Білозерське не дає себе забути…

FacebookVKTwitterGoogle+Поділитись

Просто не можемо забути…

Це був передостанній пункт маршруту “Євроавтобусу-4”.

Білозерське – невеличке містечко на північному сході Донеччині. Із занадто великою кількістю проблем, що їх може вирішити молодіжний проект «Євроавтобус-4».

Вражали недобудовані гіганти міського масштабу: шахти, будинки, управління…

Created with flickr slideshow from softsea.

Вражала замкнутісь соціуму: коли директор шахти почуває себе богом на 10 км2 , і не зважає на розпорядження мерів міст, містечок і селищ. Коли діти настільки відкриті, відверті і спраглі до знань, що видно дорослий професійний і комерційний інтерес до матеріалів тренінгів і семінарів.

Шкода, що мали недостатньо часу для неформального спілкування із молоддю і в родинах, – мабуть Білозерське – це єдине місто де ми відчували себе вільно у програмі. Шкода,що мали лише формальне спілкування із місцевою владою, яке можна побачити в кожному місті. В кожному місті ми можемо побачити «Потьомкінські хатки», обіцянки і слова влади про сприяння і протекцію дітей. Але нажаль не в кожному місті ми бачимо реалізацію цих обіцянок і запевнень.

Було класно великою міжнародною командою, спільно із молоддю Білозерського розрізати великий Євроавтобусний торт, спілкуватись із авторами кращої шкільної газети Донеччини, танцювати ,читати вірші і спілкуватися.

Все було добре.

А буде ще краще.


…в обох випадках – не без своїх мінусів… хоча тут нами СБУ не цікавилось;(

Дякуємо!

Напишіть відгук