав: «Ви мене краще застреліть», а нам на другий день уже потрібно грати. То була катастрофа. Але ми знайшли в якомусь найближчому селі, якогось стоматолога, який вирвав хворого зуба нашому гітаристу за 15 гривень. Це була реально крута історія. І в вечері ми вже грали і за зуба того забули (посміхається). Але історію цю згадуємо постійно.

Радіо ФРІ: Боже! За 15 гривень! Вашому гітаристу хоч наркоз якийсь дали?

Сергій: Я не пам’ятаю, що йому там давали. Спирту трохи, здається. Історія вийшла дивна.

Радіо ФРІ: Та є таке. Що ж, наостанок, побажайте щось нашим слухачам.

Сергій: Розвивайтесь, вдосконалюйтесь і тим ми будемо змінювати і нашу країну, і наше оточення, і наших дітей. Всім миру над головою. Я думаю все буде добре. Коли будемо змінюватися ми, буде змінюватися усе навкруги. Саме нічого не відбудеться. Як кажуть: «Якщо хочеш зробити добре, зроби те сам».

_MG_7846

А далі був концерт і першими виступали саме «чумаки». На виступ гурту «Карна» я залишитися не змогла, але впевнена, що хлопці виступили чудово. Коли вони виходили на сцену після «Чумацького Шляху» публіка вже була у захваті. У залу було чутно привітальне улюлюкання, а хтось з гостей запитав у учасників гурту як справи і ті, налаштовуючи інструменти відповіли, що все добре і зараз буде ще краще.

Але повернемося до виступу «Чумацького Шляху». Їх я послухала до кінця. Враження таке, що температура і моє хворе горло на момент виступу гурту забули, що мені треба докучати. На сцену вийшли молоді, гарні хлопці. Одного я впізнала не одразу. Саме того з ким півгодини тому мала бесіду. Сергій уже зняв окуляри і настовбирчив волосся ірокезом. «Оце так перетворення!» – подумала я. Сценічний образ соліста мене здивував і порадував. Але цим все не скінчилося. Хлопці почали грати. І отут уже справді перевтілення! Такі собі спокійні, трохи навіть скромні хлопаки, врубали такої музички, що я й не одразу помітила, коли почала підтанцьовувати. А пізніше я та інші гості вже й підспівували!

У чому ж магія цього гурту, що ти й про хвороби забуваєш на їх концерті? А справа в тому, що зі сцени іде такий потік енергії, який надає сил і гарного настрою на довгий час.

Усі музиканти в гурті мають професійну музичну освіту. «Чим ми ще будемо займатися, як не грати» сказав Сергій під час інтерв’ю і я все зрозуміла, коли побачила хлопців на сцені. Їм навіть не треба думати про інше заняття. Музика – це їх парафія і тут сумнівів не виникає. Та, зазвичай, мало просто класно грати і співати. Хороший гурт підіймає настрій, показую себе, привертає увагу, зачаровує. Я уважно спостерігала за хлопцями: барабанщик і сопілкар так завзято виконували свої партії, що від задоволення мружилися, як коти. Дехто скаже, що із заплющеними очима краще чуєш себе і не збиваєшся з музики, чітко виконуєш свою мелодію. Ну так-так. Згодна. Але бачили б ви ці примружені очі. Хлопці просто поринули у виконання. Вони отримували задоволення від виступу. В перерві між піснями вони поглядали в зал і посміхалися прихильникам, а далі наступна композиція і задоволення на обличчях. Бас-гітарист так завзято грав, що вже наприкінці першої пісні порвав струну. Він швидко впорався з неполадкою і обидва гітариста далі грали пританцьовуючи, теж явно отримуючи задоволення від того, чим займаються. Ну а соліст гурту взагалі особливий випадок. Постійно «стріляв» у зал очима, раз був зістрибнув у юрбу прихильників, а ще постійно роздавав «п’ятаки» долонею. Виконуючи пісню про діда Панаса-ловеласа він схилявся до дівчат, що стояли прямо біля сцени і заглядав у вічі співаючи при цьому: «Дід Панас дівоча втіха, любить лоскотать до сміху. Любить карі оченята забирать від мами й тата». А потім була пісня «Хулігани», яка все прояснила: чого дід Панас такий вредний – бо хуліган! Цікаво, що тексти пісень пише саме Сергій.

В кінці виступу зал викликав гурт «на біс» і хлопці залюбки виконали ще одну композицію – кавер на пісню «Шикидим» Віктора Павліка. А пісню «Самурай»,  зал майже виклянчив у гурту і залишився задоволеним, що не відмовили.

Вечір етно-рок музики був вдалим. Публіка і виконавці ще довго пам’ятатимуть цей концерт і якось наступного разу знову зустрінуться у Вінниці поспівати пісень.

Інтерв’ю з Карною очікуйте протягом кількох наступних тижнів.

 

Автор: Катерина Маціпура

Якщо хочете приєднатись до команди Радіо ФРІ, то пишіть нам на пошту: radiofri15@gmail.com

Ми в соц. мережах:

http://vk.com/radio_fri

https://www.facebook.com/itsRadioFRI/