Студенти – грантоїди? Чергова спроба очорнити студентський протестний рух

FacebookVKTwitterGoogle+Поділитись
Михайло Каменєв
Михайло Каменєв

Реакція на статтю «Корпорація грантоїдів» в офіційному виданні Міносвіти Табачника:

“Цікавим для мене та багатьох колег видався випуск «Освіти України» за 12 вересня цього року. В офіційному виданні Міністерства освіти і науки, молоді та спорту опубліковано на цілу шпальту нібито розгромний матеріал під промовистим заголовком «Корпорація грантоїдів». Матеріал спрямовано проти ключових протестних молодіжних організацій та деяких працівників Києво-Могилянської академії.
Матеріал виявився дуже «ґрунтовним», тобто без жодного конкретного посилання і з великою кількістю пересмикувань. Ба більше, журналіст невідомо чому (в принципі, відомо чому) змішав діяльність професійних громадських організація, які виконують оплачувану експертну та моніторингову роботу, з молодіжними непрофесійними організаціями, які ніколи не отримують за свою діяльність зарплат.

Цікаво, звідки отримують гроші наші чиновники та й навіть журналісти, що працюють над матеріалами для цього офіційного видання Міносвіти? З державного бюджету, звісно! Чим наповнюється бюджет? У тому числі моїми та вашими податками! Для мене вельми прикро, що мої гроші йдуть на зарплатню людям, які написали та опублікували цю відверто замовну статтю. Це явно було зроблено не з їхньої ініціативи, а спущено згори, а отже до цього безпосередньо доклали руку перший заступник міністра Євген Сулима та особисто міністр Дмитро Табачник. Наволочну суть цих високопосадовців помітно ще здалеку. Я відмовляюся фінансувати брехливих ксенофобів, що всюди шукають власної вигоди. Можна повернути мені частину податків, що пішла на їхнє утримання?

Все суспільство каже про постійні спроби комерціалізувати освіту, знищити освітні стандарти, повернутися до радянської за формою освіти. А чого лише варта ксенофобія міністра освіти – людини, яка особисто відповідає за освіту, тобто майбутнє мільйонів жителів України. Як просто можна намагатися знищити активістський рух спротиву антинародним освітнім ініціативам, маючи посаду, профінансоване держбюджетом офіційне видання, слухняних журналістів тощо.

У Великобританії не так давно невдоволені студенти показово захопили та розгромили центральний офіс правлячої партії за озвучені урядом антистудентські освітні ініціативи. Незадовго після цього студенти також показово напали на кортеж одного з принців. Є ще маса прикладів – Греція, Франція, Австрія тощо. Хоча, чого правду таїти, рік тому, 12 жовтня, українські молодіжні організації та студентські профспілки закликали до акцій протесту та вивели на вулиці 14 міст близько 25 000 студентів. Тоді протест був проти підписаної Азаровим (явно з подачі Табачника та його свити) постанови, що розширювала перелік платних послуг у вишах. Це саме та постанова, яка вводила, зокрема, й плату за пропущені лабораторні роботи та ще багато чого іншого. Міносвіти, можливо, вже забуло про ці виступи. Тоді в Києві студенти видерлися на огорожу Кабміну, а у Львові закидали облраду димовими шашками. Масштабні акції проходили і в інших обласних центрах.

Білорусь для Табачника як приклад


Я добре пам’ятаю «розгромні» статті у виданні «Советская Белоруссия» – заснованому Адміністрацією президента Білорусі мільйоннику, що розповсюджується майже безкоштовно. Випуски з розгромними статтями про фінансування політичної опозиції з-за кордону. Статті були призначені для тотальної дискредитації арештованих після протестних акцій 19 грудня представників опозиції, кандидатів у президенти та активістів. Усю діяльність опозиціонерів, активістів та подекуди навіть і правозахисників білоруська влада намагалася представити як інспіровану та профінансовану західними урядами. Йшлося навіть про участь закордонних розвідок та спецслужб у спробі реалізації конституційного перевороту в країні. Правда, схожа ситуація?

Різниця лише в тому, що виданню Табачника адекватні люди не повірять. Міністр освіти та його перший заступник Євген Сулима не втратили народного кредиту довіри. Вони його ніколи й не мали. Варто лише згадати, як швидко журналісти розкусили брехню, оприлюднену на офіційному сайті Міносвіти, про включення п’яти українських вишів до топ-500. Тож, навіть маючи посади й адмінресурс, із таким шлейфом негативу та недовіри неможливо переконати суспільство в тому, що студенти, які протестують, – «грантоїди». Те, що студенти не проплачені, знають і журналісти, які ходять висвітлювати протестні студентські заходи, та навіть присутні там правоохоронці. Палаючі очі та енергія студентів-протестувальників доводять хибність конспірологічних теорій очільників освітньої галузі України.

Міносвіти відкрите для молоді?

За керівництва Вакарчука міністерство теж видавало на-гора не найкращі освітні ініціативи, часто схожі на нинішні. Причина полягає в головному авторі всіх міністерських перлів із питань вищої освіти: це очільник Департаменту вищої освіти Ярослав Болюбаш, який незмінно лишається на цій посаді, незалежно від прізвища міністра. Але менше з тим. Вакарчук під кінець свого перебування на посаді міністра хоча би зрозумів значущість публічної та відкритої дискусії з громадськістю. У червні – жовтні 2009 року було проведено декілька круглих столів за участі міністра та широких кіл зацікавленої студентської молоді. Це давало можливість бодай випустити пар для незадоволених студентів та відкрито висловити свої зауваження й ідеї. Нині ж у студентів шлях лише один – вуличні протести.

За час правління Табачника показовим кроком «назустріч» молоді та суспільству взагалі було встановлення паркану з гострими зубцями довкола будівлі Міносвіти. Це гарно продемонструвало ступінь відкритості освітнього відомства. Про що ще можна говорити?

Навіщо вся ця радість Табачнику?

Чому ця стаття вийшла саме тепер? Табачнику загрожує відставка. Вона вже неілюзорно маячить перед ним, тож міністерство робить усе, щоб переконати не так суспільство, як Банкову в тому, що студентські протести – жахлива рука заходу. Втім, навряд чи в Адміністрації президента працюють люди, які повірять писулькам псевдожурналістів офіційного видання міністерства. Також Табачнику дуже треба дискредитувати студентський контрфорум, що готується на 22-23 вересня паралельно з форумом міністрів освіти європейського простору.

Тим більше, й досі живе питання одіозного законопроекту «Про вищу освіту», який намагається лобіювати Табачник. Проти цього прекрасного документу студенти виходили на вулиці з протестами цього року вже тричі. Зрозуміло, за потреби вийдуть і вчетверте, і вп’яте. Представники студентства та молоді влаштовували скандали на засіданнях робочих груп із написання цього законопроекту в міністерстві, однак на вимогу врахувати думку студентів отримували лаконічну відповідь першого заступника міністра Євгена Сулими: «Ми не будемо враховувати ваших думок».

Хто з нас грантоїд?

Один із моїх колег із Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів провів просте дослідження з метою визначити, які суми отримують окремо громадянське суспільство та окремо органи державної влади. І з’ясувалися цікаві обставини: коли Єфремов свого часу казав, що варто припинити фінансування громадянського суспільства західними фондами, він сильно кривив душею. Український уряд отримує колосальні суми на розвиток та впровадження змін у державі з-за кордону. Тільки на реалізацію програм з верховенства права, прав людини та демократичного врядування уряд України отримав від західних фондів у 2010 році більше 60 мільйонів доларів. І практика показує, що від цього мало толку – довіра до судів падає, міліція звірствує, а правозахисники констатують згортання свобод. З результатами дослідження можна ознайомитися на сайті Асоціації.

ФРІ – грантоїд?

Неучасть у конкурсі проектів, що фінансується Міносвіти-науки-молоді-спорту для моєї організації, Фундації регіональних ініціатив, давно вже є принциповим рішенням. Доки цей давно наскрізь просякнутий корупцією та відкатами конкурс буде проводитися непрозоро, а найбільші суми отримуватиме молодіжка Партії регіонів – «Молоді регіони України», доти ВМГО «ФРІ» не подасть туди жодного проекту. Офіційно ж ухвалена концепція фінансування діяльності ВМГО «ФРІ» окрім відмови від міністерських грантів жорстко затверджує відсутність будь-яких зарплат та матеріальних вигод. Ознайомитися з концепцією можна тут.

І, як ми вже багато разів повторювали:

– по-перше, в усіх акціях, які ми колись організовували, люди беруть участь абсолютно безплатно та добровільно. А участь людини у проплачених акціях руйнує її усвідомлене ставлення до життя, тому це є неприпустимим;

– по-друге, в ініціаторів учорашніх протестів – Незалежної студентської профспілки «Пряма дія», Громадського руху «Відсіч» та ВМГО «Фундація регіональних ініціатив» (ФРІ) – немає навіть рахунків у банках для іноземних коштів.

Я сподіваюся, що однією з конкретних відповідей на згадану статтю буде низка судових позовів проти журналіста, редактора та керівництва Міністерства. Хоча в чесність українських судів тепер, на жаль, мало хто вірить. Не вірю в неї і я. Але з принципу ми скоріш за все подамо до суду.

Про що варто пам’ятати Табачнику та Януковичу

Наостанок хочеться згадати приклад міністра народної просвіти часів Російської Імперії Ніколая Боголєпова. Цей видатний діяч уславився придушенням студентських протестів, відсиланням до армії опозиційно налаштованих до нього студентів та звільненням прогресивної професури. Така діяльність отримала логічну розв’язку – 14 лютого 1901 року міністр отримав кулю в приймальні міністерства від Петра Карповича та помер. Вбивство Боголєпова має бути хрестоматійним прикладом для будь-якого міністра освіти, що виступає проти студентів. До речі, потім Карпович намагався вбити й імператора, хоча й невдало.

Причому за діяльність міністра тоді ніс відповідальність особисто імператор (відомо, чим закінчилося існування династії Романових та Миколи II). Нині ж відповідальність за всі дії Табачника ті його посіпак несе безпосередньо президент Янукович. Навіть у разі звільнення Табачника, чистки лав Міносвіти та відмови від усіх одіозних реформ, на далеко не кристальній репутації Януковича лишиться пляма від діяльності призначеного ним міністра. Не знаю, чим можна буде спокутувати всі дії зі знищення освіти, що за останні півтора роки вчинив Табачник.

Цікаво, що станеться раніше – влада, як обіцяли Льовочкін та Герман, зніме Табачника з посади, чи знайдеться новітній Петро Карпович. А тим часом студенти й далі виходитимуть на протести, а Табачник і далі брехатиме.”

Михайло Каменєв, правозахисник, заступник голови ВМГО «Фундація регіональних ініціатив» для
«Телекритики»

Напишіть відгук