Молодь домоглася офіційної позиції Міносвіти проти примусового закріпачення випускників

FacebookVKTwitterGoogle+Поділитись

ФРІМіністерство освіти і науки, молоді та спорту (МОНМС) вдруге офіційно виступило проти примусового закріпачення випускників вищих навчальних закладів. Вбачаємо цей факт, перш за все, здобутком числених протестних кампаній студентських та молодіжних організацій, які тривають з 2005 року. Нагадуємо, що ВМГО “Фундація Регіональних Ініціатив” (ФРІ) та коаліція студентських та молодіжних організацій організацій “МОЛОДІЖНА ВАРТА” з 2008 року відіграють ведучі ролі у цій боротьбі.

Цитуємо повідомлення прес-служби МОНМС за 17.06.2011:

У МОНмолодьспорт наголошують на необхідності дотримання законодавства України з питань працевлаштування випускників

Сьогодні ситуація, пов’язана з працевлаштуванням випускників ВНЗ, набула суспільного характеру і викликала невдоволення серед випускників та громадськості. Призвели до цього планові перевірки вищих навчальних закладів Державною фінансовою інспекцією, в результаті яких нараховуються мільйонні штрафи за неефективне використання бюджетних коштів, оскільки не забезпечується стовідсоткове працевлаштування випускників, які навчались за бюджетні кошти, та їх відпрацювання протягом трьох років.

Підігрівають ситуацію і періодичні публікації журналістів з коментарями  горе-експертів з освіти, які відчайдушно звинувачують МОНмолодьспорт у «діяннях», часто зовсім неприродних та фантастичних, з точки зору законодавства.

У зв’язку з цим, протягом року Міністерство освіти і науки, молоді та спорту (так само відчайдушно) розсилає роз’яснювальні листи керівникам вищих навчальних закладів всіх регіонів України, відповіді народним депутатам та пояснення до Генпрокуратури з питань працевлаштування випускників вищих навчальних закладів.

Міністерство висловлює позицію, що ґрунтується на правових засадах і гарантіях, встановлених Конституцією України та законами України і керується у своїй діяльності виключно принципом верховенства права. А тому вкотре доводить цю свою позицію до відома випускників, ректорів та усіх інших, охочих виступати арбітрами у складній ситуації, яка складається навколо працевлаштування тих студентів, що здобували освіту за бюджетні кошти.

У статті 53 Конституції України зазначено, що держава забезпечує доступність та безоплатність вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Використання примусової праці забороняється.

Конвенція Міжнародної організації праці N 29 «Про примусову чи обов’язкову працю», що набула чинності для України 10 серпня 1956 року, зобов’язує держави не допускати примусової праці. Згідно зі статтею 1 Міжнародної Конвенції “Про скасування примусової праці” N 105, що ратифікована Законом України від 05.10.2000 N 2021-ІІІ, держава зобов’язується скасувати обов’язкову працю і не вдаватися до будь-якої її форми як метод мобілізації і використання робочої сили для потреб економічного розвитку.

Відповідно до Закону України «Про вищу освіту», основним завданням, що стоїть перед вищими навчальними закладами, є здійснення освітньої діяльності, яка забезпечує підготовку фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів. Цей закон не містить умов прообов’язковість трирічного відпрацювання та відшкодування у встановленому порядку до державного бюджету вартості навчання. Не зазначено у законі й те, що вищий навчальний заклад зобов’язаний гарантувати випускникові його працевлаштування. До обов’язків вищого навчального закладу входить виключно сприяння працевлаштуванню своїх випускників.

Враховуючи сучасні умови розвитку економіки України, у тому числі і значне зменшення державного сектору (від 0 % до 30 %, залежно від галузі економіки), керівництво вищих навчальних закладів, за умови відсутності запитів від державних підприємств, установ та організацій, може сприяти працевлаштуванню випускників на підприємства, установи та організації інших форм власності, оскільки вони теж є платниками податків і вносять внесок у розвиток економіки країни.

Через відсутність механізму, який би зобов’язав випускника вищого навчального закладу, підготовка якого здійснювалась за державним замовленням, відшкодувати до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі понесені витрати за договором, будь-які матеріальні претензії до нього є неправомірними. Ця теза підтверджується і інформаційним листом Міністерства юстиції щодо надання роз’яснення з питань працевлаштування випускників ВНЗ, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням від 19.10.2010 N 12566-0-4-10-21.

