“То де вони, резистори?” розбиралися на ФРІ-вечорі у Харкові

Share

Увечері 19 січня в приміщенні Харківського літмузею відбувся ФРІ-вечір з Михайлом Шильманом – викладачем філософського факультету ХНУ ім. В.Н.Каразіна.

Формат цієї зустрічі можна визначити як суміш лекції та дискусії у цілковито неформальній атмосфері. Так, зустріч розпочалася «закликом»: «Вимкнув мобільний – вимкни сусіду!»
Сьогодні ми залюбки послуговуємося такими поняттями, як свобода, суспільство, вміння, здібності, права. Та чи й можемо собі уявити, що ці слова бодай один день не лунатимуть з ефірів, не ряснітимуть на шпальтах друкованих видань? Разом із цим, звернення до цих понять часто-густо є цілковито безпідставним, нічим не вмотивованим.
Переконана, що переповідати цю зустріч – марна, та й безглузда справа. Тож пропоную лише кілька «витягів» з цієї непересічної та 100-відсотково неформальної лекції:
«Процес подорослішання полягає в тому, що ми сміємо щось вимагати, хоч це ризиковано й дискомфортно»
«Коли ми використовуємо інших – ми всього-лише користувачі. Тоді звідки ж береться суспільство?»
«Інколи нам наказують бути вільними»
«Хтось отримує оргазм від того, коли йому кажуть, що він – вільний. І він починає відчувати цю свободу всім своїм тілом»
«Є поняття провідника, а є поняття резистора. Тож наскільки ми проводимо, а наскільки опираємося тому, що тече в нас?»
Можу сказати, що вечір вдався. Залишилась думки. А також питання і, зрештою, сумніви. Та ще розуміння того, що нам все-таки не вистачає резисторів.

Медіа департамент Харківської ФРІ,

Олена Сорока


Ода філософії вцілому та філософам окремо

Ми розійшлися друзями. Стосунки наші завершились виставленням оцінок з релігії і філософії. Хороших. Але щось занило всерединці, чогось забракло. Дуже скоро забракло мудрості, до якої б’ється почуття любові.
Його мало, розумієте? Його хочеться знову і знову. Михайло Шильман – саме та мудрість, його допитливо-скептично-філософське ставлення до буття заворожує.
Вечір 19 січня у Літературному музеї можна порівняти хіба що з приємною до легкої ейфорії несподіванкою – от, скажімо, ідеш морозним вечором по вулиці, злий, замерзлий, незадоволений усім на світі – аж тут до тебе підходить усміхнена дитина і подає мандаринку.
Із Шильманом можна говорити про що завгодно, це так, але усі дискусії-лекції, як на мене, мають на меті одне – спонукати до роботи замерзлі мізки, спонукати до мислення. Адже людині, певно, Великої мудрості досягти не дано, але якісь кроки робити – це доля, природа, чи як хочете назвіть. Крім того, усі філософські питання так чи інакше залишаються сперечається з не менш великим для нас Платоном. Нам теж дане таке право десь там, але, щоб ним користуватися правильно, а не кричати десь щось, як останній невіглас, треба готуватись. Як? Та бодай прийти і послухати закохану у мудрість людину!

Дяка організаторам! Бо, як би там не було, вже сама ідея проведення філософського вечора із Михайлом Шильманом дорогого варта!

Іванищіва Оля

One thought on ““То де вони, резистори?” розбиралися на ФРІ-вечорі у Харкові

  1. ДУЖЕ цікаво!!!
    «Вимкнув мобільний – вимкни сусіду!» – розвеселило:)
    класний викладач

Залишити відповідь