Каменєв про проведення вуличних заходів

FacebookVKTwitterGoogle+Поділитись
вуличні заходи для "чайників"
вуличні заходи для "чайників"

Текст роздаткового матеріалу, слайд-презентація та відеозапис тренінгу “Проведення вуличних заходів“ заступника Голови ВМГО “Фундація Регіональних Ініціатив” (ФРІ) та учасника Міжнародного молодіжного правозахисного руху Михайла Каменєва. Тренінг відбувся 16-17 квітня у Львові під час навчання в рамках проекту “Транснаціональна мережа з захисту прав призовників: захист молоді в ситуації державної дискримінації”, що реалізується в Україні ГО “Центр Громадянських Свобод” за фінансової підтримки Європейської Комісії, та організоване Інститутом Політичної Освіти та Національним комітетом громадянської кампанії “МОЛОДІЖНА ВАРТА: молодь за вами спостерігає!”:

У 2010 році за даними правозахисників значно збільшилася кількість втручань влади у реалізацію громадянами права на мирні зібрання. Право збиратися мирно є одним зі способів вільного вираження поглядів, зокрема, з метою привернення уваги влади на місцевому чи загальнодержавному рівні до суспільних проблем та потреб. Для влади мирні зібрання мають бути одним із індикаторів суспільної думки, з урахуванням якої слід проводити свою політику.

Право на мирні збори є одним з фундаментальних прав людини — його відносять до прав першого покоління. Це право закріплене в багатьох міжнародних документах. Для України цей перелік включає Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, Європейську конвенцію про захист прав людини та основних свобод Ради Європи, зобов’язання в рамках ОБСЄ та інші документи.

На національному рівні право мирних зібрань закріплене у ст.39 Конституції України:

«Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку — з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.»

Конституційний Суд України в рішенні від 19 квітня 2001 року зазначив, що право на мирні зібрання є «невідчужуваним і непорушним» правом громадян і дав офіційне тлумачення статті 39 Конституції, зокрема щодо термінів сповіщення органів влади про проведення масового заходу. Також Конституційний Суд визначив, що конкретизувати окремі положення статті 39 Конституції повинен окремий закон.

В Україні досі відсутнє будь-яке законодавство, що регулює реалізацію права на мирні зібрання. Однак органи місцевого самоврядування та суди іноді використовують нормативні акти колишнього СРСР, зокрема, Указ Президії Верховної Ради СРСР від 28 липня 1988 року «Про порядок організації та проведення зборів, мітингів, вуличних заходів і демонстрацій у СРСР». Указ встановлює дозвільний порядок, у той час, як Конституція регламентує виключно порядок повідомлення. Посилання на даний Указ в роботі і нормативно-правових актах органів місцевого самоврядування та судів є грубим порушенням Конституції України.

Існує необхідність прийняття парламентом профільного закону про мирні зібрання, відповідно до рекомендацій Конституційного суду, європейських структур та правозахисної спільноти. У 2010 році відбулася спроба розглянути законопроект, що суттєво звужував би право на свободу мирних зібрань. Після численних масових вуличних акцій законопроект передано на аналіз до Венеціанської комісії. На даний момент отримана критична оцінка законопроекту від Венеціанської комісії, а питання його винесення на розгляд Верховної Ради фактично заморожене і викликає суттєвий інтерес з боку громадськості та журналістської спільноти. Також існує прогресивний альтернативний законопроект, розроблений українськими правозахисниками.

Згідно зі ст. 39 Конституції та її тлумаченням Конституційним судом, в Україні встановлено порядок тільки повідомлення про мирні збори, а не дозвільну чи погоджувальну системи. Заявку про проведення акції можна подати до органів виконавчої влади навіть за декілька хвилин до початку власне акції. Відмова у реєстрації заявки органом місцевого самоврядування є порушенням права на мирні збори і тягне за собою відповідальність чиновників перед законом.

Варто зазначити, що організатори та заявники мирних зібрань не несуть жодної відповідальності за дії чи бездіяльність учасників мирних зібрань — кругова порука відсутня. Законом передбачена кримінальна відповідальність за «незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій» у разі застосування фізичної сили по відношенню до учасників — ст.340 КК.

