Рух вперед, або 9 з половиною кроків

FacebookVKTwitterGoogle+Поділитись

Цей захід мало не переріс в політично-історичні (істеричні) дебати, але здоровий глузд взяв гору.

11-го лютого 2010 –го в Харківській книгарні «Є» відбулась лекція-тренінг «А шо ми можем здєлать?.. Дії на захист громадських інтересів». Доповідав Демченко Євген перед невеличкою аудиторією зацікавлених тим, «ШО можна здєлать».

Могло скластись враження, що Женя розповідав анекдоти бо так багато посмішок було на його обличчі та обличчях оточуючих. Але йшлось не про анекдоти. Говорили про засоби зміни існуючого стану речей. Говорили про демократію і громадянське суспільство, про державу і громадські організації, їхню роль та взаємозв’язок між собою. Було видно, що публіка зібралась різнобарвна. Присутніми були представники «українського клубу», «доброї дії», просто зацікавлені.

Євген зобразив громадську діяльність як покрокову реаліті-гру. Неординарність «гри» в порівнянні із «шутерами», «стратегіями» та «бродилками» в тому, що вона має дійсну місію – задоволення суспільного інтересу. Тож далі Женя розповів які дії потрібно зробити для задоволення суспільного інтересу. І як наслідок – дії на захист громадських інтересів зображені у вигляді символічних сходів, які потрібно долати. Для цього була застосована ідея «9 ½ кроків» Андрія Юрова.

Рівну лінію розповіді порушували політичні, історичні та етнічні ремарки слухачів. І після цих ремарок, які НЕ ПЕРЕРОСЛИ у дебати у мене особисто виникла потреба чіткого розподілу політичної та громадської діяльності та проведення чіткої межі між ними. Бо занадто сильно переплітаються громадська та політична діяльність так і не вирішивши між собою таке цікаве питання як «ієрархія». І тут у мене,як у фізика, справа починає викликати чисто науковий інтерес: у яких же класичних політичних, філософських або мистецьких вченнях є розмежування між цими сферами суспільного життя? Де ця межа між політикою і громадською діяльністю за класичними вченнями? І яка ієрархія між ними? Який зв’язок? Що є причиною, а що наслідком?

Це мабуть єдине, чого не вистачало у сказаному Євгеном – концептуальності, фундаментальності, логічності з боку наукового процесу. А, отже, є над чим працювати. А не помиляється ж тільки той, хто нічого не робить!

В кулуарному спілкуванні із слухачами я дізнався про інтереси, проблеми і «мухи» в голові кожного з них. І кожен з присутніх має своє бачення проблем і шляхів їх вирішення. Але злагодженість та рівний перебіг у прослуховуванні лекції говорить, що «лінія партії» – мета зробити життя навколо нас кращим, у нас одна.

Лише містер С.У. говорив нісенітниці в тому ж кулуарному спілкуванні: «доки в цій країні не прийде до влади Якийсь Багатій, доки тут нормально не буде». Ех, яке ж незнання повторюваності історії!

Юрко Сулима

Напишіть відгук