Лебедь: “Небезпеки останнього варіанту проекту Закону “Про вищу освіту”

FacebookVKTwitterGoogle+Поділитись

Міністерство освіти і науки України позавчора оприлюднило на своєму офіційному веб-сайті проект законопроекту “Про вищу освіту” (нова редакція). Також Міністр Дмитро Табачник у листі № 1/9-796 від 08.11.2010 просить Міністра освіти і науки Автономної Республіки Крим, начальників управлінь освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та керівників вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації до 20 листопада 2010 року обговорити основні положення зазначеного законопроекту в наукових, науково-педагогічних колективах, на засіданнях колегій органів управління освітою та вчених (педагогічних) рад вищих навчальних закладів за участі органів студентського самоврядування і до 25 листопада 2010 року надіслати до Міністерства відповідні пропозиції. Секретаріат Всеукраїнської студентської ради при Міністерстві днями попросив свої осередки надіслати їм свої пропозиціїта зауваження щодо проекту до 20 листопада.

Аналіз небезпек нових ініціатив Міністерства пропонує Вашій увазі Михайло Лебедь – член Ради Старійшин ВМГО “Фундація Регіональних Ініціатив” (ФРІ) та відповідальний за зв’язки ФРІ з Міністерством освіти:

“Нагадую, що 27 серпня під час розширеного засідання Уряду вже відбувався розгляд проекту закону “Про вищу освіту”. Тоді ініціативи міністерства законопроектом не стали. Цікаво, що попри багаточисельні звернення нашої і союзних організацій, остання редакція проекту Закону “Про вищу освіту” Міністерства освіти і науки вслід за одіозною постановою № 796 (про додаткові платні послуги в сфері освіти) продовжує загрожувати ще більшою комерціалізувати освіти в Україні, а також узаконенням умови для високого рівня хабарництва у школах та вищих навчальних закладах. Якщо відповідний законопроект буде зареєстрований, і парламент його прийме в такому вигляді, то в країні поступово майже зникнуть студенти-бюджетники, значно схуднуть гаманці батьків студентів-контрактників, гаманці студентів дистанційної (заочної), вечірньої та екстернатної форм навчання. Проект також пропонує ліквідувати один з здобутків чинного Закону № 1798-VI (“щодо питань студентського самоврядування”), прийняття якого роками добивались студентські та молодіжні організації. Окрім цього, запропоновані норми суперечать передвиборчим обіцянкам Президента та усіх політичних партій, які зараз знаходяться при владі.

Отже, як саме проект Закону може звузити існуючі права та свободи молоді.

1). Редакція статті 68 проекту Міністерства освіти і науки фактично дозволяє адміністраціям вищих навчальних закладів необмежено збільшувати розмір плати за навчання студентів-контрактників:

З тексту 6 частини чинної статті 64 (“Фінансування вищих навчальних закладів”) Закону “Про вищу освіту”:

“Розмір плати за весь строк навчання або за надання додаткових освітніх послуг встановлюється вищим навчальним закладом у грошовій одиниці України – гривні, з урахуванням офіційно визначеного рівня інфляції за попередній календарний рік. Розмір плати за весь строк навчання або за надання додаткових освітніх послуг встановлюється у договорі, що укладається між вищим навчальним закладом та особою, яка навчатиметься, або юридичною особою, що оплачуватиме навчання або надання додаткових освітніх послуг, і не може змінюватися протягом усього строку навчання.

З тексту статті 68 (“Платні послуги у галузі вищої освіти та пов’язаних з нею інших галузях діяльності”) проекту Закону “Про вищу освіту” Міністерства освіти і науки:

“У разі сплати частками, розмір плати на кожному навчальному курсі  перераховується на початок кожного навчального року з урахуванням офіційно визначеного рівня інфляції за попередній календарний рік.”