Заборонити проведення мирних зборів в Україні може виключно адміністративний суд. І заборона може стосуватися виключно конкретної акції, а не заборона з розмитими та неконкретними формулюваннями, інакше це порушення права на мирні збори. Жоден інший чиновник України, окрім адміністративного суду, не має права забороняти чи перешкоджати проведенню заявленого в установленому порядку мирного зібрання. Формально, навіть не заявлена акція не може бути зупинена чи заборонена. Європейська система захисту прав людини передбачає можливість проведення акцій без відповідного інформування влади (спонтанних акцій), однак українська адміністративна практика поки що відхиляє таку ідею.

Близькість до органів влади, надмірний шум та можливе перешкоджання нормальні роботі установ також не може бути причиною заборони чи перешкоджання мирним зборам. Навіть такі мирні збори, на яких можуть бути озвучені та заявлені ідеї та думки, що ображають деяких людей (окрім випадків дискримінації) або зустрічають радикальне несприйняття в суспільстві, не можуть бути заборонені та підлягають захисту з боку держави. Влада зобов’язана зробити усе можливе для гарантування безпеки як учасників мирних зборів, так і оточуючих людей.

Комісар з Прав Людини Ради Європи Томас Хамарберг відзначає, що заборона вуличних демонстрацій неприпустима, оскільки підриває основні принципи прав людини. Навіть коли йде мова про заборону гей-парадів, позиція Комісара не змінюється.

Європейські та міжнародні норми чіткі: свобода вираження думки і зборів не може бути обмежена.

Практичний аспект

Для проведення акції заявники подають заявку на ім’я голови до відповідного органу місцевого самоврядування.

У заявці вказують:

–                    мету заходу (одне-два речення про головний меседж акції)

–                    місце проведення (максимально точно та вірно, при чому варто вказати після адреси «і прилегла територія»)

–                    час початку та закінчення (із запасом в декілька годин до і після запланованого часу проведення акції)

–                    орієнтовна і приблизна кількість учасників акції (вказувати із завищенням в 2-3 рази від реально очікуваної кількості учасників)

–                    використання додаткових засобів (вказати за потреби мегафони, звукопідсилювальну апаратуру, театральний реквізит; у кінці додати слово «тощо»)

–                    прізвища, імена, контакти заявників заходу — бажано трьох осіб, хоча можна і одноосібно заявити (вказувати ПІБ та контактний мобільний телефон, свою адресу не вказувати)

–                    підписи заявників

–                    дата підписання

Після подання заявки до відповідного органу місцевого самоврядування, необхідно отримати вихідний номер, за яким зареєстрували заявку. Він може виглядати як «10488 від 15.03.11».

При бажанні можна ризикнути та на акції не повідомляти правоохоронцям вхідний номер та не показувати заявку — ви не зобов’язані це робити. Інформація про акцію приходить до відповідних управлінь міліції з органів місцевого самоврядування, тож міліція ВЖЕ поінформована про акцію. Якщо вимагають показати копію заявки, вимагайте пояснити підстави, на яких це робиться.

Перед акцією вам можуть зателефонувати з правоохоронних органів та почати розпитувати про акцію. Бажано не повідомляти більше інформації, аніж вказано в заявці. Надавати іншу інформацію ви не зобов’язані. Подібні заявки є однією з форм тиску. У разі виклику «на килим» до керівництва ВИШу, або місця роботи, варто максимально коректно пояснити, до якої проблеми апелюватиме акція і чому вас настільки зачепила ця тема.

Безпосередньо на акції слід пам’ятати, що функція міліції — це забезпечення гарантування вашого права на мирні збори а також дотримання громадської безпеки. Якщо до вас звертаються представники правоохоронних органів, дізнавайтеся їх ПІБ, посаду та звання. Намагайтеся максимально мінімізувати контакт з правоохоронцями — заявку не віддавати, на довгі розмови не зупинятися.

У разі проявів свавілля з боку правоохоронців, максимально поширити інформацію про це в ЗМІ та після акції швидко писати заяву до прокуратури та УВБ ГУБОЗ МВС і телефонувати на гарячу лінію УВБ ГУБОЗ МВС.

У разі появи на акції провокаторів варто максимально зменшити їм можливість діяти та впливати на акцію і одразу повідомити правоохоронцям про це з проханням затримати, або ізолювати провокаторів.

