Мандрівка історичною Черкащиною

FacebookVKTwitterGoogle+Поділитись

Сьогодні 11540833_883156851750551_85599495861591991_nвідбулась цікава поїздка історичними місцинами Черкащини, а саме: Канівщиною та Золотоніщиною. Першою екскурс-зупинкою було село Гельмязів, що розташувалось в Золотоніському районі Черкаської області на річці Супій, за 30 км на північний захід від міста Золотоноші, за 12 км від залізничної станції Гладківщина та за 3 км від автошляху Київ—Кременчук… Музей та Свято-Троїцький храм – непоганий початок подорожі рідними землями.
Дуб Шевченка – друга зупинка нашого маршруту у селі Прохорівка, що на Канівщині. 11694778_658124160954935_7211146146455815389_nОбхват стовбура 6,60 м. Висота 30 м. Вік близько 700 років. Росте на території будинку відпочинку з романтичною назвою “Жовтень”. За легендою, під дубом відпочивав і тут писав поему «Марія» Т. Шевченко, коли приїжджав до свого друга — ректора Київського університета М.О.Максимовича. Дерево дбайливо опікується: огороджено, гілки підв’язані, мають підставки, мається інформаційна табличка, але немає охоронного знака та громовідводу. Заповіданий в 1972 р.
Третьою зупинкою стало водосховище, що на схід від міста Канів бентежить нас своєю величчю. Вітер, шум води і безкрає небо і Канівське водосховище – одне з шести великих водосховищ у каскаді на Дніпрі. Як пише мені Вікіпедія,” Гребля була збудована між 1972 і 1978 роками і має довжину 16 км.При заповненні водосховища були затоплені близько 20 сіл!
І, звичайно, четверта зупинка у місті, перша письмова згадка про яке міститься в «Печерському патерику» і датується між 1074 і 1088 роками це – Канів. Це місто згадується також у 1144 році, коли князь Всеволод Ольгович заснував тут церкву святого Юрія (Успенський собор). Саме в Успенському соборі 8 (20 травня) 1861 року на пароплаві «Кременчук» останки Кобзаря перевезено з Києва до Канева. Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі. Брати Тараса Шевченка хотіли поховати видатого Кобзаря біля стін Успенського собору, але Григорій Честахівський, який супроводжував прах великого поета зумів відстояти виконання останньої волі Тараса. 10 (22 травня), після відслуженої в церкві панахиди, прах віднесли на Чернечу гору.Собор і до нині порівняно добре зберіг усі риси старої архітектури. А поряд з ним утворено музей народного декоративного мистецтва. Атмосфера творчості у його затишних стінах, що залишили майстри дивує і чарує красою.11745836_658124604288224_8344572580061477130_n10989223_658125087621509_5249617069042781347_n

Ви ще не втомились читати? А ми – не втомились мандрувати! Привал – Канівський берег Дніпра з холодним вітром і гарячою кавою. Далі – Чернеча гора. і саме тут я здійснила заповітне своє літературне бажання: прочитати на могилі батька Тараса вірш його “Заповіт”. Ми читали його удвох вголос з Аллою Мостіпан та нашими дітками. Дніпрові кручі надихають! Доведено не тільки Тарасом Шевченком! Дякуємо організатору – Оксані Галаєвій та усім учасникам, а особливо талановитому професору з ЧНУ, археологу пану Михайлу, що цікаво вів екскурсію і кожну земельну діляночку,що проїжджали, смакував приперченими фактами та історичними подіями. Аллі Мостіпан респект за фоторепортаж, а моїм хлопцям – Шведам – за тепло і підтримку. А ще! Саме на цій екскурсії я знову зустрілась з майстринею Оленою Корнієнко, поспівала гуртом пісень з сусідами по сидінню і познайомилась з письменницею (на сходах до Чернечої гори!)Людмилою Лещенко. Ви не повірите: випадково розговорились і … виявилось, що ми в одному альманасі надруковані. Світ – тісний. Я в цьому переконуюсь щораз. Мандруйте!!!

Матеріал та фото Ярини Швед

11693862_658124000954951_6291333672010118083_n

Напишіть відгук