Роздуми про «Лідер – 2012»

FacebookVKTwitterGoogle+Поділитись

Хоч зараз зима, а в моїй памяті літо. Сонячне літо. І овіяне воно теплими спогадами про Говерлу, навчання на природі, живе спілкування. Це стало можливим завдяки табору для фрішників «Лідер – 2012», організованого Всеукраїнською молодіжною організацією «Фундація регіональних ініціатив».

З’їхалась ініціативна молодь із усіх куточків України. Так приємно: зовсім незнайомі за час перебування у таборі стали рідними, близькими, у разі потреби підставляли один одному плече…

Люблю навчатися, пригадую тренінги із громадської діяльності, написанні проектів… А ще лагідний голос Діми Дядика «Вставай…»

 Чудова природа Карпат, вічнозелені ліси справді створили атмосферу одухотворення, досягнення тієї гармонії із природою, про яку дехто лише мріє.   Пишу, а сльози скочуються по щоці: «Така благодать».

Ота аура і сприяла появі моєї поетичної збірки «Вітражі». Дехто може заперечити, що я щось вигадую.

 Та твори говорять самі за себе. Тому, друзі, пропоную Вам декілька віршів (а скажу по секрету, писалися вони скрізь: навіть на тренінгах – коли пливли хмаринки – і я на них летіла… і при підйомі на Говерлу: я ж ішла  перша!!! (правда із кінця).

 І справді сумую: чи буде ще така можливість на наступний рік, адже мрію, мрію…

***

Гора сивіла,

Гріла тишу,

А хтось чекав

Листів від долі,

Багаття сонне,

Як світлотіні,

Ховає мрії,

Душі неспокій…

Відбиток диволистя – 

На папері часу.

 

***

Пароплав і літак тремтіли

У світлі палітри.

Спокій парапета,

Віками освячений,

Овіяний  

Хмарами вірності.

У світлі палітри

Пароплав і літак мерехтіли.

 

***

Вона бентежний слухала струмок,

Що дзюркотів на хмарі-парапеті.

Говерловий ромашок ланцюжок

Гойдався  сумно так, у злеті.

Чорниці ліс, веселковий розмай,

Колиска трав – під вічними вітрами…

Намет – це друг – ночей, світань…

Говерли чари вічно будуть з нами.

***

У мене світ прозорий, як вода,

Що скрапує в долоні на осонні,

Ти так чекав… Мелодія не та…

Куйовдилися звуки, наче сонні.

Будинок, ліс, галявина, намет,

На сонці річка грає веселкова…

Папір і ручка – ожива сюжет

В палітрі дивослова.

 

***

Трояндові чари

Заходили дивно

В намети сонців.

 

***

Стрілки компаса на Говерлі

Зіщулились і завмерли,

Наче заснули від дотику хмар.

На Говерлі стрілкизавмерли.

 

***

 «Це ми, це ми», 

 Відлунюють сонети.

Спокійне русло прози –

Уявні голоси полів,

Замріяних лісів,

Що шлють листи

В нове тисячоліття.

 

Оксана Галаєва,

Черкаський міський осередок «ФРІ»

Напишіть відгук