Гасла на акції мають бути максимально лаконічними, милозвучними, зрозумілими та ритмічними. Гасла не мають містити в собі дискримінаційних складових. Антиурядові, антидержавні та антивладні гасла не є дискримінативними ;)

Вигадуючи гасла, не обов’язково «вигадувати велосипед» – можна скористатися набутком попередніх поколінь, зокрема й гаслами іншими мовами. Славить великою кількістю креативних гасел Червоний травень 1968 року у Франції. Варто переосмислювати та осучаснювати застарілі гасла.

Приклади відомих світових гасел:

Liberté, Égalité, Fraternité!

If the kids are united then we’ll never be divided!

Пролетарии всех странн, соединяйтесь!

¡El pueblo unido, jamás será vencido!

¡No pasarán!

Soyez réalistes, demandez l’impossible!

Il est interdit d’interdire!

L’imagination au pouvoir!

Приклади вдалих гасел-кричалов:

Серед кричалок можна визначити декілька груп

Загальні:

Свобода! Рівність! Глобальна солідарність!

Бунтуй! Кохай! Права не віддавай!

Выйди на улицу – верни себе город!

Слава Україні ! Героям Слава !

З політичним забарвленням:

Націоналістичні:

Слава нації! Смерть ворогам!

Ліві:

Геть міністрів! Геть капіталістів!

Революція! Анархія! Нестор Махно!

Заводи – трудящим! Тоді життя покращим!

Неонацистські:

Россия — для русских! Москва — для москвичей!

Зігуй! Бухай! Права не віддавай!

Стьобні:

Украина – Гондурас! Янукович – Пиночет!

Революция! Анархия! Бесплатный проезд!

Секс, Маркс, рок-н-ролл!

Антиментівські:

Ні поліцейській державі!

Геть ментовський бєспрєдєл!

Міліція вбиває – влада покриває!

Студентські:

Студенти не пасують, студенти протестують!

Студенти – не пробки для дірок в бюджеті!

Знання – не товар! Універ – не базар!

Найголовніше на акції – «картинка». Не важливо, чи ви робите акцію з розрахунку виключно на журналістів, чи це тисячна демонстрація — дуже важливо, як це виглядає і чи є «екшн». Коли партія наганяє 10000 людей за гроші — це виглядає убого, награно і тупо, а відтак неефективно в контексті боротьби.

Що можна зробити для картинки? Це може бути хеппенінг, флешмоб, перформасн, використання вогню (фаєри, димові шашки тощо), феєрверки, петарди, баннери, плакати, розтяжки, прапори.

Які є цікаві форми акцій? Згадаєм декілька:

–                   сидячий\лежачий протест

–                   приковування себе до чогось\когось

–                   публічне оголення (різновид — публічний секс)

–                   самоспалення

–                   закидування чогось\когось якимись предметами (яйця, помідори, взуття, олівці, папірці)

–                   бійки з поліцією

–                   мовчазний протест

–                   перешкоджання роботі (навішування замків, блокування воріт ланцюгами)

–                   квазілегальні акції (перекриття руху за допомогою натовпу та пішоходного переходу-зебри)

Бажано не використовувати на акціях труни як символ поховання влади абощо — це вкрай бородатий прийом, що вже усім набрид. Не варто використовувати на акціях ікони, хрести та атрибути християнської віри (окрім акцій з метою їхнього осквернення) — учасники таких акцій сприймаються, як «місцеві божевільні». Бажано не використовувати такий різновид демонстрацій, як факельні шестя — пряма аналогія з нацистами. Не варто палити книги — пряма аналогія з нацистами та святою інквізицією.

Де можна знайти інформацію про креативні акцій?

Варто слідкувати за акаунтами декількох активних організацій, які роблять влучні та креативні акції — ФРІ, Пряма Дія, Відсіч. Можна познайомитися з акціями Арт-групи «Война».

Отже, складові акції:

правильно розставлені цілі та розуміння мети (про це розповідає Лебедь)

злагоджена та послідовна робота зі ЗМІ (про це розповідає Феськов)

заявка

гасла

реквізит

«картинка» (екшн)

Напишіть відгук