Таким чином проект Міністерства освіти, в обхід 22 та 53 статті Кронституції, скасовує гарантію того, що протягом усього строку навчання встановлений у договорі розмір плати навчання має бути незмінним. Також запропонована норма суперечить передвиборчим обіцянкам “Блоку Литвина” та Комуністичної Партії України щодо гарантій доступності та безкоштовності освіти в Україні. Суперечить норма і обіцянці з передвиборчої програми новообраного Президента Віктора Януковича про забезпечення широкого доступу талановитої молоді до нових знань “незалежно від… фінансових можливостей батьків”. Це може призвести до звуження права громадян на освіту та принципу доступності освіти, що закріплені у Конституції. Проект Закону фактично дозволяє необмежене зростання розміру плати за навчання, оскільки формулювання “з урахуванням” саме по собі не є імперативним. Це суперечить загальному принципу диспозитивності цивільного права та суперечить самій сутності договірних відносин, оскільки договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних його умов. А до істотних умов належить і ціна, яка має встановлюватися за домовленістю сторін. Проект Міністерства фактично пропонує односторонню зміну адміністрацією вищого навчального закладу умов укладеного договору на надання освітніх послуг, а саме ціни плати за навчання для студентів-контрактників. До того ж, в частині шостій статті 64 чинного Закону “Про вищу освіту” вже і без того передбачене право встановлювати розмір плати за весь строк навчання з урахуванням офіційно визначеного рівня інфляції. Таким чином узаконення запропонованої Міністерством освіти норми може спричинити необґрунтованого завищення цін на освіту адміністраціями вищих навчальних закладів.

Подібні ризики ніс і законопроект № 2162 (“щодо умов оплати навчання”) депутата Віталія Курила. Проте Верховна Рада свого часу той проект не прийняла. Варто також згадати, що через Міністерство освіти часів попереднього Міністра Івана Вакарчука дана норма увійшла в законопроект № 6194 депутатів Володимира Полохала, Степана Давимухи та Віталія Курила. Проте свого часу пропозиція про включення до порядку денного пленарного засідання парламенту тієї законодавчої ініціативи вже за нової влади не набрала достатньої кількості голосів.

2). У формулюванні редакції статті 22 проекту Міністерства освіти і науки вилучена гарантія про прийняття на перший курс за безплатною формою навчання студентів дистанційної (заочної), вечірньої та екстернатної форм навчання.

З тексту чинної статті 23 (“Правовий статус вищого навчального закладу”) Закону “Про вищу освіту”:

“У вищих навчальних закладах державної і комунальної форм власності кількість студентів, прийнятих на перший курс на навчання за державним замовленням, повинна становити не менше ніж 51 відсоток від загальної кількості студентів, прийнятих на навчання на перший курс.”

З тексту частини 4 статті 22 (“Правовий статус вищого навчального закладу”) проекту Закону “Про вищу освіту” Міністерства освіти і науки:

“У вищих навчальних закладах державної і комунальної форм власності кількість студентів, денної форми навчання, прийнятих на перший курс за державним замовленням, повинна становити не менше ніж 50 відсотків від загальної кількості студентів, прийнятих на навчання на перший курс.”

Тобто якщо чинна норма гарантує пропорцію бюджетних місць геть для усіх студентів, то проект Міністерства освіти – лише для студентів денної форми навчання. Це суперечить 22 та 53 статтям Конституції. Суперечить це і передвиборчій обіцянці Партії регіонів про пропорцію бюджетних місць у ВНЗ, а також суперечить передвиборчим обіцянкам “Блоку Литвина” та Комуністичної Партії України щодо гарантій доступності та безкоштовності освіти в Україні. Суперечить передвиборчій обіцянці Партії регіонів про пропорцію бюджетних місць у вищих навчальних закладах. Окрім цього, суперечить це і наступним обіцянкам з передвиборчої програми новообраного Президента Віктора Януковича: “На законодавчому рівні гарантую збільшення кількості бюджетних місць у державних вищих навчальних закладах до 75%. Створю належні умови для нарощування освітнього потенціалу України, забезпечення широкого доступу талановитої молоді до нових знань незалежно від місця проживання, майнового стану та фінансових можливостей батьків.”

Варто також наголосити, що запропонована норма існувала і в попередніх варіантах проектів Закону “Про вищу освіту” Міністерства освіти часів попереднього Міністра Івана Вакарчука.