Цитуємо перший офіційний виступ Міністерства проти примусових відпрацювань випускників вищих навчальних закладів, озвучений прес-службою МОНМС 12.04.2011:

“Роз’яснення Міністерства щодо питань працевлаштування випускників вищих навчальних закладів

Реагуючи на інформацію у ЗМІ щодо вимагання окремими університетами грошей від студентів-випускників, які здобули освіту за рахунок бюджетних коштів, але не відпрацювали три роки за місцем призначення, прес-служба Міністерства освіти і науки, молоді та спорту надає відповідне роз’яснення.

У зв’язку з ситуацією, що склалася у вищих навчальних закладах різних регіонів України, за результатами перевірок Контрольно-ревізійного управління протягом 2010-2011 років щодо порядку працевлаштування випускників, які навчалися за кошти державного бюджету, до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту надходять запити від керівників вищих навчальних закладів, яким нараховані мільйонні штрафи за неефективне використання коштів державного бюджету. Проблемними питаннями стали відсутність стовідсоткового обов’язкового відпрацювання випускниками протягом трьох років у державному секторі економіки або їх працевлаштування у приватному секторі. Міністерством освіти і науки, молоді та спорту надано роз’яснення керівникам вищих навчальних закладів, у яких висловлено позицію, що ґрунтується на правових засадах і гарантіях, встановлених Конституцією України та законами України.

Відповідно до Закону України «Про вищу освіту» основним завданням, що стоїть перед вищими навчальними закладами, є здійснення освітньої діяльності, яка забезпечує підготовку фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів. Цей закон не містить умов про обов’язковість трирічного відпрацювання та відшкодування у встановленому порядку до державного бюджету вартості навчання. Не зазначено у законі й те, що вищий  навчальний заклад зобов’язаний гарантувати випускникові його працевлаштування, в обов’язки вищого навчального закладу входить сприяння працевлаштуванню своїх випускників.

Будь-які матеріальні претензії до випускника вищого навчального закладу, підготовка якого здійснювалась за державним замовленням, є неправомірними, тому що відсутні правові механізми, які б зобов’язали його відшкодувати до державного бюджету вартість навчання.

Враховуючи сучасні умови розвитку економіки України, у тому числі, значне зменшення державного сектору (від 0 % до 30 %, залежно від галузі економіки) керівництво вищих навчальних закладів, за умови відсутності запитів від державних підприємств, установ та організацій, може сприяти працевлаштуванню випускників на підприємства, установи та організації інших форм власності, оскільки вони теж є платниками податків і вносять внесок у розвиток економіки країни.”

У матеріалі osvita.com за 12.04.2011 Директор департаменту вищої освіти МОНМС Ярослав Болюбаш повідомив, що дії Головного контрольно-ревізійного управління України (КРУ), котре приймає рішення щодо штрафів ВНЗ за відсутність примусових відпрацювань, є неправомірними: “Це пов’язано з тим, що КРУ посилається на постанову Кабінету Міністрів, яка була прийнята ще в 1996 році. І її прийняття на той час базувалося на ті нормативи, які існували. Однак часи змінилися. А за 15 років цей документ жодного разу не змінювався, не трансформувався, незважаючи на те, що вносилися зміни до Закону України “Про вищу освіту” та до ряду інших законодавчих актів. І на сьогодні сталося так, що ця постанова входить у законодавче протиріччя. Тому що сьогодні запровадити у тому форматі дію тієї постанови, це значить, що треба свідомо орієнтувати керівників вищих навчальних закладів на те, щоб вони просто порушували, в першу чергу, Конституцію України і ряд інших законів”.

У тому ж матеріалі osvita.com начальник юридичного управління МОНМС Ольга Кравченко каже, що Міністерство має на меті розробити нову редакцію працевлаштування із урахуванням згаданих обставин. “Хоча зараз ми маємо протиріччя. Відповідно до частини 2 статті 52 Закону України “Про освіту”, випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов’язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зокрема пункт 14 Порядку працевлаштування випускників ВНЗ, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням (постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 №992) встановлює, що у разі неприбуття молодого фахівця за направленням, випускник зобов’язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати”. Юрист пояснила, що разом із тим Закон України “Про вищу освіту” (стаття 56) гарантує випускникам вишів, що працевлаштування повинно здійснюватися за направленням вищого навчального закладу відповідно до угоди між замовником, керівником ВНЗ та випускником: “Отже, Закон не містить умов про обов’язковість трирічного відпрацювання та відшкодування вартості навчання. Тому, як бачимо, згадана мною стаття 52 Закону України “Про освіту” за своїм змістом не відповідає статті 56 Закону України “Про вищу освіту”. Ольга Кравченко також каже, що наразі випадків, коли випускник-бюджетник повертав державі гроші за навчання, немає.

