Табір “Діалог” – 6 днів активного спілкування з людьми, з культурою, історією, природою та самими собою

FacebookVKTwitterGoogle+Поділитись

7-12 липня в урочищі Червоне, що у Ниркові Тернопільскої області, відбувся наметовий табір “Діалог”, організований Тернопільською ФРІ.

Як часто ми ведемо діалоги? Насправді, постійно. І діалоги з іншими людьми – це лише маленька частинка всіх можливих. Ми без упину спілкуємось з історією, бо ми її творимо; з природою, бо ми – частина її; з культурою, бо ми її носії, і врешті – з собою. Бо ми – це ми. Такі різні, і такі цікаві в своїй різноманітності. Ми з різних куточків України, різного віку, різних професій (хто вже здобув, а хто тільки збирається) і попри те, змогли знайти спільну тему, і, навіть, не одну.

OuGVKmRKFl4
Кожен день учасники вчились чогось, хоча їх ніхто не вчив. Їм тільки давали змогу самим щось зрозуміти, щось відкрити, щось дослідити і зробити власні висновки. І іноді вони були абсолютно протилежними, бо комусь, до прикладу,  треба було навчитись більше слухати, а комусь – більше говорити. Атмосфера невимушеності, добра і теплоти все більше здружувала, а коло навкруг ватри ставало щоразу тіснішим.

Трохи для тих, хто не був на таборі і кому лінь шукати відгуки учасників у групі табору, щоб скласти уявлення про нього і вирішити чи варто їхати наступного року:

День 1. Діалог.

Учасники тільки поприїжджали і розклали намети, як їм уже пропонують плести вінки і робити ватру. А що ж? Івана Купала як не як. Треба святкувати. Правда дівчата так облюбували сплетені вінки, що не схотіли їх пускати на воду. Певно шкода було вкладеної душі і праці. А може хлопців пожаліли, щоб в холодну і темну воду не лізли. Перша ватра, перші враження і приємне відчуття насолоди від того, що попереду ще 5 днів на лоні природи та ще й без комарів!

 

День 2. Діалог з людьми.

Мало хто вірив, що за 6 неповних днів вийде зробити з 60 людей одну команду. Але три години ігор на командотворення зробили свою справу. Після того, як тебе кидають через каримат, який тримають на рівні плечей, після рівненького падіння назад (вдалість і безпечність якого цілком залежить від людини за твоєю спиною), після синхронного сідання один одному на коліна, хоч не хоч, а довіришся людям, з якими разом через це усе пройшов : )

Наступний блок програми в інтерактивному форматі дозволив учасникам прожити різні форми комунікації між людьми і зрозуміти, як відчуває себе співрозмовник, залежно від того, як ми ведемо з ним бесіду (або як реагуємо на його монолог).

День 3. Діалог з природою.

Квест околицями допоміг учасникам познайомитись ближче з найцікавішими місцями урочища і поскидати зайві кілограми тим, у кого вони раптом були, бо бігати і лазити під гору довелось не мало : Р

Але природу можна не тільки споглядати – з нею і нею можна творити. Процес створення інсталяцій на тему «Взаємодія людини і природи» захопив усіх. Це і спілкування в команді, щоб дійти до спільного рішення, і вільна платформа для творчості. Навіть спецефекти були. Всі зійшлися на тому, що жити треба в гармонії з природою. А от як її досягати і як запобігати її порушенню – тут вже ціла купа варіантів. В будь-якому разі, мало просто сортувати сміття і доносити папірці до смітника – варто прагнути до того, щоб інші почали робити так само.  

День 4. Діалог з культурою.

«А вони знають, що ми до них прийдемо?» Звісно, жителі найближчих сіл цього не знали. Не знали, що прийде купка допитливих людей і почне в них питатись про сезонні обряди і старі пісні. Реагували по-різному. Хто приймав гостинно і з радістю ділився тим, що пам’ятав, хто відмовлявся, не вважаючи свої традиції чимось особливим, або просто не маючи часу чи бажання. Та загалом, досвід спілкування з старшим поколінням залишив в учасниках глибокий слід. Але ж традиції живуть не тільки в селах, до яких ледь можна дістатись громадським транспортом і то завдяки історичним і природним пам’яткам. Традиції навколо кожного з нас. І кожен із нас – теж носій культури. Якої саме – це вже справа кожного.

z6ZvYV1lJpQ

День 5. Діалог з історією.

Наскільки важливі дати? І чи існують події без дат, а ми – без подій? З цими питаннями зіткнулися учасники після екскурсії до залишків Червоногородського замку, до Джуринського водоспаду і водоспаду «Дівочі сльози». Кожне з місць мало свою історію. І до неї можна було доторкнутись фізично. Цю історію місцевості включає в себе історія країни, а її, в свою чергу, історія світу. Чи варто вчити історію в школі і яким чином, щоб це не стало засобом масової маніпуляції? Навіщо знати, що було і як це впливає на те, що буде? Чому в наших знання з історії так багато прогалин і як ми саме зараз, у цей момент, створюємо нову історію, яку колись, можливо, вивчатимуть в школі? Питань було більше, ніж відповідей. І кожен сам обирав для себе любу йому версію.

                     

День 6. Діалог з собою.

Діалог з собою – це підсумок, це звіт перед самим собою, це відвертість і певна нотку суму. Як мінімум тому, що настав час зізнатись – час табору закінчився. Але й нотка радості, бо
це початок нового часу, який кожен із нас понесе до свого куточка і до свого середовища. І цей час ми будемо творити разом, хоч і окремо; і творити по різному, хоч і з спільною метою. Діалог з собою – це те, про що неможливо писати тут, бо у кожного він свій. І думки свої, і висновки. І надії, і ідеї, і поривання.

Розповідати ще є багато чого  – і про вечірні ватри, і про теми, які на них звучали – а це й можливості для молоді, і громадські організації, і історії учасників… А ще було багато вільного часу і пісень під гітару і без гітари, і жартів, і цукерок і обіймів… Але все не перекажеш. Все можна тільки пережити!

Тож натхнення всім і до зустрічі на «Діалозі2016» ;-)

Напишіть відгук