3). Формулювання редакції статті 67 проекту Міністерства освіти і науки фактично пропонує скасувати гарантію того, що фінансування підготовки кадрів з вищою освітою має здійснюється в обсягах не менших, ніж необхідних для забезпечення 100 і 180 студентів відповідних типів вищих навчальних закладів на кожні 10 тис. населення:

З тексту чинної статті 64 (“Фінансування вищих навчальних закладів”) Закону “Про вищу освіту”:

“Фінансування за рахунок видатків Державного бюджету України підготовки фахівців з вищою освітою за напрямами і спеціальностями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів у вищих навчальних закладах державної форми власності здійснюється в обсягах, необхідних для забезпечення на кожні десять тисяч населення навчання не менше як ста студентів у вищих навчальних закладах першого і другого рівнів акредитації та ста вісімдесяти студентів у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації.”

З тесту частини 1 статті 67 (“Фінансування вищих навчальних закладів”) проекту Закону “Про вищу освіту” Міністерства освіти і науки:

“Фінансування за рахунок видатків Державного бюджету України підготовки кадрів з вищою освітою за спеціальностями відповідних освітньо-кваліфікаційних (освітньо-наукових) рівнів у вищих навчальних закладах державної форми власності здійснюється з урахуванням державного замовлення, визначеного в обсягах, необхідних для забезпечення на кожні десять тисяч населення навчання не менше як ста студентів професійних коледжів та ста вісімдесяти студентів в університетах, академіях, коледжах.”

Таким чином у статті 64 чинного Закону “Про вищу освіту” ця гарантія прописана в імперативній формі, тоді як формулювання статті 67 проекту Міністерства робить цю норму необов’язковою. Тому нововведення суперечить 22 та 53 статтям Конституції, а також передвиборчим обіцянкам “Блоку Литвина” та Комуністичної Партії України щодо доступності та безкоштовності освіти в Україні. Суперечить норма і вищезгаданим обіцянкам з передвиборчої програми новообраного Президента.

Варто також зазначити, що через Міністерство освіти часів попереднього Міністра Івана Вакарчука дана норма увійшла в законопроект № 6194 депутатів Володимира Полохала, Степана Давимухи та Віталія Курила. Проте свого часу пропозиція про включення до порядку денного пленарного засідання парламенту тієї законодавчої ініціативи вже за нової влади не набрала достатньої кількості голосів.

4). Редакція статті 43 проекту Закону Міністерства освіти і науки загрожує повернути високий рівень хабарництва в школи та ВНЗ на стадії вступу абітурієнтів.

З тексту чинної статті 44 (“Умови прийому на навчання до вищого навчального закладу”) Закону “Про вищу освіту”:

“Прийом осіб на навчання до вищих навчальних закладів здійснюється на конкурсній основі відповідно до їх здібностей незалежно від форми власності навчального закладу та джерел його фінансування.”

З тексту статті 43 (“Умови прийому на навчання до вищого навчального закладу”) проекту Закону “Про вищу освіту” Міністерства освіти і науки:

“Прийом на навчання до вищих навчальних закладів незалежно від форми власності та підпорядкування навчального закладу, а також джерел оплати за навчання здійснюється на конкурсній основі за результатами зовнішнього незалежного оцінювання знань та умінь вступників та їхніх здібностей у випадках, передбачених Умовами прийому на навчання до вищих навчальних закладів України, з урахуванням середнього бала державного документа про повну загальну середню освіту та бала вищого навчального закладу.”

