Правозахисники з України та Росії потрапили до таємних списків „нев’їздних” в Білорусь

FacebookVKTwitterGoogle+Поділитись

21 березня в прес-центрі „Українські новини” відбулась прес-конференція за участю правозахисників з України і Росії, які безпідставно потрапили до списку „нев’їздних” до Білорусі. Один з учасників – Андрій Юров, експерт Ради Європи, відомий російський правозахисник, керівник Міжнародної спостережної місії Комітету міжнародного контролю за ситуацією з правами людини в Білорусі, був затриманий 16 березня у Мінську.

Співробітники міліції пояснили Юрову, що він незаконно перебуває на території Республіки Білорусь, оскільки внесений до переліку осіб, в’їзд яких на територію країни небажаний чи заборонений. Після ночі, яку Андрію довелось провести у райвідділку міліції, йому видали припис залишити територію Білорусі протягом 24 годин.

Двома тижнями раніше, вночі 9 березня, з тієї самої причини – потрапляння до списку „нев’їздних” – при перетині українсько-білоруського кордону був затриманий громадянин України, активіст Всеукраїнської молодіжної організації члена „Фундація Регіональних Ініціатив” (ФРІ – організація-член Міжнародної спостережної місії) Максим Кицюк. Він також прямував до Мінська, щоб долучитись до роботи Міжнародної спостережної місії. Максимові теж довелось провести ніч у камері на прикордонній заставі, лише зранку прикордонники посадили його на поїзд до Києва, поставивши на квитку відмітку „депортований”.

Варто зазначити, що ані Андрій, ані Максим не були попереджені про те, що їх внесено до переліку „нев’їздних”. Що стосується самого списку осіб, небажаних до в’їзду, то він не доступний для перегляду, так само невідомо, який орган приймає рішення про внесення людини до списку, та чи існує процедура оскарження такого рішення.

„Міжнародна спостережна місія в Білорусі займається виключно моніторингом дотримання фундаментальних прав людини, не втручаючись в політику. Відповідно, жодних правопорушень з нашого боку скоєно не було. Тому причини того, що ми з Максимом стали нев’їздні в Білорусь, залишаються для нас загадкою, адже пояснень про це нам ніхто не надав. В приписі, який я отримав на руки, вказано, що в’їзд мені заборонений до 2013 року”, – пояснив керівник Місії Андрій Юров.

За словами Юрова, Міністерство закордонних справ Білорусі взагалі заперечує існування списків „нев’їздних” громадян. За таких умов підстави видворення правозахисників з країни стають ще більш незрозумілими.

„Таке поводження з людиною, яка не скоїла жодного порушення, неприпустиме. А тепер, судячи з усього, будь-який український правозахисник, громадський активіст чи журналіст може опинитись в подібній ситуації, адже про потрапляння до списку „нев’їздних” в Білорусь заздалегідь тобі ніхто не повідомить. А потім на кордоні ти змушений сидіти в камері, як злочинець”, – згадує свою невдалу поїздку до Білорусі Максим Кицюк.

Відомий український правозахисник і громадський діяч Володимир Чемерис коментує ситуацію так: „Як казав Ернесто Че Гевара, нас має хвилювати будь-яка несправедливість, що відбувається у світі. Права людини не мають територіальних обмежень, тому я цілком підтримую діяльність Міжнародної спостережної місії. Очевидно, що внесення Андрія і Максима до списку „нев’їздних” напряму пов’язане з їх правозахисною діяльністю. Мене обурили ці інциденти і я сподіваюсь, що влада Республіки Білорусь після цього скандалу зробить відповідні висновки і знищить списки”.

Андрій Юров від імені Комітету міжнародного контролю заявив, що Міжнародна Спостережна Місія продовжить свою роботу і буде слідкувати за дотриманням Білоруссю міжнародних стандартів у сфері прав людини, незважаючи на тиск з боку влади. Крім того, Комітет міжнародного контролю планує домогтись від влади Білорусі роз’яснень ситуації, що склалась.

Контакти для додаткової інформації:

Марина Цапок

+38 097 96 173 46, marishka.ts@gmail.com


Аудіозапис прес-конференції – http://fri.com.ua/wp-content/uploads/2011/03/00000000000000066202.mp3

6 thoughts on “Правозахисники з України та Росії потрапили до таємних списків „нев’їздних” в Білорусь

  1. Я не розумію, навіщо ці правозахисники з Росії чи України їдуть до інших країн захищати чиїсь права. Невже наші країни досягли вже такого рівня розвитку, що не відбувається порушень прав людини? Може спочатку треба в себе лад навести, а тоді вже вчити інших як жити.

  2. Я бы этих правозащитников тоже не пускал. Вон, одни уже в Ливию приперлись со своей демократией. Все с малого начинается. Хоть Белоруссия и не лучшая в мире страна, но я за них рад – у них граница на замке.

  3. Валерію, мова йде не про “вчити, як жити”. Люди рівні, незалежно від того, в якій країні живуть і хто у них президент. В ситуації, коли людину б’ють і кидають до в’язниці за те, що вона вийшла на мирну маніфестацію, а потім не дають права на справедливий суд, а адвоката, який її захищає, позбавляють ліцензії, може бути недостатньо зусиль свідомих громадян лише цієї країни. Не даремно існують міжнародні механізми впливу на цю ситуацію. А уявіть собі, що в цей час кожен з тих, хто може допомогти, буде піклуватись лише про справи внутрішні.. Адже в таку ситуацію (не виключено) може потрапити і Україна. На чию допомогу тоді Ви будете сподіватись? І чи не пізно тоді буде згадувати про солідарність?

  4. to Gainoff – демократія і фундаментальні пава людини – різні речі, і плутаючи їх навмисне чи випадково – Ви не досягнете нічого, окрім збентеження читачів Вашого коментаря

  5. to МедіаДепартамент – я, звісно, не знаю усієї ситуації, яка відбувається у Білорусії, але в мене є родичі, які живуть у Білорусії, та знайомі, які декілька разів на рік їздять до цієї країни. І я від них жодного разу не чув, що їм живеться гірше, ніж нам. А, можливо, де в чому навіть у них краще.

  6. Усім:
    Якби ми наразі були в Білорусі, то:
    а) наша організація була б незареєстрованою.
    б) через нашу нелегітимність нам усім би світило по 2 роки ув”язнення по статті за участь у незареєстрованих ГО.
    в) зараз би усі айпішники були би пробиті по базі за такого рода дискусії.
    г) А самих “революційних” запросили б на бесіду…

Напишіть відгук