Книжкові емоції

FacebookVKTwitterGoogle+Поділитись
Літературне бомбардування
Літературне бомбардування

У кров впорскнуто чималу дозу ненормальності — творчої ненормальності. Для посилення ефекту цієї сильнодіючої речовини — нова порція книжок (“адекватних” і “не зовсім”): “Парфумер”, “Сновиди”, “КінО: шпори для абітурієнта” etc. Хай там як, але атмосфера літературного божевілля на останньому ЛБ “Психи в літературі” була надпотужною. Навіть попри увагу суворих наглядачів у лікарських халатах :) Мистецтво (коли воно не перетворюється на товар широкого вжитку) нерідко народжується з болю, з трагедій епох, трагедій людської психіки. І зрозуміти твір напрочуд важко (та чи й можливо?), абстрагуючись від “історії хвороби” його автора. Бо ж твір — наслідок діагнозу, зазвичай, невиліковного. Даруйте за суб`єктивізм, проте, як на мене, кульмінацією та квінтесенцією цього ЛБ була “Сабурова дача”. Історії хвороб геніїв — Достоєвського, Єсєніна, Хемінгуея… Тьмяне світло, музика тривожним тлом. Література із домішком параної. Чомусь здається, що гортати сторінки біографій цих митців варто саме в такій атмосфері. Без офіційності, патетичності, оклично-риторичних речень. Бо ж людську трагедію так легко перетворити на щось попсове. Тим більше, на це (себто попсовість) є попит, і попит неабиякий.
Вечір 22 квітня видався насиченим емоціями та думками (часом суперечливими). І наштовхнув на такі висновки. Ну по-перше: божевілля-таки заразне. Ні, воно не передається повітряно-крапельним шляхом. Натомість у творчому середовищі його бацили потрапляють до орагнізму через думки, фрази, вірші, прозу… По-друге, ми погано “знаємо ворогів в обличчя”, бо ж з-посеред усіх портретів відомих митців більшість залишились невпізнаними. І по-третє, ця вибухова суміш літератури, непересічних людей, фрішних вечорів і чаю перетворюється на залежність.

Ваші “бомбардування”

Напишіть відгук