У тому ж матеріалі osvita.com начальник відділу моніторингу вищої освіти МОНМС Микола Фоменко каже, що Міністерство підготувало проект розпорядження Кабінету Міністрів, на підставі якого у всіх вищих навчальних закладах усіх рівнів акредитації створили підрозділи сприяння працевлаштуванню випускників і студентів: “Це є не уніфікована структура, однак це центр, який займається моніторингом вакансій на ринку праці кожного регіону. Як на практиці ми бачимо це? Студент на випускному курсі звертається до цього центру і просить допомогти знайти йому роботу. При цьому вказує свої критерії. Вони (випускники, – ред.) вже дорослі люди і знають, чого хочуть. Думаю, і самі роботодавці будуть зацікавлені в цьому”. Проте, як повідомив Микола Фоменко, пропозиції Міністерства щодо врегулювання питання про відпрацювання надсилалися Уряду вже вісім разів. Однак, як каже держслужбовець, у цьому випадку має бути консолідована робота з іншими відомствами: “Це положення треба погоджувати разом із Міністерством праці, Мінекономіки та Мінфіном”. На запитання, як бути випускнику, якщо керівництво університету змушує відпрацьовувати три роки у державній установі, працівник міністерства відповів, що з цього приводу проводиться ретельна робота з керівниками: “Наприкінці минулого року ми підготували керівникам вищих навчальних закладів лист щодо того, щоб вони припинили вимагати від студентів обов’язково працевлаштування у державних структурах за спеціальністю. На практиці це виходить так: приходить заступник декана і каже, що всім потрібно принести довідку про працевлаштування. І от випускники мають принести цю довідку, що їх беруть на роботу. Після цього деканат, університет звітує, що у нас таке гарне працевлаштування. На жаль, насправді, це не так. Ця довідка зазвичай купується. І якщо вони сподіваються, що ми будемо закривати на це очі, то цього не буде. Ми бачимо і знаємо, як це все робиться. Це все формалізм чистої води”. Микола Фоменко наголосив, що попри те, що питання про відпрацювання не може бути вирішеним упродовж кількох днів, “Міністерство від своєї позиції не відступить”, “тому,  що іншого шляху я просто не бачу. Випускникам треба допомогти. І взагалі я не розумію, чому ставлять такі вимоги: випускникам треба відпрацювати три роки… У заслання відправити дитину, як це можливо? Держава повинна заохотити випускника працювати в селі чи на державній службі”.

Нагадуємо також, що раніше через кампанію спротиву студентських та молодіжних організацій колишній Міністр освіти Іван Вакарчук публічно відмовився від ідеї ввести в Закон “Про вищу освіту” норму про примусові відпрацювання. Ще один екс-міністр – Станіслав Ніколаєнко – також відмовився від цієї ідеї через аналогічні причини. А чиновики Ярослав Болюбаш та Микола Фоменко працювали у нещодавно реорганізованому Міністерстві освіти і науки (МОН) при попередніх міністрах.

Зазначимо, що сьогоднішня позиція МОНМС не співпадає з позицією Кабінету Міністрів. 19 січня 2011 року Уряд у своїй постанові “Питання посилення фінансово-бюджетної дисципліни” доручив Міністерству до 1 вересня розробити механізм відшкодування державі студентами-бюджетниками, “які не відпрацювали в державному секторі економіки визначений законодавством термін” коштів, витрачених на їхнє навчання.

Проте підкреслимо, що сьогоднішня позиція МОНМС  і остаточна позиція МОН загалом збігаються з позицією ФРІшників, які боролися проти примусового закріпачення випускників з 2008 року. Нагадуємо, що згідно з чинним законодавством, держава гарантує громадянам країни право на вільний вибір професії, роду занять та роботи. Причому Україна зобов’язалася скасувати примусову або обов’язкову працю і не вдаватися до будь-якої її форми, зокрема “як методу мобілізації і використання робочої сили для потреб економічного розвитку”. Тобто закріпачення випускників суперечать ратифікованим Україною міжнародним стандартам Прав Людини.