Дане нововведення може узаконити звуження права громадян на освіту та принципу доступності освіти, що закріплені у статті 53 Конституції. Ініціатива, звісно, відповідає обіцянці з передвиборчої програми новообраного Президента Віктора Януковича про “відмову від системи обов’язкового зовнішнього оцінювання для вступу до вищих навчальних закладів”. Але водночас суперечить іншим обіцянкам Президента: “Створю належні умови для… забезпечення широкого доступу талановитої молоді до нових знань незалежно від місця проживання, майнового стану та фінансових можливостей батьків” та “Продовжу рішучу боротьбу з корупцією та тіньовою економічною діяльністю”. Норма суперечить також передвиборчим обіцянкам “Блоку Литвина” та Комуністичної Партії України щодо гарантій доступності та безкоштовності освіти в Україні. Суперечить це і обіцянкам “Блоку Юлії Тимошенко” та блоку “Наша Україна – Народна Самооборона” про запобігання хабарництву на етапі вступу у вищі навчальні заклади. “Блок Литвина” обіцяв “прирівняти корупцію до державної зради”, “скасувати умовні строки та амністію для засуджених за корупційними статтями”, “позбавляти пенсійного забезпечення держслужбовців, які притягуються до відповідальності за хабарництво, зловживання службовим становищем” та “передбачити обов’язкову конфіскацію незаконно набутого майна як у держслужбовців, так і у їхніх найближчих родичів”. Комуністична партія України обіцяла “ліквідувати тіньові та корупційні фінансові схеми” та “підсилити кримінальну відповідальність за корупцію”. “Блок Юлії Тимошенко” також обіцяв “суттєво посилити кримінальну відповідальність за корупційні дії, включно з довічним позбавленням волі”, “ліквідувати економічне підґрунтя для корупції”, “створення комунікаційного центру для безпосереднього зв’язку громадян з правоохоронними органами для інформування про факти корупції” та “створити спеціальну експертну комісію, що аналізуватиме всі проекти законів та нормативних актів на предмет корупційних ризиків”. Блок “Наша Україна – Народна Самооборона” обіцяв “створити національне антикорупційне бюро”. А Партія регіонів обіцяла “сприяти подоланню корупції в суспільстві”.

5). Редакція статті 37 проекту Закону Міністерства пропонує забрати в органів студентського самоврядування гарантію отримання коштів з спеціального фонду вищого навчального закладу.

З тексту частин 3 та 6 чинної статті 38 (“Студентське самоврядування”) Закону “Про вищу освіту”:

Органи студентського самоврядування… розпоряджаються коштами та іншим майном, що знаходяться на їхньому балансі та банківських рахунках… Фінансовою основою студентського самоврядування є кошти, визначені Вченою радою вищого навчального закладу в розмірі не менше 0,5 відсотка коштів спеціального фонду відповідного вищого навчального закладу.”

З тексту статті 37 (“Студентське самоврядування”) проекту Закону “Про вищу освіту” Міністерства освіти і науки:

“Фінансовою основою студентського самоврядування є кошти вищого навчального закладу, визначені відповідно до кошторису доходів та видатків.

Запропонована норма суперечить статті 22 Конституції, а також може призвести до того, що діяльність студентського самоврядування взагалі не буде фінансуватись з боку вищого навчального закладу. Таким чином проект Міністерства може відібрати права у незалежних органів студентського самоврядування та забрати їх автономію, повністю підпорядковуючи фінансові питання їх діяльності керівництву вищого навчального закладу.

Варто також підкреслити, що дана ініціатива Міністерства перекреслює одну з чинних поправок до Закону “Про вищу освіту”, прийняття якої роками добивалися студентські та молодіжні організації України. Йдеться про здобутки Закону № 1798-VI (“щодо питань студентського самоврядування”), який Верховна Рада прийняла напередодні останніх президентських виборів.

Тобто остання редакція проекту Закону “Про вищу освіту” Міністерства суттєво звужує існуючі права та свободи молоді. Звужує, перш за все, право громадян на освіту та принцип доступності освіти. Тому раджу усім студентським та молодіжним організаціям терміново направити листи у Міністерство освіти і науки та Адміністрацію Президента України з проханням не розглядати даний проект без проведення справжнього широкого громадського обговорення за участі, перш за все, студентських та молодіжних організацій.”

Михайло Лебедь,
член Ради Старійшин ВМГО “Фундація Регіональних Ініціатив” (ФРІ)
відповідальний за зв’язки ФРІ з Міністерством освіти і науки України

Ознайомитися з текстом останнього варіанту проекту Закону “Про вищу освіту” можна тутhttp://mon.gov.ua/main.php?query=newstmp/2010/10_11/4/

Напишіть відгук