В Ужгороді пройшла ніч короткометражок проти расизму

FacebookVKTwitterGoogle+Поділитись

Зазвичай, коли говорять про ксенофобію і упереджене ставлення до представників різних національностей, чомусь ми асоціюємо цю проблему тільки з Заходом. Боротьба за рівні права, антирасистські фільми – для нас все це здається чужим, адже ми завжди стверджуємо, що Закарпаття – це край толерантності , але чи справді це так? Багато з нас неодноразово кидали негативні погляди на ромів, які просили гроші, вигукували фрази «понаїхали» на адресу чорношкірих, казали угорцям: «Ей, а можна тільки українською». Насправді расистом бути легко тільки тоді, коли ти серед своїх і на боці «своєї правди» , але все доти, поки ти не потрапиш туди, де твоя національна ідентичність буде в немилості.

Для всіх, хто і досі вважає себе кращими за інших і створені Міжнародні тижні боротьби з расовою дискримінацією (16-21 березня). В свою чергу організатори Ужгородського осередку ВМГО “Фундація Регіональних Ініціатив” спробували через призму короткого метра кіно донести до всіх істину,що всі ми рівні. Скажу чесно, очікувала побачити пару трійку давно всім відомих соціальних роликів, які вже давно блукають нетом. Поте стрічки справді були дуже вдало підібрані. В короткометражці «Порцеляновий єдиноріг» http://www.youtube.com/watch?v=hRMcPJrWm-g ,яка викликала більше всього обговорень після перегляду, йдеться про історію німецького хлопчика гітлер-югенця,який при обшуку квартир натрапив на маленьку єврейську дівчину. Незважаючи на те, що його свідомість щодня зомбували антисемітськими лозунгами, він вирішив врятувати її. На прощання дівчинка залишила йому маленького порцелянового єдинорога,як символ надії і віри в краще. Згодом війна закінчилася з останнім пострілом у скроню Гітлера, а колись маленький німецький хлопчик знайшов ту,яка відкрила в ньому людяність і подарував їх збереженого за довгі роки єдинорога. Стріча закінчилася, а усі присутні ще декілька секунд не могли вимовити ні слова, напевно кожен з них задумався, а я б так зміг? І справді, коли на тебе тисне система, стереотип і пропаганда – важко піти проти всіх і сказати НІ. А головний герой зміг і це справді вартує поваги. Якщо перейти до соціальних роликів, я б відмітила відео «Постав расиста на місце» http://www.youtube.com/watch?v=6vq6k1DHKMQ Дія відбувається в салоні літака,де жінка похилого віку скаржиться стюардесі, що для неї неприпустимо сидіти біля чорношкірого і вона просить якось вирішити цю ситуацію з пілотом авіа судна. А що відповіла стюардеса, я не скажу, подивіться самі- не пожалкуєте. Було багато стрічок,пов`язаних з ненавистю і рухом скінхедівhttp://www.youtube.com/watch?v=SjcqpUwpP1U , а також історій про те,що не колір шкіри визначає те,якою ця людина є насправді.

Якщо при перегляді цих стрічок,вам захочеться більшого,мої вам рекомендації: «Список Шиндлера» Стівена Спілберга, «Американська історія-Х» Тоні Кея, «Піаніст» Романа Поланскі, «Пасажирка (фільм, 1963)» Андея Мунка, «Нації» Вінфріда Боненгеля, «Діти дощу» Філіпа Леклера, «Гран Торіно» Клінта Ісвуда, «Експеримент» Деніса Ганзеля.

Організаторам ФРІ важливо було не просто показати фільми, а почути,що насправді думає молодь стосовно цієї теми. Бути толерантним важко, коли з`являється той, у кого ІНША мова, ІНШИЙ колір шкіри,ІНШІ цінності і все це на ВАШІЙ території. Чомусь,коли представник якоїсь окремої народності чи національності вас образить, ви кажете «та всі вони такі», а як на мене, немає поганої нації,є просто не дуже хороші люди, а якщо ви хочете уникнути таких людей – приходьте у ФРІ, тут всі РІВНІ,а не одинакові.

Оксана Шегута

Напишіть відгук