Звісно, починаючи з 1994 року в Україні вже діє низка підзаконних актів, які формально обмежують свободу вибору місця своєї праці. Закон “Про освіту”, як вже було сказано вище, дійсно суперечить Закону “Про вищу освіту” в питанні примусових відпрацювань. Проте на даний момент випускники вищих навчальних закладів продовжують бути вільними у цьому виборі. І підзаконні акти Уряду, і застаріла норма Закону “Про освіту”, і нещодавно прийнятий в першому читанні законопроект “Про внесення змін до статті 17 Закону України “Про міліцію” (щодо вимог до осіб, які приймаються на службу до міліції)”, і сама ідея примусових відпрацювань суперечать нормам Конституції (ст. 8, 9, 22, 43, 53 та п.1 Перехідних положень), нормам Кодексу законів про працю (ст. 2), Закону “Про зайнятість населення” (ст. 1, 4 та 8), Закону “Про вищу освіту” (ст. 56), ратифікованим Україною Конвенції “Про захист прав людини і основоположних свобод” (ч. 2 ст. 4) та Конвенції Міжнародної організації праці “Про скасування примусової праці” (№ 105, ст. 1, п. б).

До того ж, ст. 8 Основного Закону України каже, що Конституція має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. В той час як закони та інші нормативно-правові акти мають прийматися на основі Конституції і повинні відповідати їй. А п.1 Перехідних положень Конституції каже, що закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності Основного Закону, є чинними лише у частині, що не суперечить самій Конституції. Окрім цього, ст. 9 Конституції каже, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Таким чином випускник, якщо хоче, може ігнорувати як вже існуючі антиконституційні підзаконні нормативні акти про примусові відпрацювання, так і ті, що можливо будуть введені через нову постанову Кабміну. Також випускник може захищати свої конституційні права у суді, у разі такого бажання чи потреби. Тут варто згадати, що виконавчий директор Української Гельсінської спілки з Прав Людини (УГСПЛ) Володимир Яворський у 2010 році заявив, що УГСПЛ готова захищати права таких випускників у суді. Щодо питань фактичної поведінки, у разі змушення відпрацьовувати, постійно надає консультації Віце-президент ВМГО “Українська асоціація студентського самоврядування” (УАСС) Надія Прохорова (prohorova[аt]uass.org.ua). Проконсультуватись з цього приводу можна і в ВМГО “Фундація Регіональних Ініціатив” (ФРІ).

А прихильникам ідеї закріпачення випускників слід перш за все відповідати, що ідея ця не відповідає передвиборчим обіцянкам усіх без виключення політичних партій, які зараз знаходяться при владі. Бо у своїх передвиборчих програмах політики обіцяли належну систему заохочень та гарантій випускникам при працевлаштуванні. Зокрема, йдеться про надання допомоги у 20 000 гривень і соціального житла для випускників, а також 20% надбавок до зарплати у порівнянні до аналогічної посади у містах (НУНС). Йдеться і про надання в оренду строком на 10 років соціального житла, зведеного за кошти від земельних аукціонів, і про забезпечення житлом під державні фінансові гарантії (1 млрд. грн.) молодих спеціалістів, які працюють на підприємствах-флагманах індустрії, і про укладання представниками бюджетної сфери трудових договорів на 20 років з метою одержати квартиру (ПР). Йдеться також про довгострокові кредити на житло під 2-4% річних на 10-30 років (БЮТ), і про надання пільгових чи безстрокових кредитів на будівництво житла (КПУ, БЛ). А новообраний Президент Віктор Янукович під час виборів обіцяв створити умови для відродження іпотечного кредитування з фіксованою ставкою не більше 7% на рік, а також обіцяв, що буде збудовано 1 млн. квартир, зокрема, для молоді та працівників бюджетної сфери.

Вирішувати проблему відсутності належної кількості кадрів потрібно не примусовим відробітком випускників, а створенням належної системи заохочень та гарантій для них. Зокрема, в Німеччині влада федеральної землі Саксонія вирішила надавати спеціальні стипендії студентам-медикам, які погодились на відпрацювання в провінції. Починаючи з третього курсу студентові протягом першого року доплачують по 300 євро на місяць, протягом другого – по 400 євро на місяць, протягом третього – по 600 євро на місяць. Система заохочень була присутня у передвиборчих обіцянках усіх без виключення політичних сил, які зараз в Україні знаходяться при владі. Тож депутатам варто першочергово зорієнтуватися саме на виконанні цих обіцянок, а не на прийнятті антиконституційних законів.

Докладніше про кампанію лобіювання інтересів випускників читайте тутhttp://fri.com.ua/tag/trudovi-prava/

Малюнок Катерини Лебедь

Михайло Лебедь,
Голова Ради Старійшин ВМГО ФРІ

Напишіть відгук