Вершина лідерства Сумської ФРІ

FacebookVKTwitterGoogle+Поділитись

2009 рік Сумська ФРІ почала з підкорення зимової Говерли. Проект “Вершина лідерства” був спрямований на створення ефективної команди для молодіжної діяльності.

5 днів в Карпатах стали дуже гарним тренінгом для команди Сумської ФРІ. Ми не лише краще зрозуміли один одного, навчилися разом працювати, а ще й поринули в казку гір та українські традиції.

Перший вечір ми дружньо провели в Колибі. Звичайно, ми відвідали гостинного гадзя, де скуштували справжні національні страви та вивчили декілька гуцульських па. Пофотографувалися в справжніх гуцульських жупанах – одним словом поринули в історію з головою.

Наступного дня – підйом на Говерлу. Прокинулися о 5-ій годині ранку, о 6-ій – вже були в «таксі», яке мало нас довезти до підніжжя. Скажу, що для гострих відчуттів не обов’язково кататися на американських гірках – закарпатського «таксі» та «супер-доріг» достатньо.

Справжньою родзинкою підйому стали наші провідники – кінологи із м. Ромни(наші земляки) з собаками – німець Лютий та лабрадор Жива, які допомагали дівчатам на складних підйомах та показували своє вміння рятувати людей.

Ось він СТАРТ… Перший підйом найскладніший. Головне протриматись перші 40 хв. Далі буде легше… Ми йшли, не дивлячись на те, що ковзало взуття. Падали, піднімались – і йшли далі.

Кажуть, якщо хочеш побачити істинне обличчя людини – візьми її з собою в гори. Для вдалого підйому необхідний командний дух. Підтримати словом, подати руку, бути за всіх, бути КОМАНДОЮ – ось чому вчать гори.

Перший підйом закінчився – і в нас є хвилинка помилуватися світанком в горах. Це така неповторна краса, яку просто неможливо передати словами чи за допомогою фотографій. Її можна тільки відчути. Миті неземної благодаті. Навіть низька видимість не зменшила цього почуття.

Трішки простіший відрізок шляху – ліс. Ми йшли з думкою, що кожен наш крок, великий чи маленький, наближає нас до нашої мети, до нашої Говерли.

Привал. Шоколад та теплий чай мають відновити сили. Такий смачний чай ми ще не пили. Тонкості смаку додавали гори.

Ми ішли то по протоптаній стежці, а часом доводилось топтати самим. Снігу по коліна, іти складно. Ноги болять, холодний вітер обморожує обличчя… Та ми йдемо вперед, до нашої вершини.

Перед останнім підйомом, найкрутішим, довжиною в 500м., стоїть хатинка Екологічний пункт під Говерлою, яка стала місцем ще одного привалу.

Останній ривок. Сил майже не було. Але жоден з нас не здався. Хоч навколішки, та ми мали до неї дійти. Замерзали руки. Хлопці ділилися рукавичками з дівчатами. Відмовлялися йти ноги, та знаходився хтось, хто так вчасно підбадьорював. Ми на мить зупинялися, переводили подих, милувалися чарівністю Карпатських гір (жмари на хвилинки відкривали всю красу краєвиду) та йшли далі. За 3 метри до вершини ми стали, щоб дочекатися всіх, взялися за руки і разом, однією КОМАНДОЮ, подолати висоту в 2061м.

НАРЕШТІ!!! Ось вона – така нездоланна і дуже реальна. Ми обіймали герб. А потім стали в коло і всі разом заспівали ГІМН НАШОЇ ДЕРЖАВИ. Це було єднання, дух братерства, ЛЮБОВІ до держави, до людей, до життя. Це була епопея кожного. Сльози стояли в очах та замерзали на віях. Далі немов хто поставив плівку на прискорений показ. Фото, обійми, радість, знову фото. Слова: пора спускатись.

Поверталися морально задоволені. А головне з повною впевненістю, що разом ми зможемо зробити ще не один успішний проект.

Підйом вдався. Проводячи паралель з життям, можу з упевненістю сказати, що кожен з нас намагається дійти до своєї вершини. Шлях цей завжди складний. Та якої висоти ми досягнемо залежить від нас та від нашої команди. Дуже хотілося б, щоб кожен із вас дійшов і не зламався.

Напишіть відгук