Чому діяльність міліції має перебувати під громадським наглядом?

FacebookVKTwitterGoogle+Поділитись

Дійти згоди у цьому питанні та виробити механізми спостереження і контролю було головною метою спеціалізованого тренінгу Української асоціації моніторів з дотримання прав людини(УМДПЛ), який відбувся 9-11 вересня у м. Харків. Організатори намагалися передати накопичений досвід та отримати незастережену оцінку своїх напрацювань представниками третього сектору Сходу України, серед яких було чимало ФРІшників. Наступний етап — моніторингова кампанія на місцях.

Працівники МВС єдині, хто має право застосувати силу в мирний час, влада постійно намагається використовувати міліцію з метою політичного впливу. Консервативність, соціальна ізоляція та агресивність, що властиві внутрішній субкультурі правоохоронців, призводять до деформації характеру. Буллінг, мачизм, ксенофобія — сприймаються невід’ємно від іміджу міліціонерів.

З такими невтішними висновками Олег Мартиненко, голова УМДПЛ, одразу ознайомив учасників семінару. Втім, недосконала нормативно-правова база, відсутність чіткіх крітеріїв роботи та недостатня прозорість системи органів внутрішніх справ залишають обмаль можливостей для виправлення ситуації. Єдина зброя громадського активіста — гласність та дії в рамках законодавчого поля.

Корумпованість ДАЇ, від отримання водійських посвідчень і техоглядів до польових переговорів на дорогах, здається непереборною гідрою. Але і з ними можна і треба боротися. Сергій Швець, експерт Асоціації, презентував напрямки моніторингу: від зовнішнього вигляду до судового оскарження та алгорітми дій монітора. Після чого, набуті знання були закріплені вирішенням типових кейсів.

Цього ж дня кожен отримав товстенький посібник, де у друкованому вигляді були представлені матеріали тренінгу і опис найбільш розповсюджених ситуацій. Але навчання не вовк, тож чудовим подарунком від організаторів став джазовий вечір у культурному центрі “Індія”.

Наступного ранку у центрі уваги групи і тренера Леоніда Геми була Патрульна служба міліції. Як виявилось, ці брутальні хлопці, з якими зайвий раз не дуже хотів би зустрічатися будь-який, також часто бувають не праві. Їм не можна запитувати документи без суттєвого обгрунтування, затримувати громадян, крім випадків із прямими свідченнями, вони також не мають повноважень, якщо ви тільки не намагаєтеся втікти. А от показувати службове посвідчення, надавати невідкладну допомогу, пояснювати розташування лікарень, зупинок та інших об’єктів — їх прямий службовий обов’язок.

Те саме стосується дільничних інспекторів міліції, з роботою яких ознайомив Петро Грибан. Більше того, вони регулярно мають обходити теріторію дільниці. А хто з нас останній раз бачив свого дільничного чи хоча б знає його телефон? Скільки дрібних злочинів, на кшалт крадіжок, залишилося нерозкритими тільки тому, що у Вас не має часу їхати у райвідділок, хоча, насправді, із заявою можна звернутися і до дільничного інспектора, який самотужки зареєструє її у черговій частині.

Теорія без практики — ніщо. І вечірня робота в групах отримала своє продовження у вигляді завдань, які треба було виконати, взаємодіючи із працівниками МВС. У моїй — все було доволі примітивно і без ексцесів. ППС без проблем показав напрям до лікарні, де можуть перев ’язати нашого пораненого товариша, а черговий райвідділку через домофон повідомив, що зранку нікого не затримували і навіть дав телефон міської служби, через яку ми можемо пошукати родича в інших відділенях, проте довелося його трохи повмовляти.

На останній день тренінгу були заплановані презентація механізмів контролю діяльності чергових частин та обговорення Концепції громадського моніторингу дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів. Після жвавої дискусії і групового фото на згадку, дружня кампанія правозахисників розпрощалася до листопада, коли пройдуть збори у всіх регіонах країни і розпочнеться справжня бойва робота, де вже одним практичним завданням справа не обмежеться.

Олександр Кисельов

Напишіть відгук