Моніторинг публічного мовлення високопосадовців Рівненщини на предмет дотримання мовної культури

FacebookVKTwitterGoogle+Поділитись

Яких мовних помилок найчастіше припускаються політики та посадові особи Рівненщини? Відповідь на це запитання дає звіт про підсумки акції “Моніторинг публічного мовлення високо посадовців Рівненщини на предмет дотримання мовної культури”, яку впродовж лютого-березня провели активісти Рівненської міської молодіжної громадської організації «Фундація Регіональних Ініціатив» у партнерстві з Видавничим домом «ОГО».Для аналізу Видавничиий дім «ОГО» надав експертній групі записи телепрограм «На часі», «Телепресклуб», «Рада», «Доба вибору», а також записи публічних коментарів у новинних сюжетах.
Експертною групою було визначено двадцять найвпливовіших посадовців, мовлення яких підлягало аналізу, оскільки до їхніх слів найбільше прислуховуються та беруть за основу.
1.Віктор Матчук, голова облдержадміністрації.
2. Олександр Данильчук, голова обласної ради.
3. Володимир Хомко, міський голова Рівного.
4. Микола Шершун, народний депутат України.
5. Юрій Прокопчук, народний депутат України.
6. Павло Сулковський, народний депутат України.
7. Юрій Благодир, перший заступник голови РОДА.
8. Степан Павлюк, заступник голова РОДА.
9. Олексій Хмилецький, заступник міського голови Рівного.
10. Андрій Філін, заступник міського голови Рівного.
11. Галина Кульчинська, заступник міського голови Рівного.
12. Сергій Васильчук, заступник міського голови Рівного.
13. Валентин Королюк, перший заступник голови облради.
14. Валентин Крока, заступник голови облради.
15. Сергій Паладійчук, голова бюджетної комісії Рівнеради.
16. Олег Хомич, голова бюджетної комісії облради.
17. Олексій Губанов, голова фракції Партії регіонів Рівнеради.
18. Василь Червоній, голова фракції УНП обласної ради.
19. Микола Кучерук, голова фракції БЮТ обласної ради.
20 Світлана Богатирчук-Кривко — начальник Головного управління Держкомзему у Рівненській області
21. Юрій Торгун, секретар Рівнеради.

Основним аспектом, на який аспекти звертали увагу, було ділове спілкування, яке умовно включає такі складові як:
1) комунікація – передача конкретної інформації один одному;
2) перцепція – взаєморозуміння осіб, що спілкуються;
3) інтеракція – взаємодія людей при спілкуванні.
Основна увага зосереджувалася на лексичних, синтаксичних, стилістичних та акцентуаційних типах помилок, які допускалися мовцями. У ході роботи було визначено, що:
—94 % у загальному мовленнєвому потоці складають орфоепічні та акцентні помилки – неправильний наголос, неналежна вимова шиплячих звуків (ж, ч, ш), що подеколи перешкоджає нормально сприймати інформацію, адже словесне оформлення поняття змінюється, набуває нетипової форми;
—86% лексичних помилок із загального мовленнєвого фону;
—62 % складають синтаксичні помилки, поєднання слів у реченні, неузгоджені закінчення елементів словосполучень, неправильна послідовність членів речення.
Загальна картина виглядає таким чином: жоден із посадовців не володіє досконало усіма нормами державної мови, вони часто припускаються помилок у формулюванні речень, не володіють загальними риторичними вимогами.
Особливу увагу експертна група звертала на лексико-семантичні помилки, оскільки вони мають найбільше значення для пересічного мовця.

За висновками експертів жоден із посадовців Рівненщини належно не володіє мовними нормами, але лідером у плані ефектності публічного мовлення є начальник Головного управління Держкомзему в Рівненській області Світлана Богатирчук-Кривко.
Відтак, хочеться сподіватися, що у майбутньому посадові особи звернуть-таки увагу на молодіжні ініціативи і пам’ятатимуть, що зі словом потрібно поводитися обережно.
Адже, на нашу думку, нині у контексті кризи отримання чіткої, доступної і грамотної інформації є передумовою успішних та виважених кроків і дій, відтак культура мовлення набуває особливого значення.
А що ж криється під поняттям «культура мовлення»?!
Багатство мовлення – це велика різноманітність мовних знаків, що вживаються на відповідній мовленнєвій площі. Розрізняють мовлення багате і бідне. Багате мовлення виділяють тоді, коли в ньому рідко повторюються однакові знаки та їхні сполуки , коли урізноманітнена мовна структура. А це, в свою чергу, залежить від активного запасу мовних засобів (запас слів, значень, моделей словосполучень і речень, запас типових інтонацій, зв’язків і відношень у тексті, сукупність навичок для цілеспрямованого застосування засобів мови, міра активності і самостійності праці людської свідомості і мислення).
Багатство мовлення, насамперед, залежить від лексичного запасу. Уникнення штампів, різних невиправданих повторів, слів, що не мають комунікативного завдання, — усе це залежить від активного запасу слів у пам’яті мовця. До цього ще додається великий запас фразеологічних одиниць, які не тільки збагатять його мовну палітру, а й прикрасять її, заощадять мовленнєву площу, замінивши купу “словесної руди”.
Важливим чинником багатства мовлення є застосування різноманітних синтаксичних зв’язків — чергування простих і складних речень, сполучникових і безсполучникових та їхніх варіантів. Граматичні моделі речень та відносно вільний порядок слів у них настільки багаті, що дозволяють урізноманітнювати мовленнєву структуру.
Інтонація — це теж необхідний елемент багатства мовлення. Вона тісно пов’язується з лексичним та семантичним запасом мовця й особливо з синтаксисом.
До багатства мовлення належать його організація та динаміка. Під організацією мовлення розуміється зв’язки мовних елементів, взаємне притягання і відштовхування. Під динамікою — розгортання і спрямування мовних засобів залежно від руху мислення автора висловлювання.
Багатство мовлення залежить також від інформаційного матеріалу, його наповнення, від мовної структури, від його насичення думками, почуттями, різними станами свідомості мовця.
Мова – це не тільки засіб спілкування, а й природний резервуар інформації про світ, насамперед про свій народ, про свою діяльність. Сьогодні культура і мова виявилися об’єднаними в царині духовних вартостей кожної людини і всього суспільства. Мабуть, ніхто не буде заперечувати, що у низькій культурі мови виявляються виразні ознаки бездуховності…
Мовна неграмотність, невміння написати елементарний текст, перекласти його з української мови на російську і навпаки чомусь перестали сприйматися як пляма на службовому мундирі. Мовна культура — це надійна опора у вираженні незалежності думки, розвиненості людських почуттів, у вихованні діяльного, справжнього патріотизму. Культура мови передбачає вироблення етичних норм міжнаціонального спілкування, які характеризують загальну культуру нашого сучасника.
На думку експертів, залучених до моніторингової кампанії, культура мовлення – це одна з обов’язкових рис людини з високим рівнем загальної культури. Кожна людина має дотримуватися основних норм мовного етикету, адже рівень мовленнєвої культури свідчить про рівень її вихованості. Мовний етикет об’єднує специфічні правила мовної поведінки, які реалізуються в системі стійких форм і виразів, що рекомендуються для використання в різних ситуаціях увічливого контакту із співрозмовником (конкретній ситуації звертання, привітання, прощання, рекомендації, висловлення своєї згоди чи заперечення). Кожна із зазначених ситуацій передбачає певні правила спілкування, основними з яких є:
1) ввічливість, привітність і повага у ставленні до співрозмовника;
2) використання у спілкуванні тактовних звертань і зворотів;
3) високий рівень загальної культури мовлення і спілкування (уміння слухати співрозмовника, не нав’язувати йому своєї думки).

Напишіть відгук