Увечері 19 січня в приміщенні Харківського літмузею відбувся ФРІ-вечір з Михайлом Шильманом – викладачем філософського факультету ХНУ ім. В.Н.Каразіна.
Формат цієї зустрічі можна визначити як суміш лекції та дискусії у цілковито неформальній атмосфері. Так, зустріч розпочалася «закликом»: «Вимкнув мобільний – вимкни сусіду!»
Сьогодні ми залюбки послуговуємося такими поняттями, як свобода, суспільство, вміння, здібності, права. Та чи й можемо собі уявити, що ці слова бодай один день не лунатимуть з ефірів, не ряснітимуть на шпальтах друкованих видань? Разом із цим, звернення до цих понять часто-густо є цілковито безпідставним, нічим не вмотивованим.
Переконана, що переповідати цю зустріч – марна, та й безглузда справа. Тож пропоную лише кілька «витягів» з цієї непересічної та 100-відсотково неформальної лекції:
«Процес подорослішання полягає в тому, що ми сміємо щось вимагати, хоч це ризиковано й дискомфортно»
«Коли ми використовуємо інших – ми всього-лише користувачі. Тоді звідки ж береться суспільство?»
«Інколи нам наказують бути вільними»
«Хтось отримує оргазм від того, коли йому кажуть, що він – вільний. І він починає відчувати цю свободу всім своїм тілом»
«Є поняття провідника, а є поняття резистора. Тож наскільки ми проводимо, а наскільки опираємося тому, що тече в нас?»
Можу сказати, що вечір вдався. Залишилась думки. А також питання і, зрештою, сумніви. Та ще розуміння того, що нам все-таки не вистачає резисторів.
Медіа департамент Харківської ФРІ,
Олена Сорока
Ода філософії вцілому та філософам окремо
Ми розійшлися друзями. Стосунки наші завершились виставленням оцінок з релігії і філософії. Хороших. Але щось занило всерединці, чогось забракло. Дуже скоро забракло мудрості, до якої б’ється почуття любові.
Його мало, розумієте? Його хочеться знову і знову. Михайло Шильман – саме та мудрість, його допитливо-скептично-філософське ставлення до буття заворожує.
Вечір 19 січня у Літературному музеї можна порівняти хіба що з приємною до легкої ейфорії несподіванкою – от, скажімо, ідеш морозним вечором по вулиці, злий, замерзлий, незадоволений усім на світі – аж тут до тебе підходить усміхнена дитина і подає мандаринку.
Із Шильманом можна говорити про що завгодно, це так, але усі дискусії-лекції, як на мене, мають на меті одне – спонукати до роботи замерзлі мізки, спонукати до мислення. Адже людині, певно, Великої мудрості досягти не дано, але якісь кроки робити – це доля, природа, чи як хочете назвіть. Крім того, усі філософські питання так чи інакше залишаються сперечається з не менш великим для нас Платоном. Нам теж дане таке право десь там, але, щоб ним користуватися правильно, а не кричати десь щось, як останній невіглас, треба готуватись. Як? Та бодай прийти і послухати закохану у мудрість людину!
Дяка організаторам! Бо, як би там не було, вже сама ідея проведення філософського вечора із Михайлом Шильманом дорогого варта!
Іванищіва Оля
ДУЖЕ цікаво!!!
«Вимкнув мобільний – вимкни сусіду!» – розвеселило:)
класний викладач