В Донецьку з лютого розпочався проект під назвою «Другое Кино» – вечір презентацій кіно та все що з ним пов’язано.
Відбулися вже дві зустрічі, які пройшли у дуже теплій компанії, в не менш теплій атмосфері затишної кав’ярні «Изба-читальня».
За чашкою кави, серед кола єдино думців, показується дійсне розуміння нашого оточення та його цінностей, через призму поглядів режисерів та людей, які роблять нестандартне кіно.
Отже, що коїться на цих зустрічах? – Презентуються фільми, короткометражки, соціальні ролики та все те відео, яке не підпадає під заїжджений формат казуальності.
Проводяться інтерактивні фото/відео конкурси. Кожний із присутніх, виступає в ролі ведучого та розповідає свої враження та емоції від побаченої картини, або проводячи аналогію зі своїм улюбленим фільмом, намагається більше ширше і зрозуміліше виразити свої думки і погляди для усіх присутніх.
Запрошуються усі кого цікавить «art cinema», «art movie» або «art film». Ті – хто цінує мистецтво, що вимірюється не гонорарами акторів та касовими зборами, а відображенням фокуса на думках, відчуттях та хвилюваннях персонажів.
Перша зустріч в середині лютого зібрала досить велику кількість людей. Перший раз і вже такий ажіотаж, що було досить несподівано і дуже приємно.
Велика кількість людей, десь приблизно 45 чоловік не заважала нікому. Всі розмістилися дружним колом чекаючи щось нового. І щось нове, кожний із присутніх відкрив для себе! Про драматичну кінострічку «Невидимі Діти» багато хто не чув зовсім. Фільм, зібраний із сьома короткометражок о дітях – вразив усіх! Щоб трохи перевести дух, в середині перегляду були конкурси на кіно цитати та тренування пам’яті розпізнавання фільмів по фотокарткам.
Сім епізодів фільму, головними героями яких є діти, які воюють в Африці, відбувають термін в дитячій колонії, хворіють на СНІД, живуть на вулиці, але, не дивлячись на вимушене раніше дорослішання, вони залишаються дітьми – нікого не залишили байдужими!
Друга зустріч відбулась разом із соціальною драмою «Імпорт/Експорт», яка видалася дуже тяжка та напружена. Тяжкий фільм про просте життя…брудне таке і досить відверте життя, яке оточує усіх нас.
Даний фільм не може нікому сподобатися взагалі. Кому сподобається бачити те, що є насправді?! Ульріх Зайдль зняв по своєму дуже емоційну, важку і відштовхуючу картину. Вона негативна – але вона дає поштовх до глибоких роздумів і ще довго не виходить з голови, неначе сам собі говориш і хочеш вірити, що ми так не живемо, як це показано на екрані!
Але цікавішими видалися дебати після перегляду, коли висловлювалися як “за” так і “проти” фільму. Цікаві спори і обговорення виводили дискусію на різні теми, як наприклад політика або українські стереотипи “заходу/сходу”. Але все таки головну мету дана зустріч зробила – люди задумалися, вони говорили, мислили та відображали